21 січня 2022 року м. Рівне №460/3356/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; представника позивача - А.С. Красовського; представника відповідача - О.О. Федченка; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівотекс» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівотекс» (далі - позивач) до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2021 №UA204120/2021/000076/2 та від 26.02.2021 №UA204120/2021/000085/2; визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00265 від 23.02.2021 та №UA204120/2020/01399 від 26.02.2021.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що з метою митного оформлення придбаного товару за контрактом №15/06/2019 від 21.06.2019 та додаткового договору від 05.03.2020, декларантом подані митну декларацію МД ІМ40 №UA204120/2021/020867 та ІМ40 №UA204120/2021/023155 із визначенням вартості товару за ціною договору - за основним методом визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митними деклараціями подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару. В процесі здійснення процедури митного контролю, посадовою особою направлено декларанту електронні повідомлення, де зазначено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, а надані документи містять неточності. Ця обставина стала підставою для витребування додаткових документів, передбачених статтями 53, 54 Митного кодексу України, зокрема витребувано: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи щодо понесених витрат на страхування; замовлення, передбачені Договором; додатковий договір; договір на перевезення. Проте, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості і картки відмови у митному оформленні товарів. Позивач не погоджується з даними рішеннями, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що за митними деклараціями були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості. Митну вартість товарів № 1, № 2, № 3 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, на основі раніше визнаних митницею рівнів митних вартостей. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано актуальну на дату оцінки товарів та найменшу із альтернативних вартостей, що наявна у митниці. Відповідач вказує, що подані декларантом документи містили неточності, які описані у графі 33 оскаржуваних рішень, а декларант на вимогу митного органу відмовився надавати додаткові документи. Відповідач вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості правомірними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду (головуюча суддя Гудима Н.С.) від 07.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 08.06.2021.
Ухвалою суду від 08.06.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладене на 01.07.2021.
Ухвалою суду від 01.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладене на 15.07.2021.
Ухвалою суду від 15.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладене на 15.09.2021.
Ухвалою суду від 15.09.2021 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено: витребувано у Волинської митниці та зобов'язати надати суду в 10-денний строк з дня отримання ухвали належним чином засвідчені докази:
1) митні декларації, на підставі яких скориговано митну вартість, по рішеннях про коригування митної вартості №UA204120/2021/000085/2 від 26.02.2021, №UA204120/2021/000076/2 від 23.02.2021;
2) електронні повідомлення про надання додаткових документів по вказаних вище рішеннях про коригування митної вартості;
3) статистичні відомості, що при визначенні митної вартості по вказаних вище рішеннях посадовими особами митного поста «Луцьк» використані актуальні на дату оцінки товарів та найменші із альтернативних вартостей.
Ухвалою суду від 15.09.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04.11.2021.
Судове засідання 04.11.2021 не відбулося через перебування головуючого судді у відпустці.
Ухвалою суду від 09.11.2021 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2021.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/3356/21 адміністративну справу передано на розгляд судді Недашківській К.М.
Ухвалою суду від 24.11.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.01.2022.
Ухвалою суду від 13.01.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2022.
У судове засідання 21.01.2022 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позивних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21.01.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівотекс» (Покупець) та нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Vive Textile Recycling» (Кельце, Польща) (Продавець), укладений Договір №15/06/2019 від 21.06.2019 (далі - Договір №15/06/2019), предметом якого є продаж «Vive Textile Recycling» на користь покупця - ТОВ «Рівотекс» одягу та взуття (sekond hand) сортованого/несортованого та інших речей бувших у використанні I, II і III категорій (а.с. 48).
Між сторонами правочину також укладений додатковий Договір від 05.03.2020, яким додатково узгоджено умови поставки: EXW або FCA Кельце (Інкотермс 2020) (а.с. 58).
Відповідно до пункту 1 розділу II Договору №15/06/2019, ціна товару визначається згідно рахунку-фактури (інвойсу) Продавця.
У відповідності до Фактури (інвойсу) №FHEX/21/02/0020 від 19.02.2021 позивачу поставлено Товар: одяг вживаний, взуття вживане, інші товари вживані у кількості 15486,90 кг, загальна вартість - 10066,50 Євро (а.с. 34).
З метою митного оформлення придбаного товару за Договором №15/06/2019, позивач подав до митного органу митну декларацію ІМ40 №UA204120/2021/020867, визначивши митну вартість імпортованих товарів за ціною Договору (контракту) - 10066,50 Євро (а.с. 41).
Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2021 №UA204120/2021/000076/2, яким скориговано митну вартість товару по Фактурі №FHEX/21/02/0020 від 19.02.2021 за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів: товар №1 - 419462,42 грн або 12378,41 Євро; товар №2 - 110564,23 грн або 3262,7715 Євро; товар №3 - 105922,7139 грн або 3125,7994 Євро (далі - Рішення №UA204120/2021/000076/2) (а.с. 46).
