Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
31 січня 2022 року Справа № 520/6365/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277, вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного центру зайнятості, в якому просить суд:
- скасувати наказ Харківського обласного центру зайнятості №2043 відносно до ФОП, та зобов'язати Харківський обласний центр зайнятості прийняти нове рішення у формі Наказу, яким призначити виплату ФОП допомоги по частковому безробіттю за весь період з моменту виникнення ФОП відповідного права, а саме, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року та січень, лютий, березень 2021 року з поновленням, в разі необхідності, строків на доповнення/доопрацювання/тощо відповідних документів та поданих раніше заяв.
В обґрунтування позову позивач зазначив про наявність у нього права на отримання допомоги по частковому безробіттю за період з липня 2020 року по березень 2021 року, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до відповідача з необхідним пакетом документів для призначення та виплати. Наказом Харківського обласного центру зайнятості №2043 позивачу відмовлено в отриманні відповідної виплати. Позивач вважає такий наказ незаконним з підстав того, що він є застрахованою особою та сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою від 29.04.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача не погодився з доводами позову та надав відзив на позов, в якому просив закрити провадження у справі, посилаючись на самостійне скасування наказу Харківського обласного центру зайнятості №2043 та прийняття нового наказу, яким позивачу відмовлено у відповідній виплаті з підстав відсутності коштів на вказану мету у І кварталі 2021 року та І півріччі 2021 року. Також з посиланням на відсутність у відповідача коштів на виплату відповідної допомоги стверджує про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в іншій частині.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій виклав свою незгоду із доводами відзиву на позов.
Також відповідач надав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні вимог позивач підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві на позов.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 закрито провадження у адміністративній справі №520/6365/21 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про скасування наказу Харківського обласного центру зайнятості №2043 відносно до ФОП.
Судом встановлено, що 22.06.2021 позивачем до Харківського окружного адміністративного суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі № 520/6365/21, про надходження апеляційної скарги 29.06.2021 повідомлено суддю Супруна Ю.О..
У зв'язку із вищевикладеними обставинами, ухвалою від 29.06.2021 суд зупинив провадження по справі № 520/6365/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії до перегляду ухвали з питань закриття провадження у справі від 31.05.2021 у справі № 520/6365/21 в порядку апеляційного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №520/6365/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 по справі №520/6365/21 змінено з мотивів та підстав закриття провадження у справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 виправлено допущену в скороченому тексті постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 описку, вказавши в абзаці першому резолютивної частини рішення "Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково".
Матеріалі справи №520/6365/21 надійшли до Харківського окружного адміністративного суду 25.11.2021, що підтверджується супровідним листом від 04.11.2021 за вих.№520/6365/21/16420/21.
Згідно з реєстром передачі адміністративних справ суддям від 13.01.2022 на розгляд судді Супруну Ю.О. передано справу № 520/6365/21.
У період з 28.12.2021 по 12.01.2022 (включно) головуючій по справі перебував у відпустці.
Крім того, на тривалість виготовлення документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., на лікарняному з 17.01.2022.
Ухвалою суду від 31.01.2022 поновлено провадження у справі №520/6365/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 11.01.2020 та здійснює такі види економічної діяльності 69.10 Діяльність у сфері права (основний) 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 82.20 Діяльність телефонних центрів 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами 78.10 Діяльність агентств працевлаштування 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет 51.22 Космічний транспорт 49.32 Надання послуг таксі 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у. 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач звернувся до відповідача з питань призначення допомоги по частковому безробіттю за період з липня 2020 року із заявою від 08.09.2020.
Листом № ХМЦЗ-03-3159/1 від 11.09.2020 відповідач повідомив позивача, що наданий ним пакет документів не відповідає вимогам п. 9 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 306, а саме: відсутня відомість про фізичну особу, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» Додаток 2 до Порядку; копія наказу із зазначенням дати початку скорочення діяльності не завірена належним чином; довідка про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить протиріччя стосовно інформації за березень, квітень, травень 2020 року.
Позивач звернувся до відповідача з питань призначення допомоги по частковому безробіттю за період з липня 2020 року із заявою від 26.09.2020 разом із завіреною копією наказу про скорочення від 01.04.2020 № 1-НСД/04/.2020; відомостями про фізичну особу-підприємця; довідкою про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в якій повідомив про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 01.09.2020 у повному обсязі, водночас повідомив про несплату ним відповідних сум за період з 01.03.2020 по 31.05.2020 на законних підставах, оскільки він тимчасово звільнений від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за вказаний період у силу положень п. 9.10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; тощо.
Листом № ХМЦЗ-03-3159 від 02.10.2020 відповідач повідомив позивача, що наданий ним пакет документів не відповідає вимогам п. 9 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 306, а саме: довідка про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить протиріччя стосовно інформації за березень, квітень, травень 2020 року, а саме в довідці вказані місяці зазначені як оплата ЄСВ та як звільнені від такої оплати. Повідомлено про те, що фінансування на виплату такої допомоги вичерпано.
12.10.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією та з новою заявою від 12.10.2020, до якої надав відомості про фізичну особу-підприємця та довідку про сплату ЄСВ, в які підтвердив сплату ЄСВ за періоди з 01.01.2020 по 28.02.2020 та з 01.06.2020 по 01.09.2020 та повідомив про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 01.09.2020 у повному обсязі, та зазначив про несплату ним відповідних сум за період з 01.03.2020 по 31.05.2020 на законних підставах, оскільки він тимчасово звільнений від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за вказаний період у силу положень п. 9.10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Листом від 26.10.2020 № ХМЦЗ-02-10868 відповідач повідомив позивача, що попередніми листами відповідач не відмовляв позивачеві у виплаті відповідної допомоги, а лише роз'яснював про невідповідність наданих документів вимогам чинного законодавства. Також позивача повідомлено, що наказом відповідача від 22.10.2020 №2043 прийнято рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину у зв'язку з відсутністю бази нарахування ЄСВ, що не відповідає ч. 4 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 4 Порядку.
09.11.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією та заявою від 09.11.2020.
Листом від 27.11.2020 № ХМЦЗ-02-11964 позивача повідомлено про розгляд його заяви, а також про притягнення до відповідальності провідного фахівця з питань зайнятості та заступника начальника відділу надання послуг роботодавцям, а з фахівцями цього відділу проведені відповідні навчання. Також надано наказ Харківського обласного центру зайнятості від 22.10.2020 № 2043.
12.01.2021 позивачем подана заява про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, надавши також пакет документів.
Листом від 20.01.2021 № ХМЦЗ-03-24/01 відповідач повідомив, що позивачу відмовлено у виплаті допомоги наказом № 43 від 18.01.2021 у зв'язку з відсутністю коштів, а також повідомлено про відсутність доказів того, що позивач сплачував ЄСВ впродовж 6 місяців до дати зупинення (скорочення) діяльності.
Листом Державного центру зайнятості від 03.02.2021 № 33/10/580-21/1 позивача повідомлено про допущення порушень відповідачем при розгляді звернення позивача у зв'язку з чим ініційовано перегляд рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Наказом відповідача № 383 від 21.05.2021 скасовано наказ Харківського обласного центру зайнятості № 2043 від 22.10.2020 та прийнято рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину у зв'язку з відсутністю кошторису видатків за КЕКВ 2610 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину за рахунок фінансової допомоги, яка виділена із фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками» відповідно до ч. 5 ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (фінансування виплат, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із цим позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, Закон № 5067-VI було доповнено статтею 47-1 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Дана норма Закону набула чинності з 02 квітня 2020 року.
За приписами частини першої статті 47-1 Закону № 5067-VI допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Аналіз абзацу третього ч. 1 ст. 47-1 Закону № 5067-VI свідчить, що право на отримання відповідної допомоги у фізичної особи-підприємця, який є застрахованою особою, виникає виключно у разі фактичної сплати ним сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Відповідно до частини другої цієї статті для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Як встановлено судом, позивач подав всі необхідні документи згідно переліку.
Згідно з ч. 4 ст. 47-1 Закону № 5067-VI допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду, або з розрахунку двох третин бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 47-1 Закону № 5067-VI у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.
Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.
Згідно з ч. 8 ст. 47-1 Закону № 5067-VI рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 47-1 Закону № 5067-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 затверджено Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок № 306).
Цей Порядок визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.
Відповідно до п. 3 Порядку № 306 допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.
Положеннями п. 9 Порядку № 306 визначено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до центру зайнятості за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) роботодавець - заяву в довільній формі, в якій зазначається, зокрема, інформація про належність роботодавця до суб'єктів малого або середнього підприємництва відповідно до Господарського кодексу України, разом із засвідченими роботодавцем копіями підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року подання до центру зайнятості документів, передбачених цим пунктом;
фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, - заяву у довільній формі;
2) засвідчену роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) роботодавець - відомості про працівників (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", за формою згідно з додатком 1;
фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою та звертається за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину, - відомості щодо себе за формою згідно з додатком 2.
У разі подання відомостей щодо себе та щодо найманих працівників фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, подає відомості за формами згідно з додатками 1 і 2;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, подану роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України або ДПС, крім фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі коли суб'єкт господарювання належить одночасно до різних категорій суб'єктів підприємництва за різними критеріями, належність до відповідного суб'єкта підприємництва в цілях застосування цього Порядку визначається за річним доходом від провадження будь-якої діяльності на звітний рік.
Показник річного доходу суб'єкта підприємництва від будь-якої діяльності визначається на підставі офіційних звітних даних за останні чотири квартали (для суб'єкта підприємництва, що подає квартальну звітність) або за останній звітний рік (для суб'єкта підприємництва, що подає річну звітність).
Середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) визначається за даними відповідної статистичної звітності, де зазначається такий показник, або іншої передбаченої законодавством звітності, в якій наявні відповідні відомості.
Згідно з п. 10 Порядку № 306 рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку.
Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину оформлюється наказом обласного або Київського міського центру зайнятості.
У разі подання неповного пакета документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, або наявності в окремих документах помилок центр зайнятості у строки, передбачені цим пунктом, повідомляє про це роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою. Після доповнення або доопрацювання таких документів роботодавець/ фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, має право повторно звернутися до центру зайнятості протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення центру зайнятості.
У разі повторного подання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, після їх доповнення або доопрацювання рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня повторного подання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів відповідно до вимог цього Порядку.
Центрам зайнятості забороняється вимагати інші документи, ніж ті, що визначені цим Порядком (п. 11 Порядку № 306).
Відповідно до п. 13 Порядку № 306 у разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення письмово повідомляє про нього роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, з обґрунтуванням причин відмови.
У разі коли роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину з незалежних від нього причин, він має право повторно звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину в межах строку дії карантину, але не більше 30 календарних днів після його завершення.
Рішення обласного та Київського міського центру зайнятості про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину може бути оскаржене до Державного центру зайнятості або суду (п. 14 Порядку № 306).
Як встановлено судом, наказом № 383 від 21.05.2021 позивачу відмовлено у виплаті допомоги по частковому безробіттю на період карантину. В якості підстави для такої відмови відповідачем визначено ч. 5 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (фінансування виплат, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття).
За таких обставин, враховуючи наявність чинного рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у виплаті допомоги по частковому безробіттю на період карантину, суд, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, вважає за необхідне надати правову оцінку наказу відповідача № 383 від 21.05.2021.
Відповідно до ч. 5 ст. 47-1 Закону № 5067-VI, в редакції, чинній у спірний період, виплата працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
Законом України «Про внесення змін до статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України» від 4 лютого 2021 року № 1212-IX, який набрав чинності з 04.03.2021, частини п'яту викладено в такій редакції:
"5. Виплата працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їхнього робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше строку, визначеного порядком надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Фінансування виплат, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".
Таким чином, відповідачем при прийнятті наказу № 383 від 21.05.2021 застосовані положення ч. 5 ст. 47-1 Закону № 5067-VI в редакції, яка набрала чинності з 04.03.2021.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституцій Суд України висловив правову позицію щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, вказавши, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі N 03/29-97 "Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)" Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Отже, застосування принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі дає підстави для висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачеві у виплаті допомоги по частковому безробіттю за спірний період на підставі редакції Закону, яка не була чинною у такий період.
За таких обставин, з огляду на відсутність права відповідача відмовити у виплаті допомоги по частковому безробіттю з підстав відсутності бюджетних коштів до 04.03.2021, суд дійшов висновку, що наказ Харківського обласного центру зайнятості № 383 від 21.05.2021 є незаконним та таким, що підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з чим, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування наказу Харківського обласного центру зайнятості № 383 від 21.05.2021.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, зважаючи на обставини справи та враховуючи, що наказ № 383 від 21.05.2021 не містить оцінки відповідності позивача критеріям визначеним, зокрема, у абз. 3 ч. 1 ст. 47-1 Закону № 5067-VI, та висновку щодо наявності або відсутності у нього права на отримання допомоги по частковому безробіттю за період з липня 2020 року по березень 2021 року, а у суду відсутні повноваження для надання такої оцінки поза межами відповідної адміністративної процедури, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є зобов'язання Харківського обласного центру зайнятості повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 за період з липня 2020 року по березень 2021 року, з урахуванням висновків суду.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277, вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Харківського обласного центру зайнятості № 383 від 21.05.2021.
Зобов'язати Харківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277, вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 за період з липня 2020 року по березень 2021 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277, вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 31.01.2022.
Суддя Супрун Ю.О.