17 січня 2022 року Справа № 160/16454/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16454/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача 1: ОСОБА_1 , відповідача 2: ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 10280,40 гривень,-
І. ПРОЦЕДУРА
13.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 10280,40 гривень.
Ухвалою суду від 14.09.2021 року позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 10280,40 гривень, було залишено без руху на підставі ст.ст.161, 169, 171 КАС України
Позивачем у строк, визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/16454/21, без повідомлення учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року витребувано додаткові докази по справі, а саме:
- докази сплати податкового боргу у розмірі 10280,40 грн. гривень та інші наявні докази щодо суті спору.
Ухвалою суду від 24.11.2021 року залучено до участі у справі співвідповідача 2 - ФОП ОСОБА_1 .
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 17.01.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг у загальному розмірі 10280,40 грн., який утворився у результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань.
Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, у зв'язку із чим позивач змушений звернутись до суду.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Ухвалою суду від 28.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/16454/21, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ухвалою суду від 28.09.2021 року, відповідачу 1 було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/16454/21.
Копія ухвали суду від 28.09.2021 року була направлена на поштову адресу відповідача 1, зазначену у позові.
Окрім цього, на сайті судової влади було опубліковано повідомлення про розгляд вказаної справи за №160/16454/21.
Відповідачем 1, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 24.11.2021 року залучено до участі у справі співвідповідача 2 - ФОП ОСОБА_1 .
Цією ухвалою суду від 24.11.2021 року, відповідачу 2 було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/16454/21.
Копія ухвали суду від 24.11.2021 року була направлена на поштову адресу відповідача 2.
Відповідачем 2, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Станом на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальній сумі - 10 280,40 гривень.
Заборгованість виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 10 280,40 грн., згідно:
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.11.2020 р. у сумі 944,60 грн., яка зменшена за рахунок переплати у сумі 8,80 грн., сума податкового боргу становить 935,80 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.12.2020 р. у сумі 944,60 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.01.2021 р. у сумі 1 200,00 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.02.2021 р. у сумі 1 200,00 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.03.2021 р. у сумі 1 200,00 грн.;
зави про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.04.2021 р. у сумі 1 200,00 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.05.2021 р. у сумі 1 200,00 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.06.2021 р. у сумі 1 200,00 грн.;
заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №21986 від 29.10.2019р., з терміном сплати 20.07.2021 р. у сумі 1 200,00 гривень.
Отже, загальна сума податкового боргу відповідача складає 10280,40 гривень.
Доказів оскарження вказаний сум податкового боргу, матеріали справи не містять.
З урахуванням вимог ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку із несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.
Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сформована податкова вимога форми «Ф» №76418-13 від 05.04.2021 р., яку було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та повернуто відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Доказів оскарження податкової вимоги форми Ф» №76418-13 від 05.04.2021р., матеріали справи не містять.
Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Станом на час розгляду справи відповідач, ОСОБА_1 не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання, внаслідок чого податковий борг в сумі 10280,40грн. підлягає стягненню в судовому порядку.
Встановлено, що податковий орган звернувся до суду із цим позовом, та визначив у якості відповідача - фізичну особу ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів справи та заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, акти перевірки, на підставі яких у подальшому прийняті податковим органом рішення, були складені відносно - ФОП ОСОБА_1 .
Отже, судом встановлено, що податковий борг виник саме у - ФОП ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, з урахуванням норм чинного законодавства та обставин справи, судом було вирішено залучити ФОП ОСОБА_1 , у якості співвідповідача по справі.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в частині стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь державного бюджету у розмірі 10280,40 гривень.
На підставі викладеного позов Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами правомірність стягнення в судовому порядку податкового боргу, що склав 10280,40 гривень.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в частині стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету у розмірі 10280,40 гривень.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача 1: ОСОБА_1 , відповідача 2: ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 10280,40 гривень - задовольнити частково.
Стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету у розмірі 10280,40 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Позивач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 2: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 17.01.2022 року.
Суддя В.В. Ільков