Справа № 500/8453/21
02 лютого 2022 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, Збаразького відділу Державної міграційної служби України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління ДМС України у Тернопільській області у видачі позивачу 15.10.1996 року народження паспорта у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХП, у зв'язку з відсутністю паспорта громадянина України;
- визнати протиправною відмову та зобов'язати Збаразький відділ Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області оформити та видати позивачу 15.10.1996 року народження, паспорт у Формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХП, у зв'язку з відсутністю паспорта громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звертався до Збаразького відділу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області з заявою оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503 - XII. Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь, якою заявника повідомлено про зміни в законодавстві, які відбулися у сфері надання адміністративних послуг з питань оформлення та видачі паспорта громадянина України та відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у зв'язку з тим, що відсутнє рішення суду про видачу паспорта.
Позивач вважає, що йому безпідставно відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки це грубо порушує його основоположні права як людини та громадянина передбачені Конституцією України.
Ухвалою суду від 30.11.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
13.12.2021, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 1 - Управління державної міграційної служби в Тернопільській області, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовний вимог та зазначає про безпідставність позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано необхідний обсяг документів задля отримання паспорта громадянина України.
20.12.2021, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 2 - Збаразького відділу Державної міграційної служби України в Тернопільській області в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що оскільки на момент звернення до відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України, не надано в тому числі відповідного рішення суду, яким би зобов'язано підрозділ міграційної служби оформити та видати паспорт зразка 1994 року. Тому відсутні правові підстави для проведення процедури видачі паспорта громадянина України у зв'язку із досягненням повноліття, з огляду на що, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
21.12.2021, на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Збаразького відділу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-Х1І, без застосування засобів ЄДЦР (арк. справи 24).
Оскільки до заяви подано не усі документи, необхідні для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки, рішенням від 28.10.2021 відповідач відмовив у оформленні і видачі паспорта у формі книжечки та проінформував про перелік документів, які особа має подати особисто для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року (арк. справи 28-29).
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, ознайомившись із матеріалами судової справи, суд дійшов переконання, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 27.07.2021 слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Пунктами 2, 3, 19 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 5 Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019 № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).
Розділом VI Тимчасового порядку №456 регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених.
Враховуючи положення Тимчасового порядку, оформити паспорт зразка 1994 року може лише особа, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Оскільки позивачем при поданні документів рішення суду не подано, оскаржене рішення відповідача про відмову у видачі паспорта відповідає вимогам законодавства України та скасуванню не підлягає.
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року винесено постанову в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідно до якого задоволено частково апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року. Дане судове рішення набрало законної сили 19.09.2018.
Так, у згаданому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі”, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі “Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine” від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі “Groppera Radio AG and Others v. Switzerland” від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Таким чином, ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.
Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Таким, чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Збаразького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Збаразький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження: НОМЕР_1 );
відповідач: - Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 10, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 37839038);
- Збаразький відділ Управління Державної міграційної служиби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 24, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ: 37839038);
Головуючий суддя Мірінович У.А.