03 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7764/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2021 року №UA508040/2021/000262/1,
встановив:
ТОВ "Мегаоптстрой" (далі - позивач) звернулось до суду із цим позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000262/1 від 19.11.2021 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час декларування товарів, позивачем подано повний пакет документів необхідний для їх митного оформлення. Однак, відповідач відмовив та прийняв оскаржуване рішення, яким скориговано зазначену декларантом ціну, внаслідок чого останній був змушений додатково сплатити митні платежі. На думку позивача, обставини на які вказує відповідач, жодним чином не спростовують заявлену позивачем в декларації митну вартість товарів.
За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначив, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів встановлено розбіжності, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірним та відповідає вимогам законодавства.
06.12.2021 р. у справі відкрито спрощене провадження, розгляд призначено без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, заяви по суті, суд дійшов до таких висновків.
Суд установив, що 06 березня 2020 року між ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" (Покупець) та НОМА APPLIANCES CO., LTD. (Продавець) укладено контракт № CH-UA-20/03/06 на постачання холодильного устаткування у номенклатурі, кількості та ціні, згідно із супровідними документами на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI згідно з "Інкотермс" у редакції 2010 року.
На умовах визначених контрактом та на підставі супровідних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару, відображеного у митній декларації UA508040/2021/009086 від 19.11.2021 року, а саме:
- товар № 1: Комбіновані холодильники - морозильники, код товару 8418108010.
19.11.2021 року під час декларування вищевказаних товарів, позивачем заявлено митну вартість товарів в сумі 55426,80 доларів США, яка визначалась за основним методом - за ціною договору, (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення, позивачем було надано пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками та інші.
На електронний запит митниці, декларант додатково надав прайс-лист від постачальника (продавця) та комерційну пропозицію.
19.11.2021 р. за результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким вартість товару скориговано, у зв'язку із чим позивач додатково сплатив митні платежі.
На думку позивача оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прийняте з порушенням Митного кодексу України (далі - МК України).
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення суд виходив з наступних приписів нормативно-правових актів.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, яка підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до вимог статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з ч. 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Так, виходячи зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, заявлену декларантом вартість скориговано з таких підстав: інвойс не містить посилання на контракт на банківських реквізитів продавця; відсутні документи та відомості про вартість страхування; не надано платіжних документів; прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість; відповідно до ст. VII Генеральної Угоди оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару, однак за результатами порівняння вартості з аналогічними товарами, які значаться у системі ЄАІС Держмитслужби, встановлено заниження декларантом митної вартості; декларант не надав усіх необхідних документів, зокрема, страхових, банківських платіжних та інших.
На підставі викладеного, митну вартість товарів скориговано за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає, що наведені у оскаржуваному рішенні обставини ніяким чином не впливають на складові митної вартості та не можуть свідчити про надання декларантом неповних відомостей про ціну товару.
За умовами поставки CIF постачальник вже поніс витрати на страхування тому вони включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, тому надання додаткових документів, у тому числі визначати вартість страхування митним законодавством не передбачається. Витрати щодо страхування належать продавцю. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося. Правила Інкотермс також не передбачають обов'язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має).
Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності документів про вартість страхування визнаються судом необґрунтованими.
Суд не приймає посилання Митного органу на положення ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, як на підставу для коригування митної вартості, оскільки відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, яким чином подані позивачем документи порушують чи не відповідають статті VII ГАТТ.
Суд вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Більш того, необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду з приводу подібного питання, яка викладена у Постанові від 24.01.2019 року по справі №820/636/17 та полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відсутність посилання на контракт у інвойсі та банківських реквізитів продавця жодним чином не впливає на митну вартість товарів та не можуть бути підставою для її коригування.
З приводу неподання усіх документів суд зазначає, що вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
За змістом графи 33 оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Суд зауважує, що рішення про коригування не містить інформації - який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Крім того, в силу частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.
З огляду на викладене, позиція митного органу щодо не підтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
Позивач також заявив про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн, однак зважаючи на відсутність доказів понесення цих витрат суд розподіл не здійснює.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі від 19.11.2021 року №UA508040/2021/000262/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (ЄДРПОУ 43946385, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаоптстрой" (код ЄДРПОУ 41690023, м. Херсон, вул. Нестерова, буд. 2-В) судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 108020200