17 січня 2022 року Справа № 160/19356/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19356/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги,-
І. ПРОЦЕДУРА
19.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 17.11.2021 року, просить суд:
- скасувати Вимогу №Ф-280494-55 від 06.09.2021р. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 44118658, щодо виставлення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , боргу (недоїмки) у сумі 37788грн. 74 коп.;
- стягнути з Відповідачів на користь Позивача судові витрати у вигляді судового збору - 908 (дев'ятсот вісім) грн. та витрати на правову допомогу адвоката -7000 (сім тисяч) гривень.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 19.10.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 21.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Ухвалою суду від 03.11.2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 21.10.2021 року на п'ять днів з дня отримання копії ухвали суду.
Позивачем в строк, визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 22.11.2021 року витребувано у відповідача копії таких доказів по справі, а саме:
- вимогу №Ф-280494-55 від 06.09.2021р. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, щодо виставлення ОСОБА_1 , боргу (недоїмки) у сумі 37788грн. 74 коп.;
- ІКП платника податків,
- докази направлення позивачеві вимоги від №Ф-280494-55 від 06.09.2021р. про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788грн. 74 коп.;
- відомості (інформації) щодо отримання позивачем оскаржуваної вимоги;
- відомості (інформацію) щодо працевлаштування позивача у спірний період;
- відомості (інформацію) щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спірний період та інші докази щодо суті спору.
14.12.2021 року відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву позивача, разом із витребуваними судом доказами по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 17.01.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280494-55 від 06.09.2021 р. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач з лютого 2007 року не здійснював підприємницьку діяльність та реєстрацію як фізичної особи-підприємця припинив 08.02.2021 року.
Зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Отже, позивач вважає, що таке рішення відповідача суперечить приписам чинного законодавства.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску: є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до значених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також вказує, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 25.07.2006 року по 08.02.2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, та перебував на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , позивач у період з 10.08.2016 року по 31.05.2019 року працював в Комунальному підприємстві Кам'янської міської ради «Трамвай» (ІК в ЄДРПОУ 31197458).
У період часу з 01.06.2019 року та по теперішній час позивач працює на Комунальному підприємстві Кам'янської міської ради «Транспорт» (ІК в ЄДРПОУ 42983447).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період, зокрема з січня 2017 року по березень 2021 року містяться відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 роботодавцем КП Кам'янської міської ради «Транспорт» (ІК в ЄДРПОУ 31197458) та КП Кам'янської міської ради «Транспорт» (ІК в ЄДРПОУ 42983447), а також сплати страхових внесків.
Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-280494-55 від 06.09.2021 року на суму 37788,74 грн., у тому числі: недоїмка 37788,74 гривень.
За даними особової картки платника податків нарахування єдиного внеску здійснювалось:
- по строку 09.02.2018 року нарахований єдиний внесок у сумі 8448,00грн за 2017р.;
- по строку 19.04.2018 року нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року;
- по строку 19.07.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457.18 грн. за другий квартал 2018 року;
- по строку 19.10.2018 року нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року;
- по строку 21.01.2019 року нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року;
- по строку 19.04.2019 року нарахований єдиний внесок у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року;
- по строку 19.07.2019 року нарахований єдиний внесок у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року;
- по строку 21.10.2019 року нарахований єдиний внесок у сумі 2754,18 грн. за третій квартал 2019 року;
- по строку 20.01.2020 року нарахований єдиний внесок у сумі 2754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року;
- по строку 21.04.2020 року нарахований єдиний внесок у сумі 2078,12 грн. за перший квартал 2020 року (січень, лютий);
- по строку 20.07.2020 року нарахований єдиний внесок у сумі 1039,06 грн. за другий квартал 2020 р.(червень);
- по строку 19.10.2020 року нарахований єдиний внесок 3178,12 грн. за третій квартал 2020 року;
- по строку 19.01.2021 року нарахований єдиний внесок у сумі 2200 грн. за четвертий квартал 2020 року(жовтень, листопад).
Таким чином, станом на теперішній час в інтегрованій картці платника, за кодом бюджетної класифікації 71040000, по ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка по нарахуванням єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року.
Позивач отримавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-280494-55 від 06.09.2021 року, вважає її протиправною, а тому з оскарженням останньої звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Так, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Як вбачається з матеріалів справи, згідно трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , у період з 10.08.2016 року по 31.05.2019 року, працював в Комунальному підприємстві Кам'янської міської ради «Трамвай» (ІК в ЄДРПОУ 31197458).
Позивач, у період з 01.06.2019 року та по теперішній час працює в КП Кам'янської міської ради «Транспорт» (ІК в ЄДРПОУ 42983447).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період, зокрема з 01.01.2017 року по березень 2021 року містяться відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 роботодавцем КП Кам'янської міської ради «Транспорт» (ІК в ЄДРПОУ 31197458) та КП Кам'янської міської ради «Транспорт» (ІК в ЄДРПОУ 42983447), а також сплати страхових внесків.
Отже, позивач є найманим працівником, однак за період 2017-2021 роки йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені правові висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне дійти висновку, що відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Окрім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №160/6070/20 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-280494-55 від 13.11.2019 року винесену щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 160/2003/21 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-280494-55 від 19.11.2020 р. щодо виставлення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , боргу (недоїмки) у сумі 35588 грн. 74 коп.
З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280494-55 від 06.09.2021 року.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення (вимоги).
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 27.04.2020 року між позивачем та адвокатом Редько С.М. був укладений договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) № 10/20/ц.
У матеріалах справи міститься копія ордеру, який виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2469 від 19.03.2012 року, яке видано ОСОБА_2 .
У матеріалах справи міститься акт виконаних робіт до зазначеного вище договору від 27.04.2020 року № 10/20/ц, у якому сторони визначили вартість послуг у загальному розмірі 7 000 грн. (надання консультацій, дослідження спірних правовідносин, наданих доказів; складання та подання процесуальних документів), а саме:
- консультація правового характеру, постановка клієнтом завдань до виконання, дослідження постановлених Клієнтом завдань; вивчення правової природи спірних правовідносин, наявних доказів, витребування необхідних доказів від Клієнта; дослідження чинної судової практики по спірним правовідносинам (1 година);
- складання процесуального документа позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ДПС України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) (7 аркушів).
Всього: надано правову допомогу - 1 година, 9 аркушів.
У матеріалах справи містяться копія квитанції до прибуткового касового ордера №32 від 12.10.2021 року на суму 7 000 гривень.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, а загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, то суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 2000,00 гривень.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-280494-55 від 06.09.2021 року щодо виставлення ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у сумі 37788,74 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 гривень.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 2 000,00 грн. У іншій частині - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач : Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 17.01.2022 року.
Суддя В.В. Ільков