Справа № 500/181/22
31 січня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Сідорову Ірину Анатоліївну звернувся до суду з позовом до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Збаразький відділ ДВС), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, що винесена 28.12.2021 головним державним виконавцем Збаразького відділу ДВС у виконавчому провадженні № 49787304.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова ВП №49787304 від 28.12.2021 про стягнення виконавчого збору винесена в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення немайнового характеру: виконавчого листа № 598/290/15-ц, виданого 11.01.2016 Збаразьким районним судом Тернопільської області, про відібрання від батька ОСОБА_1 та повернення матері ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Виконавче провадження ВП № 49787304 відкрите 13.01.2016.
Позивач зазначає, що виконанню вказаного судового рішення не перешкоджав, проте стягувачу дітей не було передано, оскільки діти відмовилися йти до матері, за таких обставин рішення суду виконати не є можливим.
Звертає увагу, що на час відкриття виконавчого провадження діяв Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05.10.2016, з 05.10.2016 діє Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII). Вказані закони передбачають різні підходи до стягнення виконавчого збору. Законом № 606-XIV передбачалося винесення постанови про стягнення виконавчого збору на восьмий день після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у випадку самостійного невиконання боржником судового рішення. Натомість у статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
На момент винесення оскаржуваної постанови від 28.12.2021 діяли положення Закону № 1404-VIII, а тому саме вони підлягають до застосування у спірних правовідносинах і передбачають, що постанова про стягнення виконавчого збору виносить або одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, або не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження. Жоден із цих юридичних фактів не настав 28.12.2021, тобто жодна із підстав стяґнення виконавчого збору, що визначена статтями 27, 40 Закону №1404-VIII не існувала на момент винесення оскаржуваної постанови.
Позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.12.2021 винесена не на підставі та не у спосіб, визначений цим Законом, а на власний розсуд посадової особи органу виконавчої служби, а тому є протиправною та підлягає до скасування. Також позивач зазначив, що виконавче провадження передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) і оскаржувана постанова винесена після такої передачі виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання на 26.01.2022 о 09.30 год. Залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №49787304.
Ухвалою суду від 26.01.2022 розгляд справи відкладено до 31.01.2022 через невиконання вимог ухвали суду третьою особою та ненадання копій матеріалів виконавчого провадження №49787304.
28.01.2022 до суду надійшло клопотання Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про заміну первісного відповідача Збаразького відділу ДВС на належного Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з огляду на те, що виконавче провадження №49787304 передане на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) і буде ним виконуватися (а.с.58-59).
Одночасно Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подано до суду відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження №49787304 (а.с.60-93). У відзиві зазначено відомості про хід виконавчого провадження №49787304, у тому числі про його зупинення 10.03.2016 та поновлення 14.12.2021. Також зауважено, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
В межах виконавчого провадження №49787304 відсутні обставини, які звільняють боржника від сплати виконавчого збору, та визначені законом. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 13.01.2016, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору 28.12.2021. Проте у відповідності до статті 13 Закону № 1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Вважає постанову про стягнення виконавчого збору від 28.12.2021 законною. Просить в позові відмовити.
У судове засідання 31.01.2022 представник Збаразького відділу ДВС не прибув, а тому розгляд справи розпочато за його відсутності.
У судовому засіданні 31.01.2022 за участі представника позивача та представника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) поставлено на обговорення та вирішення клопотання представника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про заміну первісного відповідача належним.
Заслухавши думку представника позивача, яка надала згоду на заміну первісного відповідача належним, керуючись статтями 48, 287 КАС України суд постановив у судовому засіданні 31.01.2022 без виходу до нарадчої кімнати, ухвалу про заміну первісного відповідача Збаразького відділу ДВС на належного відповідача у цій справі Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), змінивши його статус з третьої особи на відповідача. Розгляд справи розпочато спочатку.
У зв'язку з заміною первісного відповідача на належного розгляд справи не відкладався через те, що Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надано відзив на позовну заяву, а представник забезпечив його участь у судовому засіданні 31.01.2022.
У судовому засіданні представник позивача Сідорова І.А. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Герелевич О.М. позовні вимоги заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 31.01.2022 судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Постановою державного виконавця Збаразького відділу від 13.01.2016 відкрито виконавче провадження ВП №49787304 щодо примусового виконання виконавчого листа № 598/290/15-ц 2/598/182/2015, виданого 11.01.2016 Збаразьким районним судом Тернопільської області про відібрання від батька ОСОБА_1 та повернення матері ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11, 65-69).
Відповідно до пункту 2 постанови боржнику встановлено термін до семи днів з дня винесення постанови для добровільного виконання рішення суду (а.с.11).
У пункті 3 постанови зазначено, що при невиконанні рішення у наданий для добровільного виконання строк, виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
10.03.2016 державним виконавцем Збаразького відділу ДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням на адресу Відділу листа Збаразького районного суду вх.372/03-48/04 від 09.03.2016 про зупинення виконання виконавчих листів №598/290/15-ц, провадження №2/598/182/2015, виданих судом 11.01.2016 на підставі рішення суду від 04.11.2015 по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей до закінчення касаційного провадження, та заяви боржника ОСОБА_1 з копією ухвали Вищого спеціалізованого суду України №6-1994ск16 про зупинення виконання рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 04.11.2015 до закінчення касаційного провадження (а.с.80).
14.12.2021 державним виконавцем Збаразького відділу ДВС винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, у якій зазначено, що на адресу Відділу надійшла ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.05.2016, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено (а.с.84).
28.12.2021 у межах ВП №49787304 державним виконавцем Збаразького відділу ДВС прийнята оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору (а.с.7). Зі змісту постанови вбачається, що боржником рішення суду не виконано. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 13000,00 грн.
Постановою від 31.12.2021 про прийняття виконавчого провадження ВП №49787304 прийняте державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.14).
Позивач не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №49787304 від 13.01.2016).
Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Приписами частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
На час дії Закону № 606-ХІV питання про стягнення з боржника у виконавчому провадженні ВП №49787304 державним виконавцем не вирішувалося. Оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята після набрання чинності новим Законом.
Так, 02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Зазначеною нормою Закону №1404-VІІІ вказано на порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження». Відтак, з урахуванням пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження має вчинятися (прийматися) на підставі того нормативно-правового акта, під час дії якого вона була розпочата.
З огляду на це до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону №1404-VІІІ, який діяв на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, тобто станом на 28.12.2021.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VІІІ).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VІІІ).
Якщо постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, то положення Закону № 1404-VІІІ регламентують дії державного виконавця за таких умов та порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Такі постанови приймаються у разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження.
Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, Законом №1404-VІІІ чітко визначений правовий порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Така виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Якщо така не виносилися одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, то для стягнення виконавчого збору необхідно настання відповідних умов: 1) виконавчий збір підлягає стягненню, але він не був стягнутий з боржника; 2) виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону або виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону. Якщо ці умови виконуються одночасно, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.04.2020 у справі №802/848/18-а.
З матеріалів справи вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята державним виконавцем Збаразького відділу ДВС 28.12.2021, фактично перед передачею виконавчого провадження ВП №49787304 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Разом з тим, положення Закону № 1404-VIII не визначаються передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби як підставу для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 розділу I якої визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Розділ V цієї Інструкції регламентує Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень і також не містить зобов'язання державного виконавця перед передачею виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби виносити постанову про стягнення виконавчого збору.
Стосовно мотивації відповідача з посиланням на частину п'яту статті 13 Закону №1404-VIII, яка визначає, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом, то суд зазначає, що Закон №1404-VIII не наділяє органи державної виконавчої служби повноваженнями приймати рішення про стягнення виконавчого збору у будь-який час та за будь-яких подій, державні виконавці повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.
Суд звертає увагу, що оскільки державним виконавцем Збаразького відділу ДВС не виносилася постанова про стягнення виконавчого збору після закінчення семиденного строку для добровільного виконання виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження, то винесення постанови про стягнення виконавчого збору до вирішення питання про повернення виконавчого документа стягувачу чи про закінчення виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено, так як за змістом статті 40 цього Закону така дія є наслідком закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
У спірному випадку державним виконавцем Збаразького відділу ДВС при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано положень статті 27 та частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ, тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28.12.2021 винесена передчасно.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що постанова від 28.12.2021 ВП № 49787304 про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної постанови, не спростував обґрунтування позовних вимог позивачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), підлягає сплачена позивачем відповідно до квитанції №60305582 від 10.01.2022 сума судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 271, 287 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, що винесена 28.12.2021 головним державним виконавцем Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні № 49787304.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 43316386, адреса місцезнаходження відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ): вулиця Грушевського, 8, місто Тернопіль, 46021).
Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2022 року.
Суддя Чепенюк О.В.