31 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5957/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
07 червня 2021 року ОСОБА_1 /надалі також - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги /надалі також - відповідач, Центр/, відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо непризначення захисника за заявою 13.04.2021 вих. П-941, в частині призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача та за заявою від 13.04.2021 вих№ П-942, в частині призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача;
зобов'язати Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити захисника для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача та за заявою від 13.04.2021 вих№ П-942, в частині призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача;
стягнути з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання правової допомоги у частині складення процесуальних документів, проте відповідачем за його заявою допущено дії щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги в неналежній формі, внаслідок чого позивача позбавлено права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги. У зв'язку з цим позивачу завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем в сумі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 (Державна установа "Полтавська установа виконання покарань №23" Міністерства юстиції України) до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 1058,00 грн (за реквізитами: Номер рахунку - UA 588999980313101206084016712; Код за ЄДРПОУ - 37959255; Отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року вирішено повернути позовну заяву позивачеві.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року № 440/5957/21 скасовано. Справу № 440/5957/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /а.с. 43-48/.
Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 02 листопада 2021 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви. Недоліки визначено усунути шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви і додані до неї документи, що повернуті позивачу у зв'язку з постановленням ухвали про повернення позовної заяви.
26 листопада 2021 року позивачем надано до суду документи на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 08 листопада 2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, розстрочено йому сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі № 440/5957/21. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5957/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 76-82/ зазначив, що позивач звернувся із заявами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру, а саме: для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача та за заявою від 13.04.2021 вих№ П-942, а також для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача. За результатами їх розгляду відповідачем прийнято рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, про що повідомлено позивача. Наголосив, що адвокатський запит є формою збору доказів чи інформації, а не самостійним видом правових послуг, що надається відповідно до Закону України "Про безплатну правову допомогу". Відтак, призначений позивачу адвокат має самостійно визначати, які дії необхідно вчинити при зборі доказової інформації і, у разі необхідності, має право на подання адвокатського запиту. Окремо зауважив на відсутності підстав для задоволення вимог в частині стягнення моральної школи.
06 січня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов /а.с. 104-106/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є засудженим до покарання у вигляді довічного позбавлення волі та з 24 травня 2015 року відбуває покарання в ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)", що сторонами не заперечується /а.с. 91/.
ОСОБА_1 через ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)" направив до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги заяви від 13.04.2021:
вих. П-941, в якій просив призначити захисника для надання правової допомоги та складання документів процесуального характеру, зокрема, про призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача /а.с. 66, 89/, що зареєстрована відповідачем під вх. № 649/01-24 /а.с. 90/;
вих. № П-942, в якій просив призначити захисника для надання правової допомоги та складання документів процесуального характеру, зокрема, про призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача /а.с. 67, 92/, що зареєстрована відповідачем під вх. № 660/01-24 /а.с. 93/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та на підставі заяв ОСОБА_1 від 13 квітня 2021 року (вх. № 651/01- 24 від 20.04.2021, вх. № 652/01-24 від 20.04.2021, вх.№ 660/01-24 від 20.04.2021. вх. № 649/01-24 від 20.04.2021), Наказом Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28.04.2021 №673 надано безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_1 /а.с. 95/, про що повідомлено останнього листом від 28.04.2021 № 03-14/704 /а.с. 96/.
На виконання такого наказу 29 квітня 2021 року відповідачем видано доручення № 267 для надання безоплатної вторинної правової допомоги /а.с. 97/, яким призначено адвоката Руль Марину Ігорівну для надання безоплатної вторинної правової допомоги: складення документів процесуального характеру, серед іншого: до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 та до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 /а.с. 97/.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи свої права порушеними протиправними діями Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо непризначення захисника за заявою 13.04.2021 вих. П-941, в частині призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача та за заявою від 13.04.2021 вих№ П-942, в частині призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача; а також заподіянням моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року №3460-VI /далі - Закон № 3460-VI/.
Статтею 1 Закону №3460-VI передбачено, що безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно із статтею 3 Закону №3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною другою статті 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Пунктом 7 частини першої статті 14 Закону №3460-VI передбачено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.
Статтею 15 Закону №3460-VI передбачено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 16 Закону №3460-VI Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.
Згідно із пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 17 Закону №3460-VI Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Порядок розгляду звернення особи про надання безоплатної вторинної правової допомоги визначений статтею 19 Закону №3460-VI, частинами першої, третьої та четвертої якої передбачено, що у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Порядок надання безоплатної правової допомоги працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який затверджений наказом Координаційного центру з надання правової допомоги № 2 від 28 січня 2019 року /далі - Порядок №2/, визначає основні характеристики моделі гарантованого державою надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, передбачені законодавством, працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центри).
Аналіз наведених правових норм права дає підстави для висновків, що право на отримання безоплатної правничої допомоги гарантовано Конституцією України, а зміст і порядок реалізації такого права визначено у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року №3460-VI. Всі особи мають право на надання безоплатної первинної правової допомоги, яка передбачає, зокрема надання правової інформації, надання консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру) та надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Перелік категорій осіб, які мають гарантоване право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, визначено в частині першій статті 14 Закону №3460-VI, до яких, зокрема, належать особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі. Надання безоплатної вторинної правової допомоги передбачає такі види правової допомоги: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на отримання безоплатної первинної правової допомоги, а також на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки є засудженим до покарання у вигляді довічного позбавлення волі та з 24 травня 2015 року відбуває покарання в Полтавській установі виконання покарань (№23).
З метою реалізації свого права на отримання безоплатної правової допомоги позивач через ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)" направив до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги заяви від 13.04.2021:
вих. П-941, в якій просив призначити захисника для надання правової допомоги та складання документів процесуального характеру, зокрема, про призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача /а.с. 66, 89/, що зареєстрована відповідачем під вх. № 649/01-24 /а.с. 90/;
вих. № П-942, в якій просив призначити захисника для надання правової допомоги та складання документів процесуального характеру, зокрема, про призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача /а.с. 67, 92/, що зареєстрована відповідачем під вх. № 660/01-24 /а.с. 93/.
Суд враховує, що відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною першою статті 20 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частиною п'ятою статті 22 КПК України передбачено, що захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
Згідно із частиною першою статті 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
За визначеннями, встановленими статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI /далі - Закон № 5076-VI/, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною першою статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Пунктами 1 та 4 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що захисником призначається адвокат для надання такого виду вторинної правової допомоги як захист у межах здійснення кримінального провадження, в тому числі щодо складення документів процесуального характеру.
Суд наголошує, що позивач, звертаючись до Центру, подав заяви, в яких просив саме призначити захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру /а.с. 66, 67/.
В той же час, за наслідками розгляду вказаних заяв, відповідачем Наказом Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28.04.2021 №673 вирішено: надати безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_1 /а.с. 95/, про що повідомлено останнього листом від 28.04.2021 № 03-14/704 /а.с. 96/.
На виконання такого наказу 29 квітня 2021 року відповідачем видано доручення № 267 для надання безоплатної вторинної правової допомоги /а.с. 97/, яким призначено адвоката Руль Марину Ігорівну для надання безоплатної вторинної правової допомоги: складення документів процесуального характеру, серед іншого: до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 та до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 /а.с. 97/.
Виходячи з вищевикладеного, Полтавським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги вищевказані заяви ОСОБА_1 від 13.04.2021 про призначення адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги у межах компетенції розглянути в терміни встановлені законодавством, прийнято відповідне рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, призначено адвоката, видано доручення призначеному адвокату із зазначенням в ньому того виду правової допомоги, яку просив заявник, а саме: складання процесуальних документів, повідомлено позивача про прийняте рішення.
Відтак, твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні після отримання заяв від 13.04.2021 року вих. №941, вих. №942 дій, спрямованих на розгляд цих заяв у частині призначення захисника та неприйняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, є безпідставними та необґрунтованими.
Окремо суд наголошує, що позивач наполягає на позбавленні його права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження останнього суду не надає.
Також, матеріалами справи не встановлено, що не зазначення у вказаному вище доручені від 29.04.2021 № 267 виду послуги, зокрема зі складення саме адвокатського запиту призвело до порушення прав позивача, однак у той час, коли позивачу було призначено адвоката та надано доручення на складання таким адвокатом процесуальних документів, клопотань до відповідних органів в рамках визначених кримінальних проваджень.
Суд окремо звертає увагу позивача, що йому гарантується право на вторинну правову допомогу у вигляді: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
З урахуванням того, що сам позивач в заявах від 13.04.2021 року просив надати такий вид допомоги, як складання процесуальних документів, то відповідачем було йому забезпечено це право та призначено адвоката, якому в свою чергу надано доручення про надання вторинної правової допомоги, а саме складання процесуальних документів.
Надання вторинної правової допомоги шляхом складання призначеним адвокатом клопотань (тобто процесуальних документів) до Голосіївського районного суду м. Києва та Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документів в рамках к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007, а не шляхом складання адвокатських запитів (тобто не процесуальних документів), жодним чином не може свідчити про незабезпечення позивача вторинною правовою допомогою згідно його заяв від 13.04.2021 року про необхідність складання документів процесуального характеру.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правої допомоги. Подання адвокатського запиту передбачено не процесуальна кодексами, а законом України, що визначає правовий статус адвоката. Системний аналіз статті 20 та 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказує на те, що адвокатський запит є формою збору доказів чи інформації, яка необхідна для надання правової допомоги і використання у конкретній справі, де адвокат належним чином уповноважений на надання правової допомоги, а не самостійним видом правових послуг, що надається відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». При наданні правової допомоги адвокат, в силу статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є самостійним, а відтак самостійно визначає які дії необхідно вчинити при зборі доказової інформацій в рамках виконання отриманого ним доручення про надання правової допомоги.
Твердження позивача щодо: «.... (Місцевий центр), видаючи адвокату Руль М.І. доручення №267 від 29.04.2021р. не в повному обсязі надав правову допомогу за моїми заявами від 13.04.2021р.» є хибним.
Оскільки у даному конкретному випадку суб'єктом надання безоплатної вторинної правової допомоги є адвокат, то йому статтею 25 Закону «Про безоплатну правову допомогу», як суб'єкту надання безоплатної вторинної правової допомоги, надані такі права:
- представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення/наказу Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
- запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії, і необхідні у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
- збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги;
- ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У дорученні від 29.04.2021 року № 267 чітко зазначено: «... 2. Адвокату забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги Клієнту в межах повноважень, визначених довіреністю, протягом строку дії цього доручення. 3. Це доручення діє до використання всіх національних засобів правового захисту, а у випадку складення документів процесуального характеру як виду правової допомоги - до моменту передання Клієнту відповідних складених документів».
Отже, адвокат Руль М.І., в рамках виконання отриманого нею доручення про надання правової допомоги, має самостійно визначати, які дії необхідно вчинити при зборі доказової інформації і, у разі необхідності, має право у тому числі на подання адвокатських запитів.
Питання «направлення адвокатських запитів» Палько О.А., як клієнт, мав адресувати адвокату, уповноваженому Місцевим центром надавати йому безоплатну вторинну правову допомогу, а не трактувати це як «протиправну бездіяльність Місцевого центру».
Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач був забезпечений безоплатною вторинною правовою допомогою, зокрема щодо складання документів процесуального характеру в рамках визначених кримінальних проваджень на підставі його заяв від 13.04.2021 вих. №941, №942.
Натомість, інформацією про хід виконання доручення, складеною адвокатом Руль М.І. підтверджено, що на виконання доручення №267 між адвокатом та засудженим ОСОБА_1 було проведено конфіденційне побачення під час якого було узгоджено правову позицію щодо складання документів процесуального характеру. На час підготовки інформації безоплатна вторинна правова допомога ОСОБА_1 надана, клієнту було складено та вручено для самостійного подання ним до відповідних органів всі документи процесуального характеру згідно переліку зазначеного у дорученні №267 від 29.04.2021 /а.с. 98/.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття “порушене право”, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес”. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття “охоронюваний законом інтерес” означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 23.11.2018 року у справі № 296/10121/17, від 29.01.2019 року у справі № 826/10853/17, від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17, від 18.10.2019 року у справі № 813/38/16.
Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених ч.2 ст.2 КАС України.
Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Зміст суб'єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.
Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про порушення з боку суб'єкта владних повноважень права позивача.
З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити захисника для направлення адвокатського запиту до Голосіївського районного суду м. Києва щодо отримання певної інформації і документів у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача та за заявою від 13.04.2021 вих№ П-942, в частині призначення захисника для направлення адвокатського запиту до Державного бюро розслідувань щодо отримання певної інформації і документації у к/п № 42017100000000812 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача та про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн є похідними від попередньої (основної) позовної вимоги.
Тож за відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги, відсутні й підстави для задоволення похідних вимог про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення моральної шкоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вирішення питання сплати судового збору у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.
Позивач, згідно із нормами Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, судом з урахуванням майнового стану позивача та з метою забезпечення позивачу права на доступ до правосуддя, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, розстрочено йому сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі № 440/5957/21.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2021 року установлено в розмірі 2270 гривень, про що зазначено в ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Отже, позивач має сплатити 908,00 грн судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру судового збору
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України з позивача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Європейська, 37/40, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 39788483) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) на користь Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський