17 січня 2022 року Справа 160/26429/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся Харківський національний університет внутрішніх справ з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, у сумі 63 901 (шістдесят три тисячі дев'ятсот одна ) грн. 10 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
13 січня 2022 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відповідач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі не відноситься до справ незначної складності.
Розглянувши вказані заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Водночас, відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, якою передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідні норми містить також частина четверта статті 12 КАС України, згідно з якою (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи судом першої інстанції) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
За приписами частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, тільки те, що ця справа не віднесена законодавцем до справ незначної складності, ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає відповідач, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі N 200/5490/20-а.
Суд зазначає, що відповідач не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, оскільки звільнений за власним бажанням, що підтверджується наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 01.11.2021 № 656 о/с, та заперечується відповідачем. Предметом спору є стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням, а не його поновлення на посаді.
Відповідачем не наведено жодних достатніх та обґрунтованих підстав для доцільності розгляду вказаної справи в порядку загального позовного провадження та не зазначено в чому саме полягає складність даної справи чи інших обставин, що свідчать про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 12, 241, 243, 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Коренев