Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
31.01.2022 р. справа №520/28215/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління державної міграційної служби в особі Шевченківського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ,
прозобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову були одержані судом 28.12.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 29.12.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 31.01.2022р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов'язання Шевченківського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ ГУМВС України в Луганській області 25 березня 2010 року, нову фотокартку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у зв'язку з досягненням 25 річного віку.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що вчинене органом публічної адміністрації управлінське волевиявлення у формі відмови є неумотивованим, свавільно створює необґрунтовані та суттєві перешкоди в отриманні та користуванні дійсним документом, який підтверджує особу та належність до громадянства України.
Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Шевченківського сектору (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Головне управління, ГУ, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що порушення громадянином терміну вклеювання фотокартки до паспорту спричиняє відсутність правових підстав для вчинення терорганом системи ДМС України позитивного для зацікавленої особи управлінського волевиявлення з даного питання.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, документований паспортом серії НОМЕР_1 , віку у 25 років досяг - ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з довідкою громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Шевченківської селищної ради Куп'янського району Харківської області від 04.11.2021р. №329 мешкає без реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 у приватному домоволодінні ОСОБА_2 , 05.11.2021р. подав до Шевченківського сектору Управління письмове звернення з приводу вклеювання до паспорту громадянина України фотокартки у зв'язку із досягненням 25 річного віку.
За цим зверненням Управлінням в особі Шевченківського сектору була вчинена відмова у формі листа від 30.11.2021р. №6356-344/6356-21, умотивована порушенням строку вклеювання картки до паспорта громадянина України по досягненню 25 річного віку.
Стверджуючи про невідповідність закону вчиненого органом публічної адміністрації управлінського волевиявлення, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу документування фізичних осіб - громадян документами про належність до громадянства України унормовані, зокрема, приписами Закону України від 20.11.2012р. №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у редакції Закону України від 14.07.2016р. №1474-VIII (далі за текстом - Закон України №5492-VI).
Так, за визначенням ч.1 ст.4 Закону України №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно з ч.ч.2 і 3 ст.4 Закону України №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч.1 ст.10 Закону України №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Частиною 1 ст.13 Закону України №5492-VI указано, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
У силу п.п."а" п.1 ч.1 ст.13, ч.1 ст.21, ч.2 ст.21 Закону України №5492-VI паспорт громадянина України є одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Положеннями ч.3 ст.13 Закону України №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України містять безконтактний електронний носій.
Згідно з ч.1 ст.14, ч.2 ст.14, ч.4 ст.14, ч.5 ст.14 Закону України №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
28. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
На подальший розвиток норм Закону України №5492-VI Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 25.03.2015р. №302 (далі за текстом - Постанова КМУ №302), якою затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом п.2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: - з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; - з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пунктів 1, 2 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302; далі за текстом - Порядок №302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Підпункт 6 п.6 Порядку №302 містить чітке застереження про те, що обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Відповідно до п.131 Порядку №302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Водночас із цим, згідно з ст.2 Закону України від 01.06.2010р. №2297-ІV "Про захист персональних даних" (далі за текстом - Закон України №2297-ІV) визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За приписами ч.1 ст.6 Закону України №2297-ІV мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 14.07.2016р. №1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 14.07.2016р. №1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
На подальший розвиток норм Закону України від 14.07.2016р. №1474-VIII Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 26.10.2016р. №745 про внесення змін до первісної редакції постанови КМУ №302, котра набрала чинності з 01.11.2016р.
Суд зауважує, що одночасно із приписами наведених норм права діяли приписи Положення про паспорт від …р. №2503-XII (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993р. №3423-ХІІ; далі за текстом - Положення №3423-ХІІ) та постанови КМУ від 04.06.1994р. №353.
Постановою КМУ від 13.03.2013р. №185 було визнано такою, що втратила чинність постанову КМУ від 04.06.1994р. №353, однак, постановою КМУ від 12.06.2013р. №415 була зупинена дія постанови КМУ від 13.03.2013р. №185 та відновлена дія постанови КМУ від 04.06.1994р. №353.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна" , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Підсумовуючи зміст викладених вище норм права, суд зазначає, що у силу п.п.6 п.6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, а у силу п.8 Положення про паспорт до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Між тим, законодавство з одного боку - містить застереження про те, що паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, але з іншого боку не запроваджує згаданої недійсності у якості підстави для вилучення паспорту чи заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.
Відповідних заборон з даної причини не містять і приписи Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019р. №456).
Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедура внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017р. №822, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.10.2017р. за №1306/31174.
Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Втім, відповідно ч.6 ст.6 Закону України № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Звідси слідує, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Проте, законодавством не врегульовано питання з приводу наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка адекватна альтернатива вільного вибору фізичної особи - громадянина, що одночасно обумовлює як неякість закону, так і порушення конституційних прав громадянина.
Оскільки реалізація функцій Держави має здійснюватися без свавільного примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних та без надмірного, непропорційного та нелегітимного втручання, то виконання цієї функції повинно здійснюватись у спірних відносинах за раніше запровадженими процедурами та механізмами, тобто із використанням традиційних методів ідентифікації особи.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ч.7 ст.21 Закону України № 5492-VI і у розумінні п.2 ч.1 ст.3 Закону України №5492-VI за правовою суттю є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Суд вважає, що у даному конкретному випадку втручання Держави у сферу релігійних переконань громадянина не обумовлено нездоланною дією об'єктивних чинників, не виправдано ані турботою про національну безпеку чи економічний добробут, ані захистом публічних інтересів суспільства на захист життя та здоров'я людини.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.09.2020р. у справі №420/7135/19 пропущення громадянином строку для звернення із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із досягненням 45-річного віку без поважних причин є порушенням вимог п.п.6 п.6 Порядку № 302 і зумовлює можливість притягнення до адміністративної відповідальності, але не спричиняє втрату права на користування паспортом у формі книжечки.
Даний висновок є релевантним відносно предмету спору у справі №520/28215/21 і може бути поширений на спірні правовідносини з огляду на положення ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та ч.5 ст.242 КАС України. Постанова Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 містить правовий висновок, суть якого полягає у тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Із кореспонденції частин 1 і 2 ст.77 КАС України та приписів ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів.
Оцінивши доводи сторін та добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку орган публічної адміністрації з огляду на правовий висновок постанови Верховного Суду від 10.09.2020р. у справі №420/7135/19 слід обтяжити обов'язком вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 фотокартку у зв'язку з досягненням 25 річного віку за зверненням ОСОБА_1 від 04.11.2021р.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( ОСОБА_3 ) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір". Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 27.12.2021 р. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, вказана сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок владного суб'єкта.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Шевченківського сектору вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 фотокартку у зв'язку з досягненням 25 річного віку за зверненням ОСОБА_1 від 04.11.2021р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області (ідентифікаційний код - 37764460; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.