Іменем України
08 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/247/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду 11 січня 2022 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Відділу від 30 грудня 2021 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні ВП № 67444847.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 січня 2022 року позивачем отримано оскаржувану постанову. ГУПФУ в Луганській області вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Постановою державного виконавця Відділу від 10 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження № 67444847 з примусового виконання виконавчого листа № 360/2717/21, виданого 27 вересня 2021 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість пенсії за вислугу років з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, передбачено механізм виплати пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплат, згідно з яким пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводитимуться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік. У затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 126 бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік виплат за минулий час внутрішньо переміщеним особам не передбачено.
Листом від 25 листопада 2021 року № 1200-0306-8/53059 позивач повідомив відповідача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21 ГУПФУ в Луганській області в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць здійснено нарахування та виплату пенсії за травень 2018 року на виплатну відомість серпня 2021 року в сумі 5265,25 грн, яку зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України». Пенсію за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, виплата коштів на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21 буде здійснюватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Позивач вважає, що вчинив усі передбаченні чинним законодавством та залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21, вини або умислу ГУПФУ в Луганській області на ухилення від виконання в повному обсязі рішення суду немає.
Ухвалою від 17 січня 2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 13-14).
Ухвалою від 31 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України (арк. спр. 20-21).
Від відповідача 03 лютого 2022 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 31-33).
На виконання до Відділу 19 листопада 2021 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року № 360/2717/21 про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість пенсії за вислугу років з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць.
Державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 10 листопада 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
З листа ГУПФУ в Луганській області від 25 листопада 2021 року № 1200-0306-8/53059 встановлено, що на виконання рішення суду в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць здійснено нарахування та виплату пенсії за травень 2018 року на виплатну відомість серпня 2021 року у сумі 5265, 25 грн, яку зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України». Пенсію за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року обліковано в управлінні. Таким чином, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, не надано.
Тому державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, 30 грудня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, де також зазначено про обов'язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Відповідач наголошує, що, накладаючи штраф постановою від 30 грудня 2021 року на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Отже, дії Відділу є правомірними та відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».
Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 24-25).
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21, яке набрало законної сили 14 серпня 2021 року, про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість пенсії за вислугу років з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», видано виконавчий лист від 27 вересня 2021 року № 360/2717/21 (арк. спр. 38-39).
За заявою стягувача від 27 жовтня 2021 року постановою державного виконавця від 10 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67444847, копію якою направлено боржнику (арк. спр. 41).
Листом ГУПФУ в Луганській області від 25 листопада 2021 року № 1200-0306-8/53059 повідомлено державному виконавцю, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21 ГУПФУ в Луганській області в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць здійснено нарахування та виплату пенсії за травень 2018 року на виплатну відомість серпня 2021 року в сумі 5265,25 грн, яку зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України». Пенсію за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, органи Пенсійного фонду фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік передбачено видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже виплата коштів буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Таким чином рішення суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21 фактично виконано в повному обсязі (арк. спр. 46-47).
Постановою державного виконавця від 30 грудня 2021 року ВП № 67444847 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100,00 грн (арк. спр. 49).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Статтею 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі Порядок № 1165), яким визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік (пункт 1 Порядку № 1165).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів).
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Кошти для проведення пенсійних виплат за минулий період включаються до плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Пенсійного фонду України, передбаченого Порядком покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов'язаних з виплатою пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 року № 1080 (пункт 5 Порядку № 1165).
Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що на виконання рішення суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21 ГУПФУ в Луганській області в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць здійснено нарахування та виплату пенсії за травень 2018 року на виплатну відомість серпня 2021 року в сумі 5265,25 грн, яку зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України», що підтверджено витягом з ІКІС ПФУ Підсистема призначення та виплати пенсії (арк. спр. 28-29).
Також на виконання рішення суду ГУПФУ в Луганській області здійснено ОСОБА_1 розрахунок пенсії за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року в загальній сумі 26326,25 грн, заборгованість з виплати якої 19 серпня 2021 року облікована в Реєстрі судових рішень, що підтверджено витягом з ІКІС ПФУ Реєстр судових рішень (арк. спр. 27, 29 зворот).
Проте кошти на виплату заборгованості до ГУПФУ в Луганській області не надходили.
Таким чином судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 30 грудня 2021 року ВП № 67444847 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано, оскільки відсутня виплата ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду від 14 липня 2021 року по справі № 360/2717/21 пенсії в сумі 26326,25 грн.
При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача, що така виплата можлива виключно за умови виділення відповідних коштів з Державного бюджету України, а ГУПФУ в Луганській області вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду по справі № 360/2717/21.
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
За встановлених судом обставин та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 30 грудня 2021 року ВП № 67444847 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 20 січня 2022 року № 119 (арк. спр. 18).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 30 грудня 2021 року ВП № 67444847 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова