Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 січня 2022 р. справа № 520/1986/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Харківської міської ради про: 1) скасування рішення №216 від 31.03.2021 Харківської міської ради і протокол №3 засідання міської громадської комісії з житлових питань Харківської міської ради від 25.03.2021 як неправомірні і не відповідні чинному законодавству; 2) зобов'язання відповідача розглянути їх заяву про взяття їх на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов повторно, згідно з процедурою, встановленою законодавством ,-
встановив:
Згідно з п.п.4 та 6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з положеннями п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового, бо не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 р. по справі № 807/719/15 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради та просить суд скасувати рішення Харківської міської ради від 31.03.2021 року №216 та протокол засідання міської громадської комісії з житлових питань Харківської міської ради від 25.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Водночас, позивач посилається на норми Цивільного процесуального кодексу України та Житлового кодексу України.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом, направленим на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
Суд зважає, що оскарженим рішенням Харківської міської ради було затверджено протокол міської громадської комісії з житлових питань від 25.03.2021р. №3.
Означений протокол умотивований виключно посиланням на норми Житлового кодексу Української РСР та п.п. 8 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (із змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №861, від 18.04.2018 №280, від 20.02.2019 №206) і стосується виключно питання відмови у взятті заявника на квартирний облік через відсутність підстав для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов.
Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають зокрема з житлових правовідносин.
Суд звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справи за основу береться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, суть заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі.
Враховуючи те, що спірні правовідносини у цій справі пов'язані із захистом житлових прав позивача, у даному випадку спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 року по справі №2а-310/12 та від 18.04.2018 року по справі № 806/104/16.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 19, 160, 161, 170, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №520/1986/22.
Роз'яснити позивачу що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача (третіх осіб), як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).
Суддя О.В. Старосєльцева