17 січня 2022 року Справа № 160/21287/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 26.10.2021р. № 3279902/2826905677 зобов'язавши останнього врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 26.10.2021р. № 3279902/2826905677 є протиправним та таким, що порушують права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення останнього до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість зазначивши, що підставою для прийняття оскарженого рішення було невідповідність наведених в таблиці кодів придбання послуг видам діяльності, на які подано таблицю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивач є суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41). Позивач перебуває на обліку відповідача та є платником, у тому числі, податку на додану вартість.
22.10.2021 р. позивачем подано контролюючому органу таблицю даних платника податку на додану вартість з доданими поясненнями із зазначенням коду згідно з КВЕД 49.41, яка зареєстрована відповідачем 22.10.2021 року №9314243697.
Однак, 26.10.2021р. позивач отримав оскаржене рішення відповідача про неврахування таблиці платника податку на додану вартість за № 3279902/2826905677.
Матеріали справи свідчать, що підставою до неврахування даних таблиці Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних стала наявність у контролюючого органу інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Позивач зазначає, що надавав відповідачеві усі необхідні відомості, проте останнім протиправно таку таблицю прийнято не було, попри те, що до цього часу аналогічні таблиці ним приймались.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що положеннями пп.16.1.2 та пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів передбачено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі Порядок №1165).
Відповідно до п. 2 Порядку №1165 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Положеннями п.12 Порядку №1165 передбачено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
Згідно із п. 13 Порядку №1165 у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Відповідно до положень п. 14 Порядку №1165 таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Приписами пунктів 15-18 Порядку №1165 визначено, що таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України Про державну підтримку сільського господарства України, та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P <м ґ 1,4, та в такій таблиці зазначені товари/послуги, обсяг постачання яких згідно з податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими за останні 12 календарних місяців у Реєстрі, становить більше 25 відсотків загального обсягу операцій з постачання за останні 12 календарних місяців.
Відповідно до п. 19 Порядку №1165 у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7).
Положеннями п.25 Порядку №1165 передбачено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Під час судового розгляду справи судом зі змісту спірного у цій справі рішення встановлено, що воно в якості підстав для його прийняття містять зазначення про наявність у контролюючого органу інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій.
Однак, як встановлено судом, жодної конкретизації оскаржене у цій справі рішення не містить, що свідчить про його необґрунтованість та невідповідність приписам Порядку №1165, яким передбачено, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування
Суд, зазначає, що положеннями ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідачем не надано до суду жодних належних та достовірних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскарженого рішення, а також доказів наявність у контролюючого органу інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій.
Водночас, суд зазначає, що ризиковість операції має ґрунтуватись на визначенні абз. 7 п. 2 Порядку №1165 ризику порушення норм податкового законодавства, що полягає в імовірності порушення норм пп. а, б п. 185.1 ст. 185, пп. а, б п. 187.1 ст. 187, абз. 1 п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
Суд зазначає, що надані позивачем документи свідчать про наявність у останнього фактичної можливості здійснювати заявлені операції та виконувати податкові обов'язки, при цьому, що подана позивачем таблиця відповідала виду економічної діяльності відповідно до визначеного позивачем класифікатору економічної діяльності.
Крім того, матеріали справи містять докази того, що фактично аналогічні за змістом таблиці платника податку раніше враховувалися відповідачем.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно витрат на правничу допомогу суд виходить із того, що питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною 5 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Поряд з цим, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що прохальна частина позовної заяви містила вимогу про відшкодування сплати судового збору на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Так, надання представником позивача - Круглим В.В. Т.М. адвокатських послуг у суді першої інстанції при розгляді справи № 160/21287/21 підтверджується ордером на надання правової допомоги серії АЕ № 1089610 від 01.11.2021 року, рахунок-фактурою № 01112021 від 01.11.2021 року, договором про надання правової допомоги від 01.11.2021 року; актом прийому-передачі послуг від 04.11.2021 року, а також платіжним дорученням про сплату цих послуг у розмірі 5000 грн.
Досліджуючи надані документи, суд встановив, що договором передбачено надання правової допомоги саме позивачу та саме при розгляді вказаної справи. Усі копії документів завірено підписом та печаткою представника позивача.
У той же час, суд акцентує увагу, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 5000 грн не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі та крім того, задоволення клопотання у повному обсязі призведе до надмірного тягару суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на викладені обставини щодо складності справи та її значення для учасників процесу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання шляхом присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 26.10.2021р. № 3279902/282690567.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області врахувати подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 таблицю даних платника податку на додану вартість, зареєстровану 22.10.2021 року за №9314243697.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі дві сімдесят), 00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (півтори тисячі), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна