Іменем України
08 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/27/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10.01.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, викладені у відповіді 4173-4197/П-02/08-1200/21 від 19.10.2021, щодо призначення з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 58% замість 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 637/20-вих від 16.03.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату з 19.02.2020 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі заяви від 17 березня 2020 року, зареєстрованої за № 614, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16 березня 2020 року № 637/20-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням фактично сплачених сум.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 20.09.2016 року перебуває у відповідача на обліку як суддя у відставці.
Відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 637/20 - вих. від 16.03.2020 року та № 66/21-вих. від 12.01.2021 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 100896,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 37836,00 грн.
17.03.2020 та 21.09.2021 позивач звернувся до відповідача з заявами про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки № 637/20-вих від 16.03.2020, виданої Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Луганській області.
За заявою від 17.03.2020 відповідач рішенням від 06.05.2020 за № 20 відмовив позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату (без зазначення відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 17 березня 2020 року, зареєстрованої за № 614, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16 березня 2020 року № 637/20-Вих, з урахуванням фактично сплачених сум.
21 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до рішень Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року справа № 360/2550/20 та Сватівського районного суду від 19 грудня 2016 року, справа № 426/14479/16-а, а саме у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та виплатити заборгованість.
Листом від 19.10.2021 вих. 4173-4197/П-02/8-1200/21 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви від 21 вересня 2021 року.
Позивач зазначає, що відповідач, виконуючи рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, ігнорував рішення Сватівського районного суду Луганської області від 19 грудня 2016 року, яким підтверджено стаж його роботи із включенням до такого стажу періодів проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, загалом 28 років 03 місяці 03 днів, і визначений розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із наявного стажу роботи в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Також відповідач не врахував, що на час виходу позивача у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ і діяла ч. 3 ст. 141 вказаного Закону, якою визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судці, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Також стаття 142 Закону 1402 не має граничного розміру грошового утримання судці, тому виплата довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, позивачеві, як судці у відставці, не суперечить діючому законодавству.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.02.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову з таких підстав.
Частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402-VIII.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці.
Позивач працював на посаді судді Сватівського районного суду з 08.06.1992 по 19.09.2016. Таким чином, стаж роботи на посаді судді становить 24 роки 03 місяці 11 днів та відсоток для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання - 58% (50% за 20 років роботи = 4х2% за 04 роки роботи на посаді судді понад 20 років).
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 у справі № 360/2550/20 ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 17 березня 2020 року, зареєстрованої за № 614, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16.03.2020 № 637-20 вих в розмірі 58% суддівської винагороди.
Відповідач вважає, що при перерахунку грошового утримання судді у відставці він діяв правомірно.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (арк. спр. 46-50).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є суддею у відставці Сватівського районного суду Луганської області та перебуває на обліку у відповідача, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, розпорядження про призначення щомісячного довічного грошового утримання (арк. спр. 6-8, 112).
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 19.12.2016 у справі № 426/14479/16-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області провести з 20.09.2016 розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із належного стажу роботи 28 років 03 місяці 03 дні, тобто у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 25-27). Згідно з цією постановою позивачеві зараховано до стажу роботи судді службу у лавах Радянської армії з 20.11.1980 по 30.11.1982, а саме 2 роки 00 місяців 10 днів, та половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989 - 1 рік 11 місяців 2 дні.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області було видано позивачеві довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 637/20-Вих від 16.03.2020, згідно з якою станом на 18.02.2020 його суддівська винагорода складає 100896,00 грн, з яких: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 37836,00 грн (арк. спр. 28).
Позивач звернувся до Білