м. Вінниця
07 лютого 2022 р. Справа № 120/11615/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії
17.09.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Вінницької міської ради (далі - відповідач). У позовній заяві позивачка просить:
- визнати протиправним та скасувати п. 13 Додатку 3 рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована в межах м. Вінниці.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 03.03.2021 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0.10 га, комунальної форми власності, не сформованої, землі запасу, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520680203:02:001:0074 в межах міста Вінниці.
Рішенням 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 позивачці відмовлено в наданні відповідного дозволу, у зв'язку із ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи.
Позивачка вважає рішення протиправним, оскільки відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації, а тому з метою захисту своїх прав звернулася із цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 22.09.2021 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
22.09.2021 на адресу суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 22.09.2021.
Ухвалою від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Також витребувано за ініціативою суду у Вінницької міської ради належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 від 03.03.2021 із додатками до нього, прийняте щодо клопотання рішення від 27.08.2021 № 549 в частині ОСОБА_1 та інші документи, що враховувалися при його прийнятті, зокрема докази перебування земельної ділянки у користуванні третіх осіб.
11.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що бажана для позивачки земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи, а саме ОСОБА_2 .
Оскільки, позивачкою не надано погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи, рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині ОСОБА_1 є правомірним.
Суд дослідивши аргументи викладені у заявах по суті справи та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
03.03.2021 позивачка звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0.10 га, комунальної форми власності, не сформованої, землі запасу, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520680203:02:001:0074 в межах міста Вінниці.
Рішенням 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 позивачці відмовлено в наданні відповідного дозволу, у зв'язку із ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи.
Позивачка вважає рішення протиправним, оскільки відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації, а тому з метою захисту своїх прав звернулася із цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі:
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.
В той же час, слід зазначити, що згідно приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0.10 га, комунальної форми власності, не сформованої, землі запасу, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520680203:02:001:0074 в межах міста Вінниці, стало те, що позивачкою не надано погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 125 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Водночас, в силу приписів ст. 126 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державній реєстрації, зокрема, підлягають: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено наявність відповідних обставин, не надано документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою ОСОБА_2 , а також інших матеріалів, які б підтверджували користування земельною ділянкою іншими особами.
Разом з тим, відповідач стверджуючи, що земельна ділянка не є вільною, а до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачкою не надано погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи, обмежився лиш посиланням на скрін-шот з Google maps із зображенням земельної ділянки.
Суд вважає такі докази неналежними та недопустимими, в розумінні ст. 73, 74 КАС України, оскільки вони не дають можливості ідентифікувати та встановити приналежність спірної земельної ділянки іншим особам, та не є документом, який підтверджує право власності чи користування на таку ділянку.
При цьому, жодних посилань на документи, що посвідчують право іншої особи на бажану позивачем земельну ділянку, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не здійснено, а в ході розгляду справи, суду не представлено.
Таким чином, за відсутності визначених законом доказів, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб, доводи відповідача про необхідність згоди таких осіб на вилучення земельної ділянки не є обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 13 Додатку 3 рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, поновлення договорів оренди земельних та встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки громадянам".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована в межах м. Вінниці, суд зазначає наступне.
Наслідком скасування судом у цій справі п. 13 Додатку 3 рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 є те, що клопотання позивачки від 03.03.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишаються нерозглянутими.
Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене позивачкою рішення не містять повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, зокрема в частині, що стосується встановлення правового режиму земельної ділянки та обґрунтування висновку про існування прав в інших осіб щодо неї. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішень, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання позивачці бажаного для неї дозволу.
Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачки від 03.03.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0.10 га, комунальної форми власності, не сформованої, землі запасу, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520680203:02:001:0074 в межах міста Вінниці, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка також вказує на порушення відповідачем процедури опублікування протоколу засідання, порядку денного сесії ради, результатів поіменного голосування за результатами розгляду рішення від 27.08.2021 № 549, а також самого рішення.
Дійсно, системний аналіз приписів ч. 10 ст. 47, ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить про обов'язок розпорядників інформації, до яких належить і Вінницька міська рада, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме результати поіменного голосування, протоколи засідань, порядок денної сесії ради, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).
Суд враховує, що в силу вимог статей 23, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до суду.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, як неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.
Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Таким чином, законом чітко передбачено підстави та способи захисту права на доступ до публічної інформації, а також можливість притягнення до відповідальності розпорядника інформації та його посадових і службових осіб за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У такому випадку, в силу ч. 3 ст. 139 КАС України, сплачений позивачкою при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню в її користь в сумі 454,00 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 13 Додатку 3 рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 549 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, поновлення договорів оренди земельних та встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки громадянам" в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0.10 га, комунальної форми власності, не сформованої, землі запасу, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520680203:02:001:0074 в межах міста Вінниці, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617.
Суддя Богоніс Михайло Богданович