Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Рішення
Харків
"26" січня 2022 р. № 520/22505/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Савон О.Ю.
представника позивача - Рибак Я.В.
представника відповідача - Коробкова Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11,м. Харків,61037)
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.07.2021 р. №0013635000401 частково в розмірі 12 628 337,71 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.07.2021 р. №0013635000401 частково в розмірі 12 628 337,71 грн. є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 23.07.2021 р. №0013635000401 частково в розмірі 12 628 337,71 грн. є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини дійшов наступних висновків та мотивів.
Судом встановлено, що працівниками Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку була проведена камеральна перевірка КП «Харківські теплові мережі» з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість по Уточненому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9026308112 від 15.02.2021 року за вересень 2020 року, по податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2021 року № 9030324248 від 19.02.2021, по Уточненим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9060383340 від 24.03.2021року за червень 2019 року, № 9060383992 від 24.03.2021 року за липень 2019 року., № 9060385782 від 24.03.2021 року за серпень 2019 року, № 9060386323 від 24.03.2021 року за вересень 2019 року.
За наслідками камеральної перевірки було складено акт №211/35-00-04-00-01-12/31557119 від 15.06.2021 р. (далі - Акт перевірки) яким встановлено затримку сплати КП «Харківські теплові мережі» узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість Уточненому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9026308112 від 15.02.2021 року за вересень 2020 року, по податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2021 року № 9030324248 від 19.02.2021, по Уточненим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9060383340 від 24.03.2021року за червень 2019 року, № 9060383992 від 24.03.2021 року за липень 2019 року., № 9060385782 від 24.03.2021 року за серпень 2019 року, № 9060386323 від 24.03.2021 року за вересень 2019 року більше 30 календарних днів, чим порушено п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст.203 ПК України.
На підставі вище вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2021 р. №0013635000401яким був нарахований КП «Харківські теплові мережі» (далі - КП ХТМ) штраф за порушення строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 14 645 288,28 грн. (далі - ППР).
Суд зазначає, що позивач з висновками акту перевірки про порушення ним строків сплати грошового зобов'язання з ПДВ за вище вказаними уточненими розрахунками не заперечував але вказав, що як вбачається з додатку до оскарженого ППР по відношенню до платежів на суму 11048434,77 грн. затримка погашення податкового зобов'язання з ПДВ склала більше 30 днів, відтак повинна бути застосована штрафна санкція в розмірі 10%.
За таких обставин, з загальної суми податкового боргу в розмірі 29290576,54 грн., за думкою позивача до суми в розмірі 11048434,77 грн., повинен бути застосований штраф в розмірі 10% , а до суми у розмірі 18242141,77 грн. штраф в розмірі 5%.
Відтак загальна сума штрафу, який повинен бути накладений на позивача становить 2016950,57 грн (912107,09+1104843,48) замість застосованих 14645288,28.
Відтак на думку позивача спірний ППР підлягає скасуванню частково в розмірі 12628337, 71 грн.
Суд зазначає, що підставою для таких висновків позивача є його твердження, що оскільки правовою підставою для нарахування штрафу в вищенаведеному розмірі була норма п. 124.3. ст. 124 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Вказана норма застосовується в випадку умисної повторної протягом 1095 календарних днів несплати платником податків угодженого грошового зобов'язання або умисної несплати узгодженого грошового зобов'язання, що призвело до не сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів.
За таких обставин, умовами застосування штрафу, передбаченого в п. 124.3. ст. 124 ПКУ є наступні:
1) умисна несплата грошового зобов'язання;
2) повторна несплата грошового зобов'язання протягом 1095 днів або якщо це призвело до прострочення сплати на строк більше 90 календарних днів.
Отже як вказує позивач для встановлення умислу в діянні платника податків контролюючий орган має довести:
1) які саме умови створив платник податків для невиконання своїх податкових обов'язків;
2) факт того, що ці умови були результатом цілеспрямованої поведінки платника податків;
3) відсутність у платника податків під час вчинення відповідних діянь іншої мети, крім невиконання вимог ПКУ.
