справа №380/17188/21
25 січня 2022 року зал судових засідань №13
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
представника позивача Завади Т.Р.,
представника відповідача Голуб М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування наказу та рішення
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Львівського апеляційного суду код ЄДРПОУ 42262398, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м.Львів, пл.Соборна, буд.7 (далі - відповідач), у якому позивач із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.11.2021, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Львівського апеляційного суду №05.27/112/2021 від 27.09.2021 про визначення переможця конкурсу на посаду начальника відділу служби судових розпорядників Львівського апеляційного суду;
- визнати протиправною бездіяльність конкурсної комісії та відділу управління персоналом щодо не надсилання позивачу письмового повідомлення про результати конкурсу на посаду начальника відділу служби судових розпорядників Львівського апеляційного суду;
- скасувати результати конкурсу на посаду начальника відділу служби судових розпорядників Львівського апеляційного суду, затверджені Протоколом №2 засідання конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» - начальника відділу службових розпорядників та «В» - головного спеціаліста (із забезпечення зв'язків із засобами масової інформації) відділу кодифікації, статзвітності та узагальнення судової практики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повідомив позивача належним чином про дату проведення тестування, чим порушив процедурні правила проведення конкурсного відбору на зайняття вакантних посад державної служби у системі правосуддя. Крім того, вказує на те, що суб'єкт призначення не забезпечив належного інформування позивача про результати конкурсу. Вважає, що відповідач не об'єктивно провів співбесіду з позивачем. Вказує на те, що переможець конкурсу не міг набрати більше балів, аніж позивач, оскільки до проведення співбесіди позивач мала більше набраних балів. Вказує, що якщо припустити, що переможець конкурсу успішно пройшов етап співбесіди, то кількість набрана ним балів мала бути меншою, ніж кількість балів позивача.
До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив повністю. Вважає аргументи представника позивача безпідставними. Наполягає на тому, що відповідач провів конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державної служби із дотриманням вимог чинного законодавства. Разом з тим, зауважує, що допущені процедурні порушення в частині несвоєчасного повідомлення позивача як учасника конкурсу про дату тестування, а також результати відповідного конкурсного відбору мають неістотний характер, а тому не можуть бути підставою для задоволення позову.
10.11.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав повністю. Доводи, викладені у відповіді на відзив частково повторюють аргументи, зазначені у позовній заяві. Представник відповідача додатково звертає увагу на те, що правова оцінка повинна надаватися, зокрема, сукупності виявлених порушень з боку відповідача.
16.11.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він зазначив, що конкурсна комісія до етапи співбесіди протиправно допустила лише 3, а не 5 осіб, що суперечить вимогам Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2017 №2646/0/15-17.
28.11.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що національне законодавство в частині визначення кількості осіб, які допускаються до наступних етапів конкурсу, містить колізію, котра повинна вирішуватися на користь приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» від 25.03.2016 №246 (далі - Порядок 246). За таких обставин вважає, що відповідач правомірно визначив саме 3, а не 5 кандидатур на зайняття конкурсної посади.
До суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на заяву про уточнення позовних вимог, у якій він проти аргументів представника відповідача заперечив. Наполягає на тому, що у вимірі спірних правовідносин приписи Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2017 №2646/0/15-17 в редакції рішення Вищої ради правосуддя «Про внесення змін до Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя» від 26.11.2019 №3162/0/15-19 (далі - Положення №3162/0/15-19) є спеціальним нормативним актом, та підлягає безумовному застосуванню.
Від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, у яких вона проти позову заперечила повністю. Вважає, що представник позивача не навів переконливих фактів порушення відповідачем умов або порядку проведення конкурсу, які могли б істотно вплинути на його результати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила повністю, просила суд позов залишити без задоволення.
У судове засідання третя особа не з'явилася, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, подала клопотання від 13.12.2021 про розгляд справи без її участі.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 12.10.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 29.11.2021 суд залучив до участі у розгляді справи ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 16.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом керівника апарату суду Львівського апеляційного суду від 20.08.2021 №05.36/20/2021 оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників.
Позивач подала заяву про участь у вказаному конкурсі та як спосіб її подальшого інформування про його проведення вказала надсилання відповідних відомостей на повідомлену нею електронну пошту.
