Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
01 лютого 2022 року № 520/13555/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Севастьяненко К.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/13555/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Заявник звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 520/13555/2020, в якій просить суд:
- змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року, у адміністративній справі № 520/13555/2020, та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальному розмірі 229734 гривні 21 коп., що за вирахуванням податків та зборів складає - 184936 гривень 03 копійки.
В обґрунтування заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 25.01.2022 року зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області добровільно виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року в частині, що підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року в розмірі 21413 гривень 92 копійки. Рішення Харківського окружного адміністративного суду в іншій частині не виконано відповідачем.
Позивачем 16.09.2021 року до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області було подано заяву про добровільне виконання рішення суду.
ТУ ДСА України у Харківській області листом № 06-15/2943/2021 від 21.09.2021 року, повідомилило про те, що добровільно виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі №520/13555/2020 в частині, яка підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 у розмірі 21413грн. 92 коп. (двадцять одна тисяча чотириста тринадцять гривень 92 коп.).
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі №520/13555/2020 за період з травня 2020 року по 28 серпня 2020 року ТУ ДСА України у Харківській області здійснило розрахунок недоотриманої суддівської винагороди судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 з урахуванням суми, яка була виплачена, в порядку негайного виконання.
Згідно розрахунку від 17.09.2021 за вихідним № 04-49/510, загальна сума недоотриманої суддівської винагороди складає 229734 грн. 21 коп. (двісті двадцять дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 21 коп.), з цієї суми: 41352,17 грн. податок з доходів фізичних осіб, та 3446,01 грн. військовий збір, які необхідно утримати. Таким чином, сума недоотриманої суддівської винагороди складає: 184936 грн. 03 коп. (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 03 коп.)
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства
Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд розглядає заяву у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяв, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по серпень 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249) провести нарахування та виплату судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова Шевченку Сергію Володимировичу (код ЄДРПОУ 2888602217) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, у розмірі, який установлений ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, без застосування обмежень, установлених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2010 № 553-ІХ.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року залишено без змін.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області добровільно виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року в частині, що підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року в розмірі 21413 гривень 92 копійки. Рішення Харківського окружного адміністративного суду в іншій частині не виконано відповідачем.
До відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 02.12.2021 заявником подано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі №520/13555/2020.
Виконавче провадження відкрито 02.12.2021, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Проте, станом на час подачі даної заяви, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 520/13555/2020 не виконане і, як вбачається з копії листа ТУ ДСА України у Харківській області від 13.12.2021 року, який був направлений на адресу державного виконавця, може бути виконане лише після зміни способу виконання, необхідність чого обумовлена специфікою розпорядження відповідачем бюджетними коштами.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 370 КАС України.
Згідно з ст. 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (надалі - Закон № 4901-VI), держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Тобто, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Так, положеннями Закону України “Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів, зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що “ефективний засіб правового захисту” у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
З урахуванням вказаного вище, а також предмету спірних правовідносин, а саме того, що в межах вказаної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, суд зазначає, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Доводи відповідача стосовно того, що останній здійснює всі нарахування та виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом є необґрунтованими.
Разом з тим у даній справі суд вважає за необхідне конкретизувати спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання, направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року по справі №520/13555/2020 в частині виплати позивачу заборгованості суддівської винагороди у сумі 229734 гривні 21 коп., що за вирахуванням податків та зборів складає - 184936 гривень 03 копійки, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківської області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі №520/13555/2020 - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року в адміністративній справі № 520/13555/2020, та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальному розмірі 229734 гривні 21 коп., що за вирахуванням податків та зборів складає - 184936 гривень 03 копійки.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 01 січня 2022 року.
Суддя Севастьяненко К.О.