В Акті перевірки лише констатується факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання та жодним чином не розкривається наявності в діях КП ХТМ, ані вини, ані умислу, що є обов'язковою умовою притягнення до відповідальності і повинно доводитись з боку ПМУ ДПС.
Відтак, застосування за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання до КП ХТМ норми п. 124.3. ст. 124 ПКУ є незаконним через недоведеність вини та умислу в порушенні вказаного підприємства.
В той же час, ПМУ ДПС підчас винесення Повідомлення-рішення №1 не взяв до уваги наступну інформацію щодо КП ХТМ, яка знаходиться в його розпорядженні або в загальному доступі.
Відповідно до п. 2.1. Статуту КП ХТМ (розташований на офіційному сайті КП ХТМ за посиланням http://www.hts.kharkov.ua/docs/ustav_2018_09.pdf) встановлено, що метою діяльності КП ХТМ є задоволення суспільних потреб населення міста Харкова, селища Пісочин Харківського району, селища Солоницівка Дергачівського району Харківської області, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності в якісній тепловій енергії. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (в загальному доступі) основним видом діяльності Відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).
Згідно з рішенням №946 від 30.09.2003 р. Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області КП ХТМ визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води.
Відповідно до п.п. 1 п. З Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. № 187 на НАК «Нафтогаз України» був покладений обов'язок постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).
Відповідно до п. З Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014 р. № 217 (далі - Порядок №217) встановлено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Згідно з п. 8 Порядку №217 встановлено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.
Відповідно до п. 12. Порядку №217 встановлено, що Національна комісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуги (далі - НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:
розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:
- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;
- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками).
Відповідно до реєстрів нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, як були затверджені постановами НКРЕКП від 27.01.2021 р. № 90, від 26.02.2021 р. № 320, від 31.03.2021 р. № 523 (всі постанови знаходяться у вільному доступі на сайті НКРЕКП за посиланням https://www.nerc.gov.ua/?id=199 або на офіційному порталі Верховної Ради України) на поточний рахунок КП ХТМ протягом лютого 2021 р. - квітня 2022 р. (період протягом якого існувала прострочена заборгованість зі сплати податкових зобов'язань з ПДВ) перераховувалось 31,41%, 30,56%, 29,69% грошових коштів, які надходили в якості оплати за теплову енергію. Інші грошові кошти спрямовувались в якості оплати за поставлений природний газ, послуги транспортування та розподілу природного газу відповідно до нормативу, який був встановлений НКРЕКП.
За таких обставин, КП ХТМ могло вільно розпоряджатись тільки коштами, які надходили на його поточні рахунки у відповідних відсотках до проведеної оплати та відповідно до вищенаведеного алгоритму, встановленого НКРЕКП. Проте, відповідно до даних звіту про фінансові результати за перший квартал 2021 р. (розташований на офіційному сайті КП ХТМ за посиланням http://www.hts.kharkov.ua/fin_otchet.php#start) протягом першого кварталу 2021 р. чистий дохід від реалізації продукції КП ХТМ склав З 031 млн. грн., в той час як собівартість реалізованої продукції склала 3 792 млн. грн. Наведене свідчить, що отримані грошові кошти, в т.ч. на поточні рахунки КП ХТМ покривали тільки 80% собівартості виробленої продукції підприємством. Збиток КП ХТМ тільки за перший квартал 2021 р. склав 836 млн. грн. Відповідно до даних балансу КП ХТМ за перший квартал 2021 р. (розташований за вищенаведеним посиланням) заборгованість підприємства з оплати праці на кінець кварталу складала 27 млн. грн., непокритий збиток на кінець кварталу складав 10 012 млн. грн.
З наведеного вбачається, що КП ХТМ не може вільно розпоряджатись значною частиною грошових коштів, які воно отримує в якості оплати за вироблену продукцію, є збитковим підприємством зі значною заборгованістю з виплати заробітної плати. Зрозуміло, що в умовах, коли не вистачає грошових коштів навіть на виплату заробітної плати, що відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПКУ погашається першочергово, не можна казати, що в діях КП ХТМ щодо непогашення узгоджених податкових зобов'язань є вина та умисел, що виключає можливість притягнення до відповідальності, передбаченої п.п. 124.2. та 124.3. ст 124 ПКУ.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справ, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та вказане підтверджується вище вказаним актом камеральної перевірки, що КП «Харківські теплові мережі» подано:
- Уточнюючий розрахунок з ПДВ №9026308112 від 15.02.2021 за вересень 2020р. на суму 2 грн. (граничний термін сплати 15.02.2021) погашено з наявної переплати 1,23 грн. Фактично погашено зобов'язання - 22.02.2021р.
- Податкову декларацію з ПДВ №9030324248 від 19.02.2021 за січень 2021р. на суму 29 171 454грн.(граничний термін сплати 02.03.2021) погашено з наявної переплати 159,23 грн. Фактично погашено зобов'язання в повному обсязі - 21.04.2021р.
- Уточнюючий розрахунок з ПДВ №9060383340 від 24.03.2021 за червень 2019р. на суму 101 295 грн. (граничний термін сплати 24.03.2021). Фактично погашено зобов'язання - 21.04.2021р.
- Уточнюючий розрахунок з ПДВ №9060383992 від 24.03.2021 за липень 2019р. на суму 15 000 грн. (граничний термін сплати 24.03.2021). Фактично погашено зобов'язання - 21.04.2021р.
- Уточнюючий розрахунок з ПДВ №9060385782 від 24.03.2021 за серпень 2019р. на суму 1893 грн. (граничний термін сплати 24.03.2021). Фактично погашено зобов'язання -21.04.2021р.
- Уточнюючий розрахунок з ПДВ №9060386323 від 24.03.2021 за вересень 2019р. на суму 1093 грн. (граничний термін сплати 24.03.2021). Фактично погашено зобов'язання -21.04.2021р.
Зведені дані по сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, зазначених КП «Харківські теплові мережі» в поданих уточнюючих розрахунках та податкових деклараціях з ПДВ наведені в додатку №1 до акту перевірки.
Як вже встановлено судом вище відповідачем винесено ППР від 23.07.2021 р. № 0013635000401 якою застосована штрафна санкція у розмірі 14 645 288,28 грн. грн. за порушення п. 57.1 ст. 57 ПКУ, проте КП «Харківські теплові мережі» оскаржує частину нарахування штрафних санкцій у розмірі 13 180 759,42грн., з іншою частиною винесених санкцій у розмірі 1 464 528,86грн. позивач погодився.
Але суд звертає увагу, що позивачем не надано обґрунтування по яких саме уточнюючих розрахунках з ПДВ або податковій декларації з ПДВ КП «Харківські теплові мережі» оскаржує в частині винесене податкове повідомлення-рішення.
Так статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 14.1.39 ПКУ грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.31.1 ст. 31 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
У відповідності до п.36.1 ст. 36 ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Ст. 38 ПКУ зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 109.1. ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Згідно з абз. 2 цього самого пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Своєю чергою, як визначено в п. 112.2. ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачено відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Суд аналізуючи вище вказані положення зазначає, що законодавець визначив обов'язок платника податку вжити достатніх заходів для того дотриматись правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність та визначив обов'язок податкового органу довести, що платник податку вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачено відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності
Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому маючи змогу поводитися належними чином.
На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов'язку.
Саме це встановлено абз. 2 п. 109.1. ст. 109 ПКУ, згідно з яким умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами.
При цьому цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов'язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов'язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов'язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов'язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).
Чинне податкове законодавство наразі не містить випадків, коли платника податків можна притягнути до відповідальності за просто винне податкове правопорушення, яке не є умисним.
Це випливає з п. 109.3. ст. 109 ПКУ. Ця норма містить вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2-124.5 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Суд аналізуючи посилання позивача щодо відсутності в їх діях вини з обставин зазначених судом вище вважає, що посилання позивача є необґрунтованими оскільки, як було встановлено в судовому засіданні позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема:
• самостійно визначив та подав декларацію/уточнюючі розрахунки з ПДВ, в яких задекларував/виплавлено помилки сум податкового зобов'язання. Вказані декларації/уточнюючі розрахунки складені і підписані відповідно до статті 48 Кодексу, та подані у спосіб та строки визначені діючим законодавством;
• Обізнаність КП «Харківські теплові мережі» щодо обов'язку сплати визначених зобов'язань, оскільки визначені у декларації зобов'язання з ПДВ подані у встановлені строки ПКУ.
• у попередній звітних періодах КП «Харківські теплові мережі» допускало несвоєчасну сплату задекларованих сум ПДВ та екологічного податку;
• в електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків;
• відсутність з боку КП «Харківські теплові мережі» інформування Північного МУ про обставини, які звільнять від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату ПДВ;
• відсутність звернень до Північного МУ в порядку ст.100 ПКУ щодо розстрочення сплати зобов'язань;
• статутом підприємства передбачено, зокрема пунктом 5.3.2 розділу 5 забезпечення своєчасної та в повному обсязі сплати податків та зборів згідно чинного законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивач будучи обізнаним з вимогами ПКУ у в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни та іншими обставинами не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а отже дані дії платника податків, суд вважає винними.
Крім того суд вважає безпідставним посилання відповідача про неврахування відповідачем його заперечень та відповідних посилань на постанови НКРЕКП за 2020-2021 pp. та посилання на Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014р. №217, оскільки по-перше: посилання на постанову КМУ від 18.06.2014р. №217 є не доречним, оскільки вона втратила чинність на підставі постанови КМУ№520 від 26.05.2021р.), а по-друге: згідно постанов НКРЕКП за березень т квітень 2021р у розпорядженні КП «Харківські теплові мережі» залишалося в середньому 15,2% від суми грошових коштів, які щоденно надходять на поточні рахунки підприємства.
Крім цього факт наявності достатньої кількості коштів для сплати підтверджується долученим до матеріалів справи форми №1 фінансової звітності «Звіт про фінансовий стан» з якого вбачається що:
- рахунки в банках - 183,1 млн.грн. (на кінець звітного періоду),
даними форми №3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів» за 2020р.:
- надходження від реалізації продукції - 2 446 млн.грн.;
- витрачання на оплату товарів - 1 932,1 млн.грн.
Також суд зазначає, що згідно податкового законодавства КП «Харківські теплові мережі» проводить облік ПДВ від реалізації теплова енергія та придбання за касовим методом - тобто за фактом отримання «живих» коштів від споживачів та за фактом оплати на користь постачальників «живими коштами», з рахунків підприємства.
Згідно декларацій з ПДВ КП «Харківські теплові мережі»:
• за березень 2021 року від споживачів отримано 869,4 млн. грн. та сплачено на користь постачальників 768,7 млн. грн.;
• за квітень 2021 року отримано 740,2 млн. грн. та сплачено на користь постачальників 703,7 млн. грн.
Тобто, аналіз даних Звіту про рух грошових коштів за І квартал 2021 рік свідчить, що залишок коштів на початок 2021 року складав 288,9 млн. грн. Натомість КП «Харківські теплові мережі» жодним чином ніяк не пояснює та не спростовує вказані доводи та документи, оскільки вказаний звіт подається платником до податкової.
Зауважимо те, що у періоді з 01.03.2021 р. по 30.04.2021 р. підприємством витрачено коштів на сплату податків 128 млн. грн:
- єдиний соціальний внесок - 43,5 млн. грн.; податок на доходи фізичних осіб - 38 млн. грн.;
- військовий збір-3,9 млн. грн.;
- земельний податок-0,6 тис. грн.; екологічний податок - 2,5 тис. грн.; податок на додану вартість - 39,1 тис. грн..
Вищезазначене свідчить про те, що КП «Харківські теплові мережі» за наявності грошових коштів, не виконувало податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податків в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.
Згідно п. 87.9 ст. 87 ПКУ спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пп. 124.3. ст. 124 ПКУ передбачає застосування штрафних санкції у розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання за діяння вчинені умисно повторно протягом 1095 календарних днів, або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів.
З урахуванням зазначеного. Кодексом визначається право податкового органу застосовувати штрафні санкції до платника у розмірі 50% за діяння:
- Вчинені умисно протягом 1095 календарних днів, або
- Вчинені умисно з пропуском строку більше 90 календарних днів.
Як було встановлено судом вище в ході проведення камеральних перевірок встановлено, що у 2021 році КП «Харківські теплові мережі» допустило несвоєчасну сплату по ПДВ. За це порушення до підприємства були застосовані штрафні санкції відповідно діючого податкового законодавства, (акт камеральної перевірки №99/35-00-04-00-01-12/31557119 від 02.04.2021 та №100/35-00-04-00-01-12/31557119 від 02.04.2021 які долучено до відзиву разом із винесеними ППР).
З урахуванням вказаного, з розрахунку до ППР №0013635000401 від 23.07.2021 вбачається, що КП «Харківські теплові мережі» було допущено факт несвоєчасної сплати самостійно задекларованих зобов'язань з ПДВ за граничним строком сплати 15.02.2021, 02.03.2021,21.04.2021, пропуск строку який складає починаючи з 7 до 50 календарних днів, сплата зобов'язань відбувалась у період починаючи з 22.02.2021 до 21.04.2021.
Вказані доводи повністю підтверджуються даними ІКПП та розрахунком до ППР№0013635000401 від 23.07.2021, а тому застосування розміру 50% за вчинення несвоєчасної сплати зобов'язань протягом 1095 календарних днів є повністю обґрунтованими та узгоджується із приписами ПКУ.
Щодо повторності порушення на нарахування штрафних санкцій 50% як вже зазначалось судом вище нормами ст. 124 ПКУ передбачено застосування санкцій за повторне порушення платниками податків податкового законодавства. Відповідальність за аналогічний склад правопорушення була передбачена й у редакції, що діяла до 01 січня 2021 року.
Штрафи у разі повторного виявлення податкових порушень застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу протягом 1095 календарних днів.
Як було встановлено судом та не заперечувалось позивачем, КП «Харківські теплові мережі» допускало несвоєчасну сплату екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення та зі сплати податку на додану вартість.
За ці порушення до підприємства були застосовані штрафні санкції відповідно діючого на той час податкового законодавства та винесено податкові-повідомлення-рішення: ППР від 25.10.2019 р. на суму 127 965,68 грн. та ППР від 10.06.2020 р. на суму 12 796,49 грн., ППР від 26.04.2021 на суму 5 817 420грн., ППР від 26.04.2021 на суму 1 980 585,43грн.
За сукупності всіх умов встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» вчинено умисно повторно протягом 1095 календарних днів несвоєчасну сплату з ПДВ у розмірі 29 290 576,54 грн., за вчинене правопорушення податковою правомірно розраховано штрафну санкцію визначеною п.124.3 ст.124 ПКУ у розмірі 14 645 288,28грн.,
Терміни подання звітності для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному місяцю, кварталу, року та сплати податкових зобов'язань, встановлені п. 49.18 ст. 49 та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) відповідно.
За несплату узгодженої суми грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до платника податків на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу згідно з пп. 124.1, 124.2, 124.3 ст. 124 ПКУ.
Враховуючи вище викладене суд вважає, що висновки відповідача викладені відповідачем в акт №211/35-00-04-00-01-12/31557119 від 15.06.2021 р. знайшли своє підтвердження під час судового засідання, а отже податкове повідомлення-рішення від 23.07.2021 р. №0013635000401 в розмірі 12 628 337,71 грн. винесено Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у відповідності до вимог чинного законодавства України та є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11,м. Харків,61037) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 лютого 2022 року.
Суддя Спірідонов М.О.