07 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/5994/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Скадовського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідач-1), Скадовського районного територіального центру комплектування на соціальної підтримки (далі-відповідач-2), військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати усіх належних позивачу сум при звільненні;
- зобов'язати відповідачів виплатити позивачу усі невиплачені при звільненні суми, а саме:
- грошову компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 06.06.2015 до 13.09.2021;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік;
- премію у розмірі 41% від посадового окладу по 13.09.2021 включно;
- надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та надбавки за вислугу років по 13.09.2021 включно;
- грошову компенсацію за недоотримане речове майно у сумі 89422,12 грн;
- вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням згідно чинного законодавства, із розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за 11 років, 00 місяців, 13 днів;
- зобов'язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 14.09.2021 по день ухвалення судового рішення.
Ухвалою від 12.10.2021 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2021 був звільнений у запас, відповідно до пп. "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я). Наказом начальника Скадовського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.09.2021 його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Цим же наказом визначено виплатити позивачу належні суми грошового забезпечення при звільненні. Однак, станом на день подання позовної заяви з позивачем не проведений повний розрахунок. Крім того, позивач не погоджується з твердженням відповідача-2 у наказі № 137 від 13.09.2021 про отримання ним грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021 рік, оскільки вказані виплати лише нараховані, але не виплачені. Також відмічає, що особа, яка звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпечення. Оскільки відповідачами не було проведено повного розрахунку при звільненні позивача, чим порушені вимоги статті 116 КЗпП України, що, зважаючи на приписи статті 117 КЗпП, має наслідком стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення судового рішення. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
01.12.2021 Херсонський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надіслав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. 11.10.2021 відповідно до розподілу витрат наданих Херсонським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до установи АТ "ПриватБанку" позивачу перераховано кошти у сумі 174057,32 грн. Тобто, до дня відкриття провадження у справі було частково виконані позовні вимоги, а саме, виплачені належні позивачу грошові кошти, окрім грошової компенсації за недоотримане речове майно. Зазначена компенсація була перерахована позивачу 10.11.2021. Відтак, на час розгляду заявлених позивачем вимог, усіх належні позивачу при звільненні суми були виплачені.
Також відповідач зазначає, що вимога про виплату середнього заробітку є необґрунтованою та суперечить закону, оскільки позивачу було запропоновано не виключатись зі списків особового складу та продовжити службу до моменту надходження коштів з Міноборони для проведення повного розрахунку, однак ОСОБА_1 наполягав на виключення зі списків, що підтверджується його рапортом. Відтак, оскільки вини Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у не виплаті сум не має, враховуючи положення ч. 1 ст. 117 КЗпП, відсутній обов'язок виплати суми середнього заробітку за затримку виплати належних працівнику при звільненні сум.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що жодних рапортів про виключення його списків особового складу він не подавав, а підписи на долучених відповідачем до відзиву рапортах є підробленими.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2021 № 242 (по особовому складу) відповідно до статті 26 частини 5 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Відповідно до наказу начальника Скадовського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.09.2021 № 137 старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Херсонської області військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України.
Також наказом від 13.09.2021 № 137 визначено виплатити ОСОБА_1 наступне:
- відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік;
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 06.06.2015 до 13.09.2021;
- виплатити премію у розмірі 41% від посадового окладу згідно постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 та рішення Міністра оборони України № 248/612 від 27.01.2021 по 13.09.2021 включно;
- виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та надбавки за вислугу років згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017 та рішення Міністра оборони України № 248/612 від 27.01.2021 по 13.09.2021 включно;
- виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно на підставі рішення Міністра оборони України № 248/612 від 27.01.2021 у сумі 89422,12 грн;
- виплатити вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням згідно чинного законодавства, із розрахунку 50% місячного грошового забезпечення на підставі наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 за 11 років, 00 місяців, 13 днів.
Як зазначив позивач, при звільненні зі служби та на день звернення до суду йому не було виплачено належних при звільненні сум, у зв'язку із чим позивач, звернувшись до суду, просить зобов'язати відповідачів виплатити належні йому суми та нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.09.2021 по день ухвалення рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з п. 2, 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно розрахунково-платіжної відомості № 111 на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 нараховані наступні виплати:
- оклад за військовим званням за вересень 2021 року по 13.09.2021 у сумі 520,00 грн;
- посадовий оклад за вересень 2021 року по 13.09.2021 у сумі 2015,00 грн;
- надбавку за вислугу років за вересень 2021 року по 13.09.2021 у сумі 1014,00 грн;
- надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, військового звання та надбавки за вислугу років по 13.09.2021 у сумі 2306,85;
- премію у розмірі 41% від посадового окладу по 13.09.2021 у сумі 826,15 грн;
- індексація за вересень 2021 року по 13.09.2021 у сумі 234,01 грн.
- грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у сумі 15420,00 грн;
- грошову компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки у сумі 17989,98 грн;
- компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у сумі 50371,95 грн;
- вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням згідно чинного законодавства, із розрахунку 50% місячного грошового забезпечення у сумі 84810,00 грн;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у сумі 1200,00 грн.
Усього позивачу нараховано 176707,94 грн., утримано - 2650,62 грн. До видачі 174057,32 грн.
Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду вказані виплати не були проведені, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Однак, із наданих відповідачем доказів, судом встановлено, що сума належного позивачу грошового забезпечення 174057,32 грн була перерахована на банківський рахунок ОСОБА_1 11.10.2021 (що підтверджується банківською випискою № НОМЕР_2 "Відомості розподілу виплат до ІНФОРМАЦІЯ_1 ").
Окрім того, згідно із довідкою Херсонського ОТЦК та СП № 12/531 вартість речового майна, що належить до видачі старшому лейтенанту ОСОБА_1 складає 89422,12 грн (без обов'язкових відрахувань). Вартість речового майна у сумі 88080,79 грн була перерахована позивачу 10.11.2021 (банківська виписка № 211110РВ000022870355 "Відомості розподілу виплат до Херсонський ОТЦК та СП").
Відтак, станом на дату розгляду даної справи належні ОСОБА_1 суми при звільнені (без обов'язкових відрахувань) виплачені в повному обсязі (11.10.2021 у сумі 174057,32 грн та 10.11.2021 у сумі 88080,79 грн).
Отже, спірним залишається питання зобов'язання відповідачів виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 14.09.2021 (наступний день після звільнення) по день ухвалення судового рішення.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як передбачено статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 та від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
За приписами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Необхідно зазначити, що у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові підсумувала, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Суд вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Як встановлено судом, розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 проведений у два етапи - 11.10.2021 позивачу виплачена заробітна плата з усіма компенсаційними виплатами, та 10.11.2021 - виплачена компенсація за невикористане речове майно.
Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, починаючи з 14.09.2021 (наступного дня після виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) по 09.11.2021 включно (10.11.2021 день виплати всіх належних позивачу сум), що не заперечується позивачем.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
За правилами п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про заробітну плату ОСОБА_1 від 01.11.2021 № 8/1/598 середньоденне грошове забезпечення позивача складає 503,45 грн.
Затримка розрахунку при звільненні становить 57 календарних днів (період з 14.09.2021 до 09.11.2021 включно).
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 28696,65грн (503,45 грн. х 57 календарних днів).
Беручи до уваги ту обставину, що під час звільнення позивачу взагалі не було виплачене грошове забезпечення, і повний розрахунок з позивачем проведений тільки 10.11.2021 та загальна сума заборгованості перед позивачем складала 266130,00 грн (176707,94 + 89422,12), суд вважає недоцільним зменшення розміру середнього заробітку за час затримки, із застосуванням критеріїв розрахунку, визначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Відтак, враховуючи суму невиплачених позивачу коштів при звільненні у розмірі 266130,00, суд вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28696,65 грн є співмірною.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить зобов'язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.09.2021 по день ухвалення судового рішення.
У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з цього, суд, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог з метою повного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та застосувати такий спосіб захисту прав позивача, як стягнення з відповідача-1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.09.2021 до 09.11.2021 включно у сумі 28696,65 грн.
За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а інші витрати у зв'язку із розглядом справи сторонами не понесені.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не здійснення своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнути з Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08196988; місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 21) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.09.2021 до 09.11.2021 включно у сумі 28696 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яності шість) грн 65 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 106030000