14.09.2021 позивачу надіслано повідомлення про проведення тестування на зайняття посади начальника відділу служби судових розпорядників, яке мало відбутися 15.09.2021.
20.09.2021 конкурсною комісією Львівського апеляційного суду прийнято рішення про внесення керівнику апарату суду пропозицію щодо кандидатур на посаду начальника відділу служби судових розпорядників у кількості 3 осіб з 8 можливих, які набрали найбільшу кількість балів.
21.09.2021 позивачу на електронну пошту надійшло повідомлення про те, що за результатами тестування вона набрала 10 балів та допускається до наступних етапів конкурсу. Одночасно позивача запрошено на проходження співбесіди з керівником апарату Львівського апеляційного суду.
Зазначена співбесіда відбулася 23.09.2021.
У подальшому, 27.09.2021 керівником апарату Львівського апеляційного суду №05.27/112/2021 видано наказ про визначення переможця конкурсу. Цього ж дня зазначену інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Львівського апеляційного суду.
Не погоджуючись із результатами конкурсу та вважаючи рішення щодо їх оформлення протиправними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
ІV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Частиною 2 статті 38 Основного Закону визначено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889).
Згідно з частиною 1 статті 31 вказаного Закону на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
У свою чергу, абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону №889 встановлено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання цитованої норми Кабінетом Міністрів України затверджено порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки.
Суд в цьому контексті вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, особливості організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 150 вказаного Закону призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених згаданим Законом. Особливості проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя визначаються Положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Зазначене Положення встановлює особливості призначення на посаду державного службовця у випадках, визначених згаданим Законом.
Аналіз наведеного правового регулювання дозволяє стверджувати про те, що у вимірі спірних правовідносин процедура проведення конкурсу, серед іншого, унормована Положенням №3162/0/15-19. Водночас суд звертає увагу на те, що абзацом другим пункту 1 наведеного нормативного акта передбачено, що з питань, не врегульованих зазначеним Положенням, та якщо інше не передбачено зазначеним Положенням, застосовується Порядок №246.
Таким чином, суд погоджується із твердженнями представника позивача про те, що Положення №3162/0/15-19 та Порядок №246 є релевантними до спірних правовідносин.
Надаючи оцінку процедурним порушенням, які, на думку позивача, допустив відповідач, проводячи конкурс, суд виходив з наступного.
За змістом абзацу третього пункту 26 Порядку №246 кандидати проходять такі види тестування про дату і час, передбачений для тестування всіх кандидатів, їм повідомляється в порядку, передбаченому абзацом одинадцятим пункту 17 згаданого Порядку, не пізніше ніж за один робочий день до початку проходження такого тестування.
У свою чергу, відповідно до абзацу одинадцятого пункту 17 аналізованого Порядку зазначене повідомлення може здійснюватися одним із доступних способів, який обраний кандидатом, зокрема засобами телекомунікаційного зв'язку.
Утім, як встановив суд, повідомлення про проведення тестування на зайняття посади начальника відділу служби судових розпорядників, яке мало відбутися 15.09.2021, позивачу надіслано лише 14.09.2021. Тобто суд висновує про наявність процедурного порушення відповідачем порядку проведення конкурсу в частині належного повідомлення кандидата про дату проведення тестування. Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що (1)позивач знала про дату проведення тестування, оскільки така вказана в умовах проведення конкурсу, (2)не повідомлення позивача не перешкодило її фактичній участі в конкурсі, зважаючи на те, що вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку належного інформування учасника конкурсу та не ґрунтуються на законі.
Щодо неповідомлення суб'єктом призначення про результати конкурсу суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 59 Порядку №246 після проведення співбесіди суб'єкт призначення або керівник державної служби приймає рішення про визначення переможця (переможців) конкурсу або про його (їх) відсутність. Зазначене рішення оформлюється шляхом видання наказу (розпорядження) або протокольного рішення. У разі коли суб'єкт призначення або керівник державної служби не прийняв рішення про визначення переможця (переможців) конкурсу або про його (їх) відсутність протягом 44 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, вважається, що переможець (переможці) конкурсу відсутній (і). Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом протягом одного робочого дня після отримання інформації про рішення суб'єкта призначення або керівника державної служби повідомляє про таке рішення кандидатам, з якими проводилася співбесіда, у порядку, передбаченому абзацом одинадцятим пункту 17 згаданого Порядку.
Факт неповідомлення позивача про результати конкурсу представником відповідача визнається та не оспорюється.
Згідно з частиною 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Слід зазначити, що наявність інформації у відкритому доступі в мережі Інтернет не є законодавчо обумовленою обставиною, яка дозволяє відповідачу відступати від приписів пункту 59 Порядку №246.
За таких обставин суд погоджується із представником позивача про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача з огляду на не забезпечення належного інформування позивача про дату тестування та результати конкурсного відбору.
Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що у відповідності до частин 6 та 7 статті 28 Закону №889 кандидат, якого не визначено переможцем конкурсу, має право оскаржити рішення Комісії або конкурсної комісії до суду з підстав порушення умов або порядку проведення конкурсу, що могло істотно вплинути на його результати. Скарга на рішення Комісії або конкурсної комісії подається не пізніше ніж через 10 календарних днів з дня оприлюднення результатів конкурсу із зазначенням відомостей про порушення умов або порядку проведення конкурсу, що могло істотно вплинути на його результати.
Аналіз цитованих положень статті 28 Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що підставою для скасування результатів конкурсу є встановлення факту порушень умов конкурсу, які могли вплинути на результати конкурсу.
Суд виходить з того, що у спорах, пов'язаних із оскарженням учасниками конкурсів на зайняття посад публічної служби результатів конкурсу, судам необхідно не лише перевіряти чи було дотримано процедуру проведення конкурсу, а й досліджувати питання щодо того, чи є встановлені порушення такими, що мали можливість вплинути на результат проведеного конкурсу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2021 №520/987/2020.
Крім того, Верховним Судом напрацьовано підходи до оцінки порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення як підстави для скасування цього рішення (наприклад, постанови від 10.07.2019 у справі №804/639/18, від 29.11.2019 року у справі №359/7194/16-а, від 11.02.2020 у справі №210/3268/15-а ).
У перелічених постановах Верховний Суд зазначав про те, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення та неістотне, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення за умови дотримання передбаченої законом процедури.
Екстраполюючи викладене на спірні правовідносини, суд зауважує, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком оспорюваність результатів конкурсу, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його результати.
Застосовуючи указаний підхід до обставин цієї справи, суд наголошує на тому, що не повідомлення про дату тестування не вплинуло на результати конкурсу, оскільки позивач фактично пройшов тестування на знання законодавства. У свою чергу, не повідомлення про результати конкурсу та визначення переможця може впливати на перебіг строку оскарження результатів конкурсу, проте згадане порушення не впливає на правомірність самої процедури здійснення конкурсного відбору. Водночас питання інформування про перелічені обставини є невід'ємним елементом процедури конкурсу з огляду на її стадійний характер та підлягає оцінці з точки зору цілісності процедури проведення конкурсу. Відтак дослідження належності такого інформування повинно здійснюватися з точки зору правомірності конкурсного відбору як такого та його результатів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що аналізовані порушення не є підставою для задоволення позовних вимог з огляду на їх формальний характер та відсутність істотного впливу на прийняття рішень.
Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що переможець конкурсу не міг набрати більше балів, аніж позивач, оскільки до проведення співбесіди позивач мала більше набраних балів, оскільки тестування є лише одним з етапів конкурсного відбору. Відтак отримання більшої кількості балів на одному з етапів, зважаючи на стадійний характер конкурсу, не свідчить про наявність підстав для визнання позивача переможцем відповідного конкурсу. Крім того, суд зауважує, що аргументи представника позивача у цій частині не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача про те, що національне законодавство в частині визначення кількості осіб, які допускаються до наступних етапів конкурсу, містить колізію, котра повинна вирішуватися на користь приписів Порядку №246, суд виходить з наступного.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 57 Порядку №246 з метою допущення до наступного етапу конкурсу Комісія або конкурсна комісія визначає три кандидатури, які набрали найбільшу загальну кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів. Якщо за загальним рейтингом кандидатів їх кількість становить менше трьох осіб, до наступного етапу конкурсу допускаються усі наявні кандидати.
