Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
01 лютого 2022 року № 520/24633/21
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", третя особа - Головне управління Держпраці в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (вул. Партизанська, буд. 25, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64207), третя особа - Головне управління Держпраці в Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002), в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»;
- зобов'язати КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» створити комісію з розслідування гострого професійного захворювання СОVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-СоV-2, що призвело до смертельного наслідку,
- зобов'язати КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» провести розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання (отруєння)), що стався 03.11.2020 року з лікарем-рентгенологом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
- зобов'язати КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» скласти за результатами розслідування Акт спеціального розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання) за формою Н-1/НП, встановивши, що смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наступила в результаті інфікування гострою респіраторною інфекцією СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» протиправно, в порушення приписів Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 17.04.2019 № 337, не зважаючи на всі необхідні наявні документи, що свідчать про те, що смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наступила в результаті інфікування гострою респіраторною інфекцією СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, не створила комісію з розслідування, не провела розслідування нещасного випадку та не склала за його результатами Акт спеціального розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання) за формою Н-1/НП.
До суду надійшов відзив від відповідача з додатками на підтвердження своєї позиції, у якому позов не визнав через ті обставини, що померлий чоловік Позивачки був доставлений в лікарню 28.10.2020 р.
Жодної офіційного повідомлення від Позивачки або від сімейного лікаря померлого щодо відібрання у нього до 28.10.2020 р. (день потрапляння до інфекційного відділення Відповідача) зразків для молекулярно-генетичного дослідження (ПЛР-тест) до Відповідача не надходило. Цей факт підтверджується і змістом позовної заяви.
За відсутності офіційної інформації щодо начеб-то відібрання у хворого на той час ОСОБА_3 зразків для молекулярно-генетичного дослідження (ПЛР-тест), медичні працівники Відповідача зобов'язані були у хворого чоловіка Позивачки 29.10.2020 р. взяти зразки для ПЛР-тесту та відправити їх в цей же день на дослідження в Державну установу «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України».
Результати цього дослідження були зроблені 31.10.2020 р., що підтверджується відповідним документом № ВЛ 124854/2020 від 31.10.2020 р., копія якого надана Позивачкою.
Однак, як стверджує відповідач, основним доказом Позивачки щодо діагнозу її чоловіка є інші результати іншого тесту, які начебто було зроблені в іншій лабораторії 30.10.2020 р.. але були надані Відповідачу тільки 06.11.2020 р., тобто після того, як тіло ОСОБА_4 було передано його родині та поховано.
Також звертає увагу суду на те, що Позивачкою не надано жодних обгрунтованих пояснень появи іншого висновку іншого ПЛР-тесту вже після смерті її чоловіка та не надано жодних належних доказів фактичного проведення іншого ПЛР-тесту.
І знову Відповідач звертає увагу суду на наступні факти, які доведені змістом позовної заяви:
результати дослідження державної лабораторії від 31.10.2020 р. були зроблені негайно та отримані Відповідачем коли чоловік Позивачки був живий;
відсутність будь-яких інших висновків щодо діагнозу чоловіка Позивачки в період, коли він був живий і на той час, коли робився розтин його тіла;
відсутність у Відповідача будь-яких законних підстав приймати до уваги висновки іншого тесту, законність та правомірність якого так і не доведена в позовній заяві.
Відповідач по справі у своєму відзиві дійшов висновку, що така позиція Відповідача підтверджується відсутністю чоловіка Позивачки в списку медичних працівників, які померли від СОVID-19, складеному ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України» та доданому до матеріалів справи № 520/24633/21 третьою особою.
Третя особа надала до суду письмові пояснення з додатками задля їх врахування під час розгляду справи судом у яких вказав на наступне.
26.03.2021 о 08 год. 15 хв. від КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» на адресу Головного управління Держпраці у Харківській області надійшло повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) у ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікаря - рентгенолога, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причина несвоєчасної передачі повідомлення - заява від дружини ОСОБА_1 від 23.03.2021.
ОСОБА_1 було надано заяву та результат аналізу від 30.10.2020 №120734 від ТОВ «Медичний центр «МТМ» за яким виявлено послідовності характерні для збудника SARS-СоV-2.
Разом з тим, 26.03.2021 року надійшов лист №1054 від КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», щодо скасування повідомлення від 26.03.2021 про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_2 - лікаря - рентгенолога поліклінічного відділення смт. Донець КНП «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування надіслане о 08 год. 15 хв. на підставі наданої відповідачем медичної документації, а саме - лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №182 від 04.11.2020 у якому в графі причина смерті зазначено «облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Тромбоемболія легеневої артерії», медичної карти стаціонарного хворого №11096, протокол паталого- анатомічного дослідження №177 від 04.11.2020, копії результатів аналізу ПЛР від 31.10.2020 ВЛ 124854/2020 від ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України» «негативний», відповідно до яких, встановлена відсутність інформації щодо захворювання ОСОБА_4 на СОVID-19.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держпраці у Харківській області відповідно до покладених повноважень, у зв'язку із отриманням листа від КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» з приводу смерті ОСОБА_4 направило лист до ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ» від 29.03.2021 №02.01-04/3106 з проханням надати інформацію щодо результату аналізу ПЛР тесту від 30.10.2020 №120734, проведеного ТОВ «Медичний центр «МТМ», а також надання інформації щодо встановлення епідномеру, щодо випадку інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою короновірусом SARS-СоV-2 ОСОБА_2 .
09.04.2021 року ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України» надано відповідь №4.2/1761 та повідомлено, що біологічний матеріал для дослідження на наявність коронавірусу SARS-СоV-2 від хворого ОСОБА_2 , 1948 р.н., надійшов 27.10.2020 (дата відбору 26.10.2020) до лабораторії ТОВ «Медичний центр «МТМ» від лабораторії ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України». Результат від 30.10.2020 №120734 - позитивний.
Зазначений результат отриманий членом мобільної бригади КНП «Балаклійський районний ЦПМСД» Погорєловою 05.11.2020.
Разом з тим, результат №ВЛ124854 від 31.10.2020 за яким, результат дослідження «негативний», отримав член мобільної бригади КНП «Балаклійський КБЛІЛ» ОСОБА_5 02.11.2020.
Таким чином «позитивний» результат дослідження на наявність коронавірусу SARS-СоV-2 у хворого ОСОБА_2 , 1948 р.н. надійшов після 04.11.2020.
Причина смерті у лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_2 №182 від 04.11.2020 зазначена «облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Тромбоемболія легеневої артерії».
Одночасно, відповідно до інформації ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України» щодо випадків смерті серед медичних працівників від коронавірусної хвороби, зареєстрованих станом на 13.04.2021 гр. ОСОБА_2 не обліковується.
У зв'язку з вище наведеним, випадок захворювання з летальним наслідком лікаря-рентгенолога ОСОБА_4 не підпадає під дію ст. 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Крім того, третя особа зазначає, що враховуючи викладене не встановлюється в момент виникнення спірних правовідносин невідповідність діяльності суб'єкта владних повноважень, критеріям оцінювання його рішень, дій визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Додатково повідомлено суду, що відповідно до вимог Порядку №337, у разі встановлення комісією з розслідування гострого професійного захворювання СОVID-19, що призвело до смертельного наслідку складається акт за формою Н-1.
Суд, розглянувши вказану позовну заяву позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАСУ адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів України встановлена приписами ст. 19 КАСУ.
Так, згідно ч. 1 цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Виходячи із змісту вказаних правових норм, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому є недостатнім поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його рішення, дії чи бездіяльність.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 141 1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 17.04.2019, № 337 розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - медичні працівники), внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб проводиться комісією з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку (далі - комісія), утвореною керівником закладу охорони здоров'я, в якому працював медичний працівник.
Підпунктом 2 п.141 2 Порядку № 337 передбачено, що комісія утворюється у складі голови та членів комісії наказом керівника закладу охорони здоров'я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку.
До складу комісії входять представники закладу охорони здоров'я:
керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку керівником закладу охорони здоров'я покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);
посадова особа, відповідальна за організацію лікувального процесу;
представник кадрової служби;
представник фінансово-економічної служби;
представник юридичної служби;
представник первинної організації профспілки, представником якої був медичний працівник, що помер внаслідок інфікування (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).
Пунктом 141 3 Порядку № 337 передбачено, що розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводиться комісією протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія:
проводить засідання, на яких розглядає інформацію про гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, складає протоколи засідання комісії;
отримує письмові пояснення від посадових осіб, працівників закладу охорони здоров'я, свідків про обставини виникнення гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;
визначає вид події, що спричинила гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;
визначає необхідність проведення лабораторних досліджень та медичних експертиз;
встановлює осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;
розробляє план заходів щодо запобігання гострим професійним захворюванням;
з'ясовує обставини та причини настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;
визначає пов'язане чи не пов'язане гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, з виробництвом;
складає акти за формою Н-1 згідно з додатком 11 та визначає кількість таких актів;
розглядає та підписує примірники актів за формою Н-1;
передає не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику закладу охорони здоров'я для їх розгляду та затвердження (п. 141 5 Порядку № 337).
Згідно ст. 39 Закону України від 06.04.2000, № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов'язані з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам закладів охорони здоров'я:
1) у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов'язане з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності;
2) у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв'язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою КМ України, від 17.06.2020, № 498 у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім'ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, в якому помер медичний працівник.
Пунктом 6 Порядку № 498 факт смерті медичного працівника з причин, пов'язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. N 337 (Офіційний вісник України, 2019 р., N 34, ст. 1217), та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.
За приписами п.п. 8 п. 6 вищевказаного Порядку для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають,зокрема, примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою.
Зі встановлених обставин у справі суд відзначає, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, а робота померлого не відносить до публічної служби, поняття якої визначено пунктом 17 частини 1 статті 4 КАСУ.
З фактичних обставин справи та аналізу вищенаведених норм права також убачається, що предметом розгляду є не стільки рішення, дії чи бездіяльність відповідача, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення відповідної виплати, як наслідок дій зі створення в лікарні комісії, проведення розслідування та складання акту форми Н-1, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.
Слід зазначити, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватних інтересів.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Отже, оскільки спірні правовідносини не пов'язані із захистом порушених прав у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 238, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", третя особа - Головне управління Держпраці в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повна ухвала складена 01.02.2022 р.
Суддя Бадюков Ю.В.