Іменем України
09 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 03 листопада 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянути запит від 03 листопада 2021 року про надання публічної інформації щодо наявності на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 листопада 2021 року вона звернулась (надіслала лист) до відповідача з запитом про надання публічної інформації стосовно наявності на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
Запит відповідачем отримано 08 листопада 2021 року. Відповідач повинен був надати відповідь не пізніше 12 листопада 2021 року. Разом з цим, відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Станом на 31 грудня 2021 року минуло 35 робочих днів, не рахуючи 5 робочих днів на надання відповіді.
Відповідь на запит до цього часу позивачем не отримана.
З посиланням на положення статей 5, 13, 14, 20, 23, 24 Закону України “Про доступ до публічної інформацію” позивач вважає бездіяльність посадових осіб відповідача такою, що грубо порушує її права на доступ до публічної інформації, та просить позовні вимоги задовольнити.
Головне управління Держгеокадастру у Луганській області позов не визнало, про що 21 січня 2022 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 2709/2022 подало відзив на позовну заяву від 21 січня 2022 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 18-19). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.
08 листопада 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області отримано та зареєстровано в електронній системі документообігу запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 03 листопада 2021 року.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята статті 254 Цивільного кодексу України).
Тобто, враховуючи наведене, відповідь ОСОБА_1 повинна була надатися до 15 листопада 2021 року включно.
10 листопада 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області підготовлено та зареєстровано в електронній системі документообігу відповідь ОСОБА_2 за вих. № ПІ-166/0-182/0/63-21.
Відповідач зауважив, що запитувач інформації некоректно склала свій запит. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями регулюється статтею 122, пунктом 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Наразі ОСОБА_1 у запиті від 03 листопада 2021 року просила «надати інформацію про наявність на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцем їх розташування» без зазначення форми власності земельних ділянок. Разом з цим, для визначення розпорядника запитуваної інформації необхідно знати розпорядника земель відповідно до статті 122 Земельного кодексу України.
Також запитувач інформації вказала у своєму запиті цільове призначення земельних ділянок «для садівництва і городництва», яке відсутнє у Класифікаторі видів цільового призначення земель, затвердженому наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - КВЦПЗ).
Згідно з КВЦПЗ окремими видами цільового призначення земель сільськогосподарського призначення є такі види: для індивідуального садівництва (код КВЦПЗ 01.05); для колективного садівництва (код КВЦПЗ 01.06); для городництва (код КВЦПЗ 01.07).
Тому, з огляду на викладене, у відповіді від 10 листопада 2021 року ПІ-166/0-182/0/63-21 відповідач зазначив, що враховуючи приписи пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (розділ Х Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»), Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21 травня 2021 року № 248, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення.
Також відповідач повідомив запитувачу інформації, що на території Сєвєродонецького району Луганської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відсутні, та запропонував звернутися до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Луганської області для отримання інформації щодо наявності на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва комунальної власності.
Оскільки Законом України «Про доступ до публічної інформації» не визначено, яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надсилати відповіді на інформаційні запити, тому відповідь ОСОБА_1 направлена Головним управлінням простим листом, засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
Частиною другою статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача розглянути запит від 03 листопада 2021 року про надання публічної інформації щодо наявності на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування задоволенню не підлягає, оскільки запит на отримання публічної інформації від 03 листопада 2021 року відповідачем розглянуто та підготовлено відповідь, про що свідчить лист від 10 листопада 2021 року № ПІ-166/0-182/0/63-21, який направлено засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 10 січня 2022 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 9-10).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 08 листопада 2021 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з запитом від 03 листопада 2021 року б/н, зареєстрованим за вхідним № ПІ-166/0/4-21, в якому просила надати інформацію про наявність на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування (арк. спр. 5, 6, 20, 25).
Листом від 10 листопада 2021 року № ПІ-166/0-182/0/63-21 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надало відповідь на звернення позивача та направило її простою кореспонденцією на адресу, зазначену позивачем у запиті (арк. спр. 21-22, 22 зв.).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2939-VI цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Так, право на доступ до публічної інформації гарантується:
обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1);
визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункт 2);
максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3);
доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством (пункт 4);
здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації (пункт 5);
юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (пункт 6).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).
Частиною п'ятою статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з частинами першою, другою статті 16 Закону № 2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що находиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частиною четвертою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі.
Згідно з частиною п'ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Суд зазначає, що вимога зазначати у запиті ім'я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов'язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні (стаття 19 Закону № 2939-VI).
Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв'язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв'язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).
Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов'язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.
При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.
Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов'язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Тобто запитувач може вказати будь-яке прізвище, ім'я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (частини четверта, п'ята статті 22 Закону № 2939-VI).
Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (пункти 3, 5, 7 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI).
Пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 24 Закону № 2939-VI закріплено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; несвоєчасне надання інформації.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Із запиту на отримання інформації від 03 листопада 2021 року б/н слідує, що позивач просила надати інформацію про наявність на території Сєвєродонецького району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
Запит на інформацію від 03 листопада 2021 року б/н подано позивачем з дотриманням вимог, встановлених статтею 19 Закону № 2939-VI щодо оформлення запитів на інформацію.
Листом від 10 листопада 2021 року № ПІ-166/0-182/0/63-21 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у визначений законом строк надало відповідь на звернення позивача та направило її простою кореспонденцією на адресу, зазначену позивачем у запиті.
Суд зауважує, що Закон № 2939-VI не містить припису щодо обов'язку розпорядника публічної інформації надсилати відповіді на запити рекомендованими листами. Закон № 2939-VI містить лише обов'язок щодо своєчасного розгляду (протягом п'яти днів) таких запитів.
Як встановлено судом Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянуло звернення позивача 10 листопада 2021 року, про що свідчить лист від 10 листопада 2021 року № ПІ-166/0-182/0/63-21, та направило його на адресу позивача поштовим зв'язком. Отже, обов'язок, покладений на розпорядника публічної інформації Законом № 2939-VI щодо своєчасного розгляду запиту на публічну інформацію та направлення відповіді на такий запит, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області виконано.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код 39771244, місцезнаходження: просп. Центральний, буд. 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська