Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
31 січня 2022 року № 520/12072/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (вул. Соборна, буд. 20, м. Ізюм, Харківська область, 64309, ЄДРПОУ 03196564) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
установив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 22.03.2021 року; зобов'язати управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області нарахувати державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства з 19 січня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Копія ухвали про відкриття провадження направлена на адресу відповідача та ним отримана, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався, клопотання про подовження строку надання відзиву на адміністративний позов не подав, отже з урахуванням положень ч.6 ст.162 КАС України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК 011600 виданої 28.02.1995 року, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою від 29.01.2015 № 6337026389.
Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради із заявою про призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 22.03.2021 № 02-04/2460, яким позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги, внаслідок ненадання повного пакету документів.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі-Закон №875) особи з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 40 Закону №875 передбачено, що конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Частинами першою-четвертою статті 1 Закону України від 16.11.2000 №2109-III "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (далі - Закон №2109) визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 2 Закону №2109 державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України. Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму. Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою статті 4 Закону №2109 встановлено, що Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону №2109 порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, діяв наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 №226/293/169, яким затверджений Порядок надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, пунктом 2.4. якого встановлено, що для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці; паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); оригінал та копія свідоцтва про народження дитини-інваліда; довідка з місця навчання із зазначенням перебування (не перебування) на повному державному утриманні; копія рішення суду про усиновлення дитини; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.
Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Переведення інваліда з дитинства чи дитини-інваліда з пенсії або з державної соціальної допомоги, призначеної згідно з Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" здійснюється на підставі заяви. При цьому державна соціальна допомога призначається з дня звернення за нею. Виплата призначеної державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам здійснюється з урахуванням суми виплаченої пенсії або державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам". До документів, необхідних для призначення державної соціальної допомоги, додається довідка-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії або державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" та виписка з акта огляду МСЕК чи медичний висновок про дитину-інваліда закладу охорони здоров'я, які вилучаються з пенсійної справи одержувача пенсії (у пенсійній справі залишається завірена у встановленому порядку копія медичного документа) або з справи одержувача державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам".
Згідно з частинами першою-другою статті 8 Закону №2109 заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 8 Закону №2109 до заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік і місце проживання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2109 визначено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 19.01.2021 звернувся до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства до якої надано витяг із акту огляду МСЕК № 011600 від 28.02.1995 року, з якого вбачається, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, яка встановлена йому безстроково (а.с.3)
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суду не надано жодних доказів того, що відповідачем, на вимогу ч. 9 ст. 8 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», положення якого дублюються Порядком надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, повідомлено позивача про те, що до заяв про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства надані не всі необхідні документи та які документи повинні бути надані додатково заявником.
Таким чином, суд вважає за необхідне задля належного захисту прав визнати протиправним та скасувати Рішення Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 22.03.2021 року про відмову у наданні позивачу державної допомоги інвалідам з дитинства та зобов'язати управління відповідача призначити вказану допомогу з 19.01.2021 року.
Відповідно до абзацу 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В даному випадку, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 19.01.2021 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 22.03.2021 року про відмову в призначенні виплати з 19.01.2021 ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області нарахувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства з 19 січня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.