справа №380/88/22
07 лютого 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами загального спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача від 03.12.2021 року №1300-5604-8/110643;
- зобов'язати відповідача сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 27.10.2021 року у розмірі 11774,00 грн.
Посилається на те, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей» укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Задорожною Р.Й. та зареєстрований в реєстрі за №3517. При укладенні вищевказаного договору позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становив 11774,00 грн. Оскільки позивач придбавала житло вперше, відтак, покликаючись на п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», вважає, що сплатила такий збір безпідставно. У зв'язку із цим, звернулася до відповідача із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів. Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачу з тих підстав, що долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше, тому немає підстав для формування подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету. На думку позивача, така відмова є необґрунтованою та такою, що порушує її права та інтереси, так як саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду, відтак питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Окрім того, вказав, що з 26.09.2020 року нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «б», «в» і «г» п.152 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (зі змінами), інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки позивачем не надані документи та інформація, зазначена у підпунктах «б», «в» і «г» п.152 Порядку, тому немає підстав для формування подання на повернення коштів, як помилково сплачених. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Від третьої особи, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Ухвалою судді від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
27.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Задорожною Р.Й. та, відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності на квартиру зареєстровано в реєстрі за №3517.
Згідно п.п.1, 2 договору, продавець продає, а покупець купує квартиру АДРЕСА_1 .
Продаж зазначеної квартири вчинено за ціною 1177313,66 грн.
Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла - 11774,00 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція від 27.10.2021 року.
Вважаючи, що такий збір сплачено помилково, 05.11.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 11774,00 грн. До заяви долучила: копію квитанції від 27.10.2021 року про сплату збору; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За результатами розгляду цієї заяви, 03.12.2021 року відповідач надав відповідь, викладену в листі №1300-5604-8/110643, згідно якої позивачу відмовлено у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що з 26.09.2020 року нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «б», «в» і «г» п.152 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (зі змінами), інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше, тому немає підстав для формування подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР, оскільки придбала житло вперше, а тому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений нею при укладенні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).
У відповідності до абз.1 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 2 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
При цьому, згідно абз.3 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналогічні положення містяться у п.151 та абз.1 п.153 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абз.2 п.153 Порядку №1740, документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
За правилами підп.«б» п.152 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866), зокрема, доповнено п.152 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:
«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».
Крім того, пункт 153доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26.09.2020 року.
Аналіз змісту наведених норм вказує на те, що особа, яка вперше придбаває житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов'язком.
При цьому, суд враховує, що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Як видно з матеріалів справи та й не заперечується сторонами у заявах по суті справи 05.11.2021 року позивач зверталася до відповідача із заявою, до якої долучила: копію квитанції від 27.10.2021 року про сплату збору; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Втім, документів, визначених п.152 Порядку №1740, у підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше, не надала.
За таких обставин, суд вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Поряд з тим, суд не враховує посилання позивача на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, адже прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866, якою внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та яка набрала чинності 26.09.2020 року, власне і створено механізм перевірки цієї інформації у спосіб подання позивачем визначеного пакету документів.
До того ж суд відзначає, що вказаний Порядок жодним чином не звужує права позивача; пільга у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна вперше і надалі залишається чинною, натомість Уряд лише визначив порядок підтвердження цієї інформації, який, у свою чергу, був відсутній до 26.09.2020 року.
Також, безпідставними є твердження позивача щодо невиконання відповідачем свого обов'язку по доведенню правомірності своїх дій, оскільки у спірних відносинах саме позивачем не надано повного пакету законодавчо визначених документів для встановлення факту того, що нею придбавалося житло вперше.
Обов'язок відповідача довести правомірність своїх дій може ставитися йому в провину за умови додержання позивачем встановленого законом порядку для прийняття відповідачем рішення щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Висновки суду у даній справі відповідають правовим висновкам Восьмого апеляційного адміністративного суду. Викладеним у постанові від 16.11.2021 року у справі №380/13144/21.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено дотримання нею передбаченої Порядком №1740 процедури ані на стадії укладення договору купівлі-продажу квартири (13.09.2021 року), ані на стадії звернення до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Водночас суд звертає увагу, що позивач не позбавлена права повторно звернутися до пенсійного органу із відповідною заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, втім уже з дотриманням порядку, визначеного у п.152 Порядку №1740.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.