У свою чергу, відповідно до абзаців першого та другого пункту 44 Положення №3162/0/15-19 з метою допущення до наступного етапу конкурсу Комісія або конкурсна комісія визначає п'ять кандидатур, які набрали найбільшу загальну кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів. Якщо за загальним рейтингом кандидатів їх кількість становить менше п'яти осіб, до наступного етапу конкурсу допускаються усі наявні кандидати.
Отже, цитовані нормативно-правові акти по-різному визначають кількість осіб, які допускаються до наступних етапів конкурсу на заміщення вакантних посад державної служби.
З цього приводу суд зазначає про те, що під правовою колізією у вузькому значенні слід розуміти розбіжності змісту двох або більше чинних законодавчих актів, які регламентують однорідні суспільні відносини.
Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Крім того, названий правовий принцип є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права, що підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Відтак правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», у якому вказано про необхідність застосування акта вищої юридичної сили, зважаючи на те, що відповідний лист не є нормативним актом та не породжує юридичних наслідків.
Крім того, застосування акта вищої юридичної сили є способом подолання ієрархічних колізій, тобто розбіжностей, що виникають між актами різної юридичної сили. Натомість, на переконання суду, у справі, що розглядається, має місце змістова колізія з огляду на частковий збіг обсягів правового регулювання аналізованих приписів Порядку №246 та Положення №3162/0/15-19 в частині кількості кандидатів, які рекомендуються конкурсною комісією суб'єкту призначення для визначення переможця.
Про правильність описаних висновків свідчить положення частини 4 статті 5 Закону №889, за яким особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів. Відтак у вимірі спірних правовідносин застосуванню підлягають саме спеціальні норми, тобто приписи Положення №3162/0/15-19.
За таких обставин суд дійшов висновку, що конкурсна комісія Львівського апеляційного суду помилково внесла пропозицію щодо 3, а не 5 кандидатур для визначення переможця конкурсу та призначення на посаду начальника відділу служби судових розпорядників, чим безпідставно обмежила доступ кандидатів, в тому числі і позивача, на зайняття заміщуваних посад до участі в конкурсні. При цьому зазначене порушення має істотний характер.
Суд додатково зазначає, що предметом судового оскарження може бути дія, бездіяльність або рішення суб'єкта владних повноважень. Натомість позивач просить скасувати результати конкурсу, оформлені рішенням конкурсної комісії. Тобто, на переконання суду, фактично позивач оспорює правомірність рішення конкурсної комісії Львівського апеляційного суду.
Із урахуванням викладеного суд висновує про те, що рішення конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» - начальника відділу служби судових розпорядників та «В» - головного спеціаліста (із забезпечення зв'язків із засобами масової інформації) відділу кодифікації, статзвітності та узагальнення судової практики, оформлене протоколом №2 від 15.09.2021, 20.09.2021 у частині внесення керівнику апарату суду пропозиції щодо визначених кандидатур на зайняття вакантної посади начальника відділу служби судових розпорядників є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, в іншій частині рішення конкурсної комісії не є предметом судового дослідження, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню. У зв'язку з цим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення конкурсної комісії необхідно задовольнити частково.
Одночасно суд звертає увагу на те, що наказ керівника апарату Львівського апеляційного суду №05.27/112/2021 від 27.09.2021 «Про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В» в частині визначення переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників - ОСОБА_2 (номер оголошення ЛАС 2000) ґрунтується на рішенні конкурсної комісії, оформлене протоколом, яке суд визнав протиправним та скасував у відповідній частині. За таких обставин зазначений наказ керівника апарату суду також підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників (номер оголошення ЛАС 2000).
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
1. позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» - начальника відділу служби судових розпорядників та «В» - головного спеціаліста (із забезпечення зв'язків із засобами масової інформації) відділу кодифікації, статзвітності та узагальнення судової практики, оформлене протоколом №2 від 15.09.2021, 20.09.2021 у частині внесення керівнику апарату суду пропозиції щодо визначених кандидатур на зайняття вакантної посади начальника відділу служби судових розпорядників.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Львівського апеляційного суду №05.27/112/2021 від 27.09.2021 «Про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В» в частині визначення переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників - ОСОБА_2 (номер оголошення ЛАС 2000).
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
5. Стягнути з Львівського апеляційного суду код ЄДРПОУ 42262398, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м.Львів, пл.Соборна, буд.7 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 4 лютого 2022 року.
Суддя А.Г. Гулик