07 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7864/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області № 204850008962 від 30.06.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області зарахувати до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди роботи: 01.09.1992-09.02.1996; 27.02.1996-20.05.1996, 13.06.1996-02.12.1997; 13.10.2014-30.04.2015, та призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за її призначенням, тобто, з 23.06.2021 та передати електронну пенсійну справу для здійснення виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою. 23.06.2021 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління ПФУ в Херсонській області, яке було визначене структурним підрозділом за принципом екстериторіальності, але рішенням №204850008962 від 30.06.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю пільгового стажу.
Позивач з такою відмовою не погоджується, вважає її незаконною а необґрунтованою, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 07.12.2021 провадження у вказаній справі відкрито, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - третя особа).
22.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що згідно з даними, які містяться в трудовій книжці позивача, останній не підпадає під перелік провідних професій за Списком № 1 відповідно до положення п. 3 ст. 114 Закону № 1058. Для розрахунку пільгового стажу позивача підпадає ч. 1 п. 3 ст. 114 Закону № 1058, і відповідно ОСОБА_1 має право на пенсію незалежно від віку, якщо був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах не менше 25 років. Оскільки період роботи позивача з 27.02.1996 по 20.05.1996 на шахті 71 «Індустрія» орендного підприємства по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду протягом повного робочого дня під землею довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбаченою Порядком № 637, не підтверджено, період навчання не підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи. Цей період зараховано до загального страхового стажу. З вказаних підстав також не підлягає зарахуванню і період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби до пільгового стажу роботи за Списком № 1, цей період також зараховано до загального страхового стажу. Щодо не зарахування періоду з 13.10.2014 по 30.04.2015 відповідач зазначає, що згідно з індивідуальними відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.10.2014 по 30.04.2015 відсутні дані про сплачені страхові внески за вказаний період, у зв'язку з цим ГУ ПФУ не зарахувало вказаний період до стажу позивача. Таким чином, оскільки страховий стаж позивача становить 21 рік 10 місяців 22 дні, пільговий стаж - 16 років, при необхідному - 25 років, законні підстави призначити пенсію незалежно від віку на пільгових умовах за Списком № 1 позивачу - відсутні. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, зазначає, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу протиправності не допущено, а при визначенні періодів страхового стажу відповідач діяв в межах чинного законодавства України.
Третя особа не скористалась правом на подання до суду письмових пояснень, яке їй було роз'яснено ухвалою від 07.12.2021.
25.01.2022 представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій вказує на те, що всі записи трудової книжки зроблені відповідно до законодавства, де зазначено, що позивач працював на підземних роботах повний робочий день, та не містять неточностей. Підприємства, в яких працював позивач, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, вимагаючи довідки відповідач ставить позивача у положення, коли він завідомо не може реалізувати своє право на призначення пенсії. Відсутність документів про атестацію робочого місця або взагалі її непроведення не може бути перешкодою для призначення пенсії на пільгових умовах. У трудовій книжці позивача наявні всі записи про проведення атестації відповідно до законодавства. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-УІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту: " 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015року № 911-8, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Внаслідок цього роботодавець не виконував обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску за період з 01.10.2014 року по 30.04.2015 року. Однак працівник не повинен нести відповідальність за роботодавця. І права працівника не повинні порушуватися внаслідок дій роботодавця, в тому числі і пенсійні. Таким чином, робота за період з 01.10.2014 року по 30.04.2015 року виконувалася, тому цей період має бути зараховано до стажу роботи Позивача на підземних роботах за Списком №1.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради, що підтверджується довідкою від 23.06.2021 № 6333-5000369682.
Позивач 23.06.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі також - Порядок № 22-1) після реєстрації заяви про призначення (перерахунок) пенсії та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням зазначеного пункту Порядку № 22-1 (екстериторіальність) органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії від 23.06.2021, визначено Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області.
Враховуючи вищевикладене, за заявою позивача відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії №204850008962 від 30.06.2021.
Зі змісту рішення №204850008962 від 30.06.2021 вбачається, що підставою відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах стала відсутність необхідного пільгового стажу 25 років, вказано про наявність пільгового стажу 16 років 0 місяців 0 днів, страхового стажу 21 років 10 місяців 22 днів.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, тому звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частина третя статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Як видно із матеріалів справи, позивач надав управлінню пенсійного фонду, зокрема трудову книжку серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.07.1995), в якій містяться записи про:
періоди навчання в ПТУ- 33 з 01.09.1992 по 09.02.1996,
учень електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею 18.07.1995 по 25.12.1995, переведений електрослюсарем підземним 3 розряду з 25.12.1995 до 04.02.1996,
робота електрослюсаря підземного 3 розряду з 27.02.1996 по 20.05.1996, з 26.01.1998 по 30.08.1999,
служба в Збройних Силах України з 13.06.1996 по 02.12.1997,
робота на посаді робітника очисного забою з 30.08.1999 по 27.05.2000,
робота на посаді оздоблювальника з 07.06.2000 по 28.08.2000,
робота на посаді машиніста підземних установок 2, 5 розрядів " з 21.09.2000 по 16.09.2004,
робота на посаді гірноробітника очисного забою підземного ОП шахта №81 з 24.01.2005 по 27.02.2008,
робота на посаді машиніста з 11.03.200 по 02.07.2008, з 14.07.2008 по 28.11.2011, з 20.12.2011 по 29.12.2011, з 30.12.2011 по 31.03.2013, з 01.04.2013 по 15.08.2014,
роботі на посаді гірноробочого очисного забою з 13.10.2014 по 08.03.2016,
робота на посаді машиніста з 04.10.2016 по 20.03.2017.
Згідно рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії №204850008962 від 30.06.2021 позивач має 21 рік 10 місяців 22 дні загального страхового стажу та 16 років пільгового стажу (з необхідних 25 років).
Позивач в свою чергу вважає, що має 22 роки 9 місяців 11 днів пільгового (підземного) стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 .
Спірним питанням між сторонами є не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу таких періодів роботи позивача :
- 01.09.1992 - 09.02.1996; періоди навчання в ПТУ- 33,
- 27.02.1996 - 20.05.1996; робота електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею в орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 "Індустрія"
- 13.06.1996 - 02.12.1997 служба в Збройних Силах України
- 13.10.2014 -30.04.2015 роботі на посаді гірноробочого очисного забою.
Період роботи з 27.02.1996 по 20.05.1996 на шахті 71 "Індустрія" орендного підприємства по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею не враховується органом ПФУ до пільгового стажу, оскільки відсутня довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердж. постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 . (далі - Порядок № 637),
Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Всі записи трудової книжки позивача зроблені відповідно до законодавства, де зазначено, що ОСОБА_1 працював на підземних роботах повний робочий день, та не містять неточностей. Тому додатково надавати довідку не потрібно. Крім того, суд приймає до уваги, що підприємства, в яких працював позивач, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, тому фізично позивач не може реалізувати вимоги про надання додаткових довідок.
Отже, за наявності вищевказаних записів у трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача електрослюсарем підземним 3-го розряду на шахті 71 "Індустрія" до пільгового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.
Судом вставлено, що причиною неврахування відповідачем до пільгового стажу періоду навчання в ПТУ-33 є знову також відсутність довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії щодо періоду роботи з 27.02.1996 по 20.05.1996 на шахті 71 "Індустрія" орендного підприємства по видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею відповідно до Порядку № 637 .
Ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" передбачає, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Позивач навчався в ПТУ №33 відповідно до Диплома №023254 в період 01.09.1992 - 09.02.1996 за професією електрослюсар підземний, а 27.02.1996 р. був прийнятий на роботу за посадою електрослюсар підземний 3 розряду з повним робочим днем під землею. Таким чином, перерва між навчанням та роботою не перевищує 3 місяці, що дає право на зарахування періоду навчання до пільгового стажу за списком №1. Таким чином, період професійного навчання має бути зарахований до пільгового стажу.
Що стосується періоду служби в армії, то суд приймає до уваги, що ст. 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
На момент призову на військову службу позивач працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, був звільнений саме через призов до армії, тому це дає право на зарахування строку служби в армії з 13.06.1996 - 02.12.1997 до пільгового стажу позивача.
Щодо незарахування до загального та пільгового стажу позивача періоди роботи 13.10.2014 -30.04.2015, роботі на посаді гірноробочого очисного забою з повним робочим днем під землею, то відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що відповідно до п. 3 розділу 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі - Положення №10-1) відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.3 п.20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу, приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із записами трудової книжки з 13.10.2014 по 08.03.2016 позивач працював гірником очисного вибою 4 розряду з повним робочим днем під землею. ТОВ "ДТЕК" Ровенькиантрацит відокремлений підрозділ Шахтоуправління Ясенівське.
Згідно з індивідуальними відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.10.2014 по 30.04.2015 відсутні дані за вказаний період, у зв'язку з цим Головне управління не зарахувало вказаний період до стажу позивача.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати свої права.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески. За приписами статті 113 Закону № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17. Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд дійшов висновку, що відсутність страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки в частині спірного періоду роботи містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. А відтак, у зв'язку з відсутністю даних про нарахування та сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що було підставою для не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено пільговий характер роботи позивача в період 13.10.2014 -30.04.2015.
З огляду на вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №204850008962 від 30.06.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
На підставі частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити пенсію - то відповідно до ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд є органом, що має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя. Завдання, покладені на органи Пенсійного фонду України, в тому числі щодо прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії із зазначенням її розміру, за своєю правовою природою, є їх виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з вимогами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.
Беручи до уваги вищезазначені положення чинного законодавства, позов задовольняється частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподіляються на сторони в рівних частинах.
Керуючись ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області № 204850008962 від 30.06.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) періоди роботи: 01.09.1992-09.02.1996; 27.02.1996-20.05.1996, 13.06.1996-02.12.1997; 13.10.2014-30.04.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву від 23.06.2021 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду, викладених в даному судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 112010200