Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 січня 2022 р. Справа № 520/319/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Студентська, буд. 5/4, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ: 43315445) скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасування постанови про стягнення виконавчого збору, в якому просить суд:
- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.12.2021р. за виконавчим провадженням № 67839872.
В обґрунтування вимог заявленого позову позивач зазначає, що оскаржувану постанову вважає безпідставною, оскільки при виконанні постанови суду від 12.10.2021р. по справі №520/7507/21, на виконання якої було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, позивачем було виявлено описку в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021р., що, на думку заявника, унеможливлює її виконання.
Позивач вказує, що має намір звернутись до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про виправлення описки в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021р. по справі №520/7507/21, відтак не може виконати означену постанову.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2022р. відкрито провадження в цій адміністративній справі.
У судове засідання представник позивача, повідомленого належним чином, з урахуванням скорочених строків розгляду даної категорії справ, про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, причини неприбуття не повідомив. Так само позивачем не надано до суду витребуваних судом документів, клопотання про відкладення розгляду справи або її розгляд за відсутності представника позивача.
У судове засідання представник відповідача так само не прибув за аналогічних обставин. Матеріали витребуваного судом виконавчого провадження, в межах якого було ухвалено оскаржувану в цій справі постанову, не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги, що сторони в цій справі повідомлені про судове засідання засобами електронного зв'язку, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
З урахуванням ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7507/21 залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, вказане рішення скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у здійсненні обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , яка призначена відповідно до ч.19 ст.86 закону України "Про прокуратуру", без врахування інформації про фактично нараховану заробітну плату за грудень 2017 року начальника відділу прокуратури Харківської області; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 24.11.2020р. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст.86 закону України "Про прокуратуру" в розмірі 60% від суми середньомісячного заробітку за відповідною посадою померлого чоловіка, що визначена в інформації прокуратури Харківської області про фактично нараховану заробітну плату за грудень 2017 року начальника відділу прокуратури Харківської області (лист прокуратури Харківської області від 16.08.2019р. №13-320вих-19) та провести виплату донарахованих сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області .
Як вказує позивач, при виконанні постанови суду від 12.10.2021р. по справі №520/7507/21 ним було виявлено, що в пенсійній справі ОСОБА_2 є інформація про фактично нараховану заробітну плату за грудень 2017 року на посаді начальника відділу прокуратури Харківської області, яка надана листом прокуратури Харківської області від 16.08.2019р. №19-320ВИХ-19, хоча в зазначеній постанові суду вказано реквізити листа №13-320ВИХ-19, внаслідок чого було вирішено подати заяву про виправлення описки в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021р. по справі №520/7507/21.
Враховуючи вищевикладене позивач вказує, що не може виконати вищезазначену постанову поки не розглянуто питання про внесення виправлення у судове рішення, а відтак оскаржувана в цій справі постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є протиправною .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон України №1404-VІІІ).
Приписами частини першої статті 5 Закону України №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частині першої та п'ятої статті 26 Закону України №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З аналізу наведених норм вбачається, що примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Положеннями вказаної статті (частина 5) визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини четвертої статті 27 Закону України №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону України №1404-VIII в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний прийняти постанову про стягнення виконавчого збору.
В цій справі судом встановлено, що виконавче провадження було відкрито 10.12.2021р. за виконавчим листом № 520/7507/21, виданим 12.11.2021р. З наданої до суду копії постанови про стягнення виконавчого збору, що оскаржується, вбачається, що її виконавцем прийнято 10.12.2021р., тобто одночасно із відкриттям виконавчого провадження.
Доводи позовної заяви щодо протиправності оскаржуваної постанови державного виконавця зведено позивачем до того, що він має намір звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про виправлення описки в постанові суду, отже не може виконати судове рішення.
Суд розцінює такі доводи як непереконливі та вказує, що з наведених вище норм Закону України №1404-VIII не передбачено наведеної позивачем підстави, яка б надавала можливість або передбачала обов'язок державного виконавця не приймати постанову про стягнення виконавчого збору.
У Законі України №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина 5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати), зокрема, в разі виконання рішення до того, як відкрито виконавче провадження. Судом в даній справі подібних обставин не встановлено. Крім того, в позовній заяві йдеться лише про намір звернутися до суду з заявою про виправлення описки, доказів такого звернення позивачем на вимогу суду не надано.
Таким чином, стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2019р. (справа №703/1086/17), висновки якого, у силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом в цій справі згідно ухвали від 21.01.2022р. зобов'язано як позивача так і відповідача надати суду докази на обгрунтування доводів та заперечень та, зокрема, витребувано матеріали виконавчого провадження ВП № 67839872 і докази на обгрунтування доводів позовної заяви. Сторони вказаних доказів не надали без повідомлення причин.
З огляду на наведені обставини, з означених вище міркувань, суд розглядає справу в обсязі наданих доказів та доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 10.12.2021р. за виконавчим провадженням №67839872.
Керуючись статтями 2, 14, 243-246, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Студентська, буд. 5/4, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ: 43315445) скасування постанови про стягнення виконавчого збору - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дати проголошення (підписання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.01.2022.
Суддя Григоров Д.В.