Графа 33 Рішення №UA204120/2021/000076/2: митна вартість товару №1, №2, №3 не може бути визнана зо ціною договору у зв'язку з виявленням окремих неточностей, в саме:
(1) Згідно умов зовнішньоекономічного договору від 21.06.2019 №15/06/2019, передбачених положенням пункту З розділу II (Ціна товару) цього документу, ціна товару не враховує транспортування, страхування, тощо. Такі витрати Покупцем будуть понесені самостійно;
(2) У відповідності до пункту 4 розділу II Договору, ціна товару охоплює витрати на завантаження і витрати на упаковку (тара). Однак вартість завантаження та упаковки не відображена жодним із поданих до митного оформлення документів;
(3) Пунктом 1 розділу III Договору передбачено, що Продавець підтверджує прийом замовлення і вказує ціну продажі за товар. При цьому реалізовуватися будуть тільки замовлення підтверджені Продавцем; до митного оформлення не подано замовлення, що передбачене умовами Договору;
(4) У поданому до митного оформлення рахунку від 19.02.2021 № FHEX /21/02/0020 передбачено підпис особи, уповноваженої на отримання рахунку. Однак такий рахунок підписом не посвідчено;
(5) В рахунку №44 від 20.02.2021 зазначений договір-заявка від 14.02.2021, однак не надана до митного оформлення;
(6) В специфікації від 19.02.2021 не зазначено у якій валюті вказана вартість;
(7) Наданий декларантом «Опис товару» від 19.02.2021 не містить інформації, на підставі чого цей документ виданий та якої поставки стосується.
У Рішенні №UA204120/2021/000076/2 також зазначено, що декларант відмовився надати додаткові витребувані документи; митниця володіє інформацією, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів - товар №1, №2, №3 - 1,4702 Дол США від 15.02.2021 №UA209140/2021/12778.
Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00265 від 23.02.2021 (далі - Картка відмови) (а.с. 44): причини: митна вартість товару не можу бути визнана за вартістю, зазначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом.
У відповідності до фактури (інвойсу) №FHEX/21/02/0027 від 24.02.2021 позивачу поставлено Товар: одяг вживаний, взуття вживане, інші товари вживані у кількості 15696,50 кг, загальна вартість - 10987,55 Євро (а.с. 16).
З метою митного оформлення придбаного товару за Договором №15/06/2019, позивач подав до митного органу митну декларацію ІМ40 №UA204120/2021/023155, визначивши митну вартість імпортованих товарів за ціною Договору (контракту) - 10987,55 Євро (а.с. 23).
Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2021 №UA204120/2021/000085/2, яким скориговано митну вартість товару по Фактурі №FHEX/21/02/0027 від 24.02.2021 за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів: товар №1 - 378678,59 грн або 11090,01 Євро; товар №2 - 88595,27 грн або 2594,60 Євро; товар №3 - 177284,99 грн або 5191,98 Євро (далі - Рішення №UA204120/2021/000085/2) (а.с. 28).
Графа 33 Рішення №UA204120/2021/000085/2: митна вартість товару №1, №2, №3 не може бути визнана зо ціною договору у зв'язку з виявленням окремих неточностей, в саме:
(1) Згідно умов зовнішньоекономічного договору від 21.06.2019 №15/06/2019, передбачених положенням пункту З розділу II (Ціна товару) цього документу, ціна товару не враховує транспортування, страхування, тощо. Такі витрати Покупцем будуть понесені самостійно;
(2) У відповідності до пункту 4 розділу II Договору, ціна товару охоплює витрати на завантаження і витрати на упаковку (тара). Однак вартість завантаження та упаковки не відображена жодним із поданих до митного оформлення документів;
(3) Пунктом 1 розділу III Договору передбачено, що Продавець підтверджує прийом замовлення і вказує ціну продажі за товар. При цьому реалізовуватися будуть тільки замовлення підтверджені Продавцем; до митного оформлення не подано замовлення, що передбачене умовами Договору;
(4) В специфікації від 24.02.2021 не зазначено у якій валюті вказана вартість;
(5) Наданий декларантом «Опис товару №5» від 24.02.2021 не містить інформації, на підставі чого цей документ виданий та якої поставки стосується;
(6) В графі 44 МД зазначено доповнення до Договору від 09.10.2020, проте до митного оформлення не надано;
(7) В графі 22 МД зазначено договір на перевезення від 21.10.2020, проте до митного оформлення не наданий.
У Рішенні №UA204120/2021/000085/2 також зазначено, що декларант відмовився надати додаткові витребувані документи; митниця володіє інформацією, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів - товар №1, №2, №3 - 1,4702 Дол США від 15.02.2021 №UA209140/2021/12778.
Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00292 від 26.02.2021 (далі - Картка відмови) (а.с. 26): причини: митна вартість товару не можу бути визнана за вартістю, зазначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом.
Митний орган у Рішеннях №UA204120/2021/000076/2 та №UA204120/2021/00292 зазначав про можливість визнання заявленої митної вартості за умови надання додаткових документів таких як: виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів; висновки експертних організацій про вартісні характеристики товарів; документи, щодо понесених витрат на страхування; замовлення, передбачені договором; договір про перевезення; доповнення до договору.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних Рішень№UA204120/2021/000076/2 та №UA204120/2021/00292, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Матеріалами справи стверджується, що Декларант, при здійсненні митного оформлення товару, надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав зовнішньоекономічний договір №15/06/2019 від 21.06.2019, митні декларації Республіки Польща, фактури (інвойси) №FHEX/21/02/0020 від 19.02.2021 та №FHEX/21/02/0027 від 24.02.2021; автотранспортні накладні; докази оплати товару; свідоцтва про дезінфекцію.
Зі змісту Карток відмови також убачається, що декларант надав митному органу доповнення до зовнішньоекономічного контракту та договір на перевезення.
Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З вищенаведеного слідує, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вказані вище норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підстав наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 1,44 USD за кілограм.
Відповідач посилається на те, що до митного оформлення не надано документів, щодо понесених витрат на страхування товарів. Разом з тим, обставина, що в пункті 3 розділу II договору від 21.06.2019 передбачено відсутність включення до ціни товару вартості страхування аж ніяк не свідчить про те, що таке страхування здійснювалося, та не зобов'язує покупця чи продавця товару його здійснювати. Натомість, пункт 8 частини 2 статті 53 МК України відносить документи про вартість страхування до документів, на підставі яких визначається митна вартість товарів виключно у випадку здійснення такого страхування.
Доказів того, що товар, який підлягав митному оформленню, був застрахований, відповідач суду не надав. Отже посилання відповідача на відсутність документів щодо понесених витрат на страхування товарів є безпідставними.
Також необхідно вказати про безпідставність визначення відповідачем в оскаржуваних Рішеннях, як неточності, відсутності відображення в документах окремо вартості упаковки та ціни завантаження, оскільки ні умови договору, ні законодавство не передбачає обов'язку декларанта відображати окремо таку вартість. Навпаки, ціна товару включає в собі такі витрати згідно з п. 4 розділу II договору.
Також суд звертає увагу на те, що умови договору передбачають підтвердження прийому замовлення продавцем (в тому числі усне), а не подання такого замовлення до митного оформлення митному органу, як стверджує останній у своєму рішенні.
До того ж згідно частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зважаючи на наведене, є необґрунтованою і вимога відповідача надати таке замовлення як додатковий документ.
В контексті викладеного, необґрунтованим є також посилання відповідача на те, що поданий до митного оформлення рахунок не містить підпису особи, уповноваженої на отримання такого рахунку, оскільки даний рахунок-фактура (інвойс) подавався в електронному вигляді, і зважаючи на фізичну неможливість отримання посадовою особою відповідача оригіналу на час митного оформлення від контрагента, такий рахунок не може містити в собі підпис такої особи.
Згідно статті 31-1 МК України заяви, звернення, запити, скарги, інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, можуть подаватися митним органам в електронному вигляді.
Відповідно ж до частини третьої статті 257 МК України, митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Щодо такої підстави для коригування митної вартості товару, як наданий декларантом «Опис товару» не містить інформації, на підставі чого цей документ виданий та якої поставки стосується, суд зазначає, що такий документ не є документом неточності в якому дають підстави митному органу для коригування митної вартості, зважаючи на норму частини 3 статті 53 МК України.
Щодо такої підстави, як ненадання декларантом доповнення до Договору від 09.10.2020 та договору перевезення від 21.10.2020, суд зазначає, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, при внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m». Оскільки вказані документи надавалися митному органу в попередніх випадках, саме таку відмутку проставлено і в актуальних МД, а тому немає жодної необхідності повторного надання таких документів.
Суд також зазначає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідач при прийнятті оскаржуваних Рішень застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним методом.
Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання на використання цінової бази допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Тобто у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№К/9901/16592/18).
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї Угоди, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних Рішень, за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного Кодексу України, митну вартість партії товарів №1, №2, №3 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
В той же час, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за основним методом - ціною договору (вартість операції).
З огляду на наведене, покликання відповідача на не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.
При вирішенні адміністративного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, що наведена у постановах №№21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 від 21.01.2011, від 07.02.2011, від 14.11.2011, від 06.02.2012 та від 11.09.2012 (відповідно), за якою, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів саме у заявленій митній вартості товарів.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд констатує, що оскаржувані Рішення №UA204120/2021/000076/2 та №UA204120/2021/00292 та Картки відмови не відповідають критерію «обґрунтованості», а тому такі рішення митного органу є протиправними.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних Рішень №UA204120/2021/000076/2 та №UA204120/2021/00292 та Карток відмови у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 9080,00 грн, сплачена відповідно до платіжного доручення від 09.04.2021 №226 та платіжного доручення від 27.04.2021 №240.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівотекс» (вулиця Костопільська, 26, село Лісопіль, Рівненська область, 35009; код ЄДРПОУ 41983404) Поліської митниці Держмитслужби (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2021 №UA204120/2021/000076/2, від 26.02.2021 №UA204120/2021/000085/2, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00265 від 23.02.2021 та №UA204120/2021/01399 від 26.02.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівотекс» суму судового збору у розмірі 9080 (дев'ять тисяч вісімдесят) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Поліської митниці Держмитслужби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 лютого 2022 року
Суддя К.М. Недашківська