04 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7705/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку розміру раніше призначеної пенсії на підставі оновленої довідки Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2021 №8/1/221 в повному обсязі, без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та із зменшенням основного розміру його пенсії за вислугу років з 89 % від грошового забезпечення до 70% від грошового забезпечення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 20.01.2021 № 8/1/221 в повному обсязі, виходячи із суми 27353,40 гривень, без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням перерахунку основного розміру пенсії за вислугу років виходячи з 89 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсія позивачу була призначена довічно відповідно до спеціального Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 12 грудня 2002 року в розмірі 89 % грошового забезпечення. Зменшення розміру пенсії у відсотковому відношенні до грошового забезпечення, яке було вчинено органом ПФУ з 01.01.2018 , було оскаржено позивачем до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі № 540/2432/19, Головне управління ПФУ в Херсонській області було зобов'язано здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років виходячи із 89 % відповідних сум грошового забезпечення. Рішення суду набуло чинності та виконувалось відповідачем в повному обсязі до наступного підвищення розміру грошового забезпечення, яке було підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 8/1/221 від 20.01.2021.
Також позивач зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі № 540/1970/21 було зобов'язано Головне управління ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії починаючи з 01.04.2019 з урахуванням довідки Херсонського ОТЦК та СП № 8/1/221 від 20.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач, виконуючи рішення суду, перерахував ОСОБА_1 пенсію, але обмежив її 10 прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб (з 27353,40 до 18540,00 грн.), одночасно зменшено основний розмір пенсії за вислугу років знову із 89% до 70% відповідного грошового забезпечення. На звернення позивача поновити виплату пенсію в належному розмірі відповідачем було відмовлено, посилаючись на Бюджетний кодекс та Конституцію України. Позивач вважає, що з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ №704, відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262 - XII та ст. 9 Закону № 2011 - XII. Ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016. За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Крім того, передбачені ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 . П. 2 Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від року у справі № 127/4267/17. Пенсія позивачу призначена ще в 2002 році, тобто, до моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами , установлених для осіб, які втратили працездатність, самовільне зменшення основного розміру пенсії з 89 % від грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення ОСОБА_1 вважає протиправним та незаконним.
Ухвалою від 06.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідач надав 23.12.2021 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти його задоволення, вказуючи, що рішенням суду від 26.12.2019 року по справі 540/2432/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 89 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум. На виконання вище вказаного рішення суду у лютому 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено перерахунок пенсії позивача у розмірі 89% від грошового забезпечення за відповідною посадою, починаючи з 01.01.2018. Після перерахунку розмір пенсії склав: з 01.01.2018 - 6061,74 грн., з 01.01.2019 - 7409,67 грн., з 01.01.2020 - 8757,60 грн. Виплата пенсії в перерахованому розмірі була розпочата з березня 2020 року. Також було обраховано суму доплати по судовому рішенню №540/2432/19 за період з 01.01.2018 по 29.02.2020 в розмірі 31783,20 грн. Відповідач вважає, що Головним управлінням виконано рішення Херсонського окружного суду у справі № 540/2432/19 в повному обсязі. В подальшому рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі № 540/1970/21 зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки Херсонського обласного центру комплектування та соціальної підтримки від 10.01.2021 року 3 8/1/221, починаючи з 01.04.2019 року. На виконання рішення суду 12.07.2021 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 в межах покладених рішенням суду зобов'язань. Розмір пенсії після перерахунку склав: з 01.04.2019 -12068,97 грн., з 01.12.2019 - 13126,47 грн., з 01.01.2020 - 16380 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2021 - 18540,00 грн. Виплата пенсії в перерахованому розмірі розпочата з вересня 2021 року. При перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №540/1970/21 основний розмір пенсії обчислено в сумі 70% грошового забезпечення за чинною нормою на час проведення перерахунку, а саме: згідно зі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом №1166-УІІ від 27.03.2014). Постановою Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі №21-293а 13 та постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8 зазначено, що у випадках, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Оскільки у справі №540/1970/21 позивач не висував вимог про перерахунок пенсії з 01.04.2019 за оновленою довідкою в розмірі 89% грошового забезпечення, резолютивна частина судового рішення у справі №540/1970/21 не містить вказівок і зобов'язань щодо відсотка сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку та виплати пенсії. При цьому, дії ГУ ПФУ по перерахунку пенсії позивача за нових підстав, зокрема, на виконання рішення суду у справі №540/1970/21 є новими правовідносинами, оцінка правомірності яких є предметом нового судового провадження.
Також відповідач вважає правомірним обмеження розміру пенсії десятьми прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. При обрахунку сум пенсії позивача було застосовано обмеження з 01.01.2020 - 1638,00 грн. х 10 = 16380,00 грн. Обмеження максимального розміру пенсії введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI. За правилами статті 2 Закону №3668-УІ, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Як зазначено у висновках Верховного Суду, зроблених у постанові від 24 червня 2020 року по справі № 580/234/19, норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-УІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-УІ та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-УІ). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-УІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Оскільки при обрахунку пенсії позивача обмеження максимального розміру пенсії застосовано з 01.01.2020 , тобто в період дії загальної норми частини першої етапі 2 Закону № 3668-УІ, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що з 2008 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років. Пенсія була призначена позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 12 грудня 2002 року виходячи з 89% грошового забезпечення останньої посади, з якої позивач пішов на пенсію, старший штурман ескадрильї, з урахуванням таких надбавок: надбавка за льотний склад при виконанні польотів - 35 % від грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію льотчик 1 клас - 12% від грошового забезпечення, надбавка за умови режимних обмежень - 10% від грошового забезпечення, надбавка за особливо важливі завдання - 50% від грошового забезпечення і премія - 10 % від грошового забезпечення.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату Головним управлінням ПФУ в Херсонській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018. При проведенні перерахунку відповідачем застосовано грошове забезпечення в розмірі 9840 грн. (з урахуванням складових - посадовий оклад 5220 грн., оклад за званням майор 1340 грн., надбавки за вислугу років (50%) 3280 грн.) При перерахунку пенсії основний розмір пенсії за вислугу років було неправомірно зменшено з 89% грошового забезпечення до 70%, що підтверджено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №540/2432/19, яким Головне управління ПФУ в Херсонській області було зобов'язано здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи із 89 % відповідних сум грошового забезпечення. Рішення суду набуло чинності.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Київ від 12.12.2018, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5.03.2019 року було залишено в силі і набуло чинності - пункти 1 і 2 Постанови КМУ № 103 від 21.02.18 визнані протиправними та не чинними. Тому Херсонський ОТЦК та СП сформував нову довідку № 8/221 від 20.01.2021 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 в сумі 27353 грн. 40 коп., довідка була скерована відповідачу, але ГУ ПФУ в Херсонській області відмовилось перераховувати позивачу пенсію, виходячи з нового розміру грошового забезпечення. Тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №540/1970/21 було зобов'язано Головне управління ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.04.2019 виходячи з грошового забезпечення, яке вказано в довідці Херсонського ОТЦК та СП № 8/1/221 від 20.01.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач, виконуючи рішення суду перерахував пенсію ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення за оновленою довідкою, але при цьому обмежив її 10 прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб та одночасно було зменшено основний розмір пенсії за вислугу років знову із 89% до 70% відповідного грошового забезпечення, що ним не заперечується у відзиві на позовну заяву.
Розмір пенсії після перерахунку склав: з 01.04.2019 -12068,97 грн., з 01.12.2019 - 13126,47 грн. з 01.01.2020 - 16380 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2021 - 18540,00 грн. Виплата пенсії в перерахованому розмірі розпочата з вересня 2021 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою перерахувати його пенсію належним чином, враховуючи всю суму грошового забезпечення, яке вказано в довідці № 8/1/221 від 20.01.2021 року для перерахунку пенсії (а саме суму 27353 грн.) та з урахуванням 89 % основного розміру пенсії за вислугу років.
Листом від 14.10.2021 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на виконання судового рішення №540/1970/21 у серпні 2021 року Головним управлінням було враховано положення статті 13 Закону №2262 в редакції, чинній на момент перерахунку, тобто застосовано законодавчо встановлену норму обмеження відсоткового показника основного розміру пенсії від сум грошового забезпечення 70%. Також було застосовано обмеження максимального розміру пенсії відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-УІ.
Не погоджуючись із зменшенням належного йому розміру пенсі до 70% грошового забезпечення та обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII).
Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2019 року без обмеження максимального розміру пенсії, то суд вказує наступне.
Приписами ч. 5 (в подальшому ч.7) ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність... Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, за приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При вирішенні даного спірного питання суд застосовує правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19 щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій про те, що: "<…> буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. <…> Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.".
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вказане, вимога позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019 року без обмеження максимального розміру пенсії підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.01.2021 № 8/1/221 виходячи із суми 27353,40 гривень, та виходячи з 89 % від відповідних сум грошового забезпечення, то суд дійшов наступних висновків.
Суд вважає, що позивачем в межах даної справи фактично оскаржуються дії органу ПФУ, вчинені на виконання рішень Херсонського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №540/2432/19, від 12.07.2021 у справі № 540/1970/21 в частині розрахунку суми пенсії у відсотковому відношенні до грошового забезпечення та з урахуванням оновленої довідки пр розмір грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст.ст.370, 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суд звертає увагу позивача на те, що нормами ст. 383 КАС України встановлено особливий порядок розгляду заяв позивача щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Частиною 1 вказаної статті встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу норм статті 383 КАС України, вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому зокрема ст. 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, зокрема, позивач не погоджується з діями відповідача щодо способу виконання судового рішення у справі №540/2432/19, яке набрало законної сили, адже виконуючи саме це рішення відповідачем з 01.04.2019 вчинені дії щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача. Суд зазначає, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Суд зазначає, що резолютивна частина рішення, в якій суд зобов'язав ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року, не містить визначеного періоду, протягом якого відповідачу на виконання рішення суду слід здійснювати виплату призначеної позивачу пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення, а зобов'язано відповідача здійснювати виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для того, щоб з 01.04.2019 він припинив виконувати судове рішення у справі 540/2432/19.
При цьому, наступне судове рішення № 540/1970/21, на підставі якого проводився перерахунок пенсії ОСОБА_1 за новою довідкою про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, стосувалось виключно питання які складові грошового забезпечення мали бути враховані при перерахунку позивачу пенсії, і не стосувались відсоткового відношення (розміру) грошового забезпечення, спір про яке вже було вирішено судом.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (у порядку ст.383 КАС України). Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Таким чином, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
В даному випадку розгляд питань, пов'язаних із виконанням цього рішення некомпетентним (в розумінні частини 1 статі 383 КАС України) судом шляхом розгляду нових позовних вимог (сукупність проваджень) призведе до штучного створення перешкод щодо належного судового контролю за виконанням попереднього рішення суду з аналогічного предмету та підстави позову, які були первинними для виникнення даних спірних правовідносин, та фактично створює можливість перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі, що є порушенням конституційного принципу щодо обов'язковості судового рішення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту свого права, яке він вважає порушеним, а специфіка правового регулювання правовідносин, що складається у процесі виконання судових рішень, встановлення та здійснення судового контролю за виконанням судових рішень не дозволяє суду обрати інший, належний спосіб захисту такого права.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог про зобовязання відповдіача провести перерахунок пенсії з 01.04.2019 виходячи з 89% суми грошового забезпечення слід відмовити.
Враховуючи вище викладене суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову та роз'яснює позивачу, що з метою ефективного захисту його прав, він має право звернутись до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.
Що стосується позовної вимоги про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2021 № 8/1/221, то як зазначено вище, спірне питання такого перерахунку суд вже вирішив у межах справи № 540/1970/21, доказів невиконання судового рішення немає.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в сумі 454 грн..
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження ОСОБА_1 розміру призначеної пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) провести ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань накористь ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 112010201