Справа № 500/7926/21
31 січня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд Стандарт» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд Стандарт» (далі - TОB «Спец-Буд Стандарт», Товариство, позивач) через представника - адвоката Шевчука Валентина Олексійовича звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №285945 від 02.11.2021.
Позов обґрунтовано тим, що 02.11.2021 заступником начальника Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до Товариства за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн.
Представник позивача звертає увагу, що у спірному випадку належним Товариству транспортним засобом перевозився подільний, сипучий вантаж, а саме: щебенева піщана суміш. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, заборонено рух транспортних засобів у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами із перевищенням вагових параметрів. Оскільки законодавством не передбачена видача спеціальних дозволів на перевезення подільного вантажу, то це виключає відповідальність застосовану до Товариства.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.12.2021 до суду надійшов відзив на позов (а.с.24-34), у якому відповідач проти позову заперечив. Вказує, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу на здвоєну вісь, яке склало 22,76 т, що на 42,25 % перевищує нормативно визначені 16 т, та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідач просить відмовити у позові.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ТОВ «Спец-Буд Стандарт» здійснює діяльність з будівництва доріг і автострад, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.55).
29.09.2021 інспекторами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Тернопільська область) (далі - Управління) в рамках проведення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки на а/д М-19 км 345+580 м, перевірено транспортний засіб марки MAN TGS 41.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), що використовується в своїй діяльності TОB «Спец-Буд Стандарт». Відповідно до товарно-транспортної накладної №789 від 29.09.2021 перевозився вантаж щебінь по маршруту смт. Скала-Подільська Тернопільська область - смт. Дружба, Тернопільська область (а.с.44).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 012793 від 27.09.2021 та графіка проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Тернопільська область) в період з 27.09.2021 по 03.10.2021 (а.с.35-37).
Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN TGS 41.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі талону (роздруківки) зважування №23 від 29.09.2021 (а.с.39) зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на здвоєну вісь. Таке навантаження склало 22,76 т, при нормативно визначених 16 т, та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.
За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспекторами Управління складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0051190 від 29.09.2021 та акт №0054575 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.09.2021 (а.с.40-41), на підставі яких проведено розрахунок №4 від 29.09.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 334,95 евро (а.с.42).
За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №296932 від 29.09.2021, в якому вказано, що автомобілем марки MAN TGS 41.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з товарно-транспортною накладною №789 від 29.09.2021 здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень - навантаження на здвоєну вісь - 22,76 т, що на 42,25% перевищує нормативно визначені 16 т, та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, тобто без документів передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за яке передбачене абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.38).
В подальшому 01.10.2021 Управлінням повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на який запрошувався представник Товариства (а.с.45).
За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, заступником начальника Управління 02.11.2021 прийнято постанову №285945 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до Товариства за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн (а.с.46).
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, TОB «Спец-Буд Стандарт» звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 цього Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Отже, з огляду на викладене, Управління під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (абзац другий пункту 16 Порядку №1567).
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина друга статті 48 Закону № 2344-III).
Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпунктів 2, 4, 6 пункту 2 Порядку № 879:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;
вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку №879).
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункт 21 Порядку №879).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Судом встановлено, що проведення рейдової перевірки 29.09.2021 відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, відповідачем правомірно при здійсненні габаритно-вагового контролю у спірному випадку визначалася належність транспортного засобу позивачу до великовагових та/або великогабаритних, перевірялась наявність документів (дозволів) на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.
Суть порушення, встановленого рейдовою перевіркою у спірному випадку, полягає у перевищенні Товариством нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на здвоєну вісь на 22,76 т, при нормативно визначених 16 т, та відсутність у водія відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.
З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.09.2021 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 37,83 т, а осьові навантаження склали:
перша здвоєна вісь - 15,07 т (7,23 т + 7,84 т), при нормативно допустимих 16 т;
друга здвоєна вісь - 22,76 т (11,62 т + 11,14 т), при нормативно допустимих 16 т.
Отже, у спірному випадку за результатами габаритно-вагового контролю, за даними відповідача, фактичне навантаження на другу здвоєну вісь складало 22,76 т, що на 6,76 т перевищує допустиме значення або на 42,25 %.
Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 20 %, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.
Надаючи оцінку мотивам позивача про те, що чинне законодавства не передбачає видачу дозволу на подільний вантаж (у спірному випадку щебінь), то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги встановлені у частині другій статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, норми якої наведені вище.
Виходячи з аналізу норм пункту 4 Правил № 30, пункту 22.5 Правил дорожнього руху (які також наведені вище), можна дійти висновку, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Одночасно законодавцем встановлено заборону можливості допуску транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі, якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху параметрів.
В контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 803/1540/16.
У спірному випадку повна маса транспортного засобу Товариства не перевищувала допустиму вагу, проте навантаження на другу здвоєну вісь перевищувало нормативно допустиме значення.
Судом не встановлено, що позивач (водій позивача) відповідно до пункту 23 Порядку № 879 після зважування привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто перевищення габаритно-вагових параметрів не було усунуто перевізником.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Згідно пунктів 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил перевезення завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Пунктом 12.5 глави 12 Правил перевезення передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 8.20 глави 8 Правил перевезення визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Пунктом 8.21 глави 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Відтак, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів, інших учасників дорожнього руху. У свою чергу, Товариство, всупереч вимогам Правил перевезення не забезпечило жодним чином належного кріплення сипучого вантажу (щебеня), що було б достатньо для здійснення його безпечного перевезення. Безумовно, відсутність будь-якого кріплення сипучого вантажу ймовірно зумовлює його зміщення, однак в жодному разі не звільняє позивача від виконання обов'язків, передбачених чинним законодавством, та не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої в результаті допущення ним надмірного навантаження на осі транспортного засобу.
За обставин у цій справі, є очевидним значне перевищення навантаження на одиночну вісь на 22,76 т, що на 6,76 т більше допустимого. Чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 %, що в тому числі, на переконання суду, є деякою допустимою похибкою для можливих випадків незначного зміщення предмету перевезення. У даному випадку відхилення становить аж на 42,25 %.
На позивача як перевізника покладено обов'язок (додатковий тягар) при прийнятті для перевезення товару розміщувати його таким чином, щоб при його транспортуванні (в русі) за умови ймовірного зміщення/переміщення предмету перевезення в будь-якому випадку не порушувалися нормативи навантаження на кожну вісь окремо. В протилежному випадку відповідальність лежить саме на перевізнику, в якого завжди є вибір: або отримувати (завантажувати) для транспортування товар (сипучий/рухомий) майже до граничних величин дозволених/допустимих нормативів з можливим ризиком порушення положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху; або утриматися від навантаження транспортного засобу до граничних величин дозволених/допустимих нормативів, надаючи достатній запас вільної ваги для уникнення перевищення ваги на осі при ймовірному зміщенні предмету перевезення в русі.
Стосовно того, що при перевезенні подільного вантажу законодавством не передбачено отримання дозволу, то суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 879 дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки згідно з абзацом третім пункту 22.5 Правил дорожнього руху встановлено заборону допуску великовагових транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі (якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у цьому ж пункті параметрів), то відповідно за таких умов й дозвіл на рух не може видаватися.
Разом з тим, при забороні руху на автомобільній дорозі з навантаженням на здвоєні осі - понад 16 т при перевезенні подільного вантажу, водій позивача 29.09.2021 здійснював таке перевезення, і після габаритно-вагового контролю не привів такі параметри у відповідність, а тому має нести відповідальність не лише у вигляді плати за проїзд великоваговим транспортним засобом, а у вигляді адміністративного-господарської санкції.
У цьому випадку плата за проїзд є компенсацією руйнування автомобільних доріг України. Натомість, така плата не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання вимог допустимих граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами та заборони руху у разі їх недотримання при перевезенні подільного вантажу.
Відповідальність перевізників, яка передбачена абзацами 14-16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, це є санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що визначається в залежності від показника перевищення дозволених габаритів: від 5 відсотків до 10 відсотків включно, понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків, та понад 20 відсотків.
На користь такого висновку свідчать зміни внесені до Закону №2344-ІІІ Законом України від 03.06.2021 № 1534-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», чинних з 01.10.2021. Законодавцем деталізовано диспозицію норм абзаців 14-16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ. Так, абзаци 14-16 викладено в такій редакції:
"перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм, суд приходить до висновку, що Товариство як перевізник має нести відповідальність за таке порушення.
Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування, перевозячи подільний вантаж, що призвело до нерівномірного розподілу вантажу та до перевищення навантаження на вісь, при забороні руху за таких умов, визначеній у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, не звільняє позивача як перевізника від відповідальності, передбаченої абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», установленої за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Позивач у позовній заяві посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16. Проте ця постанова не містить жодних правових висновків стосовно того, що якщо дозвіл на рух подільного вантажу не видається, то перевізник сплачує лише плату за проїзд та не несе відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Верховний Суд констатував обставини і висновки, які зробив суд першої і апеляційної інстанції, та зазначив, що суд як першої, так і апеляційної інстанцій, задовольняючи позов дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, судові рішення в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2016 скасовано, справу направлено в наведеній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема, Верховний Суд зазначив таке:
« 58. Стосовно оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, №021251, № 021252, № 021271, № 021268, № 021269, № 021270 від 23 червня 2016 року, позивач у касаційній скарзі вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів визнання цих постанов неправомірними.
59. Так, наведеними постановами застосовано до позивача адміністративно-господарські санкції, за порушення, за яке абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність, тобто надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними Уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
60. На думку позивача, транспортні засоби, які зважувались є контейнеровозами, а для них встановлені Правилами дорожнього руху інші параметри ваги, тому при повторному зважуванні навантаження на осі не перевищувало норми.
61. Суд апеляційної інстанції вказав, що транспортні засоби позивача являються контейнеровозами, а тому у відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху до них застосовуються зовсім інші нормативні вагові параметри, ніж зазначені ОСОБА_2 в актах, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що постанови від 23 червня 2016 року № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, № 021251, № 021252 та від 07 липня 2016 року № 021271, № 021268, № 021269, № 021270 підлягають скасуванню.
62. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних постанов з підстав, що при зважуванні транспортних засобів, належних позивачу, під час проведення рейдової перевірки 31 травня 2016 року, документи складено інспектором Бліновою Л. П. відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач не довів суду, що вантаж перевозився в контейнерах, для того, щоб застосувати вагові параметри встановлені Правилами дорожнього руху для контейнерів. При цьому, чеки зважування свідчать, що позивачем порушені нормативно допустимі параметри ваги.
63. Крім цього, суд першої інстанції встановив, що позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а постанови від 23 червня 2016 року та від 07 липня 2016 року скасуванню.
64. Слід зауважити, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах сипучі вантажі без тари (пункт 17.2 Наказу).
65. Як встановлено судами, позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза.
66. Однак результати зважування транспортних засобів чітко засвідчують нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню, що унеможливлюється при виконанні перевезень в контейнерах.
67. В свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу інспектором ОСОБА_2 вказано, що відповідно до наданих водіями товаро-транспортними накладними перевезенню підлягав розподільний вантаж - кукурудза, який вантажовідправником наданий автоперевізнику для перевезення у спосіб - насипом, без тари, не в контейнері.
68. Враховуючи наведене, суд як першої, так і апеляційної інстанцій, дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23 червня 2016 року № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, № 021251, № 021252 та від 07 липня 2016 року № 021271, № 021268, № 021269, № 021270».
Отже, Верховний Суд лише констатував мотиви прийнятого рішення судом першої інстанції: якщо дозвіл на рух подільного вантажу не видається, то може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, але самостійно такого висновку не висловив.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови №285945 від 02.11.2021 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, така прийнятя з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови №285945 від 02.11.2021 належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд Стандарт» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд Стандарт» (вулиця Грушевського, 52, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41616615).
Відповідач: Державна служба України з питань безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, місто Київ, 01135, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39816845).
Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2022 року.
Суддя Чепенюк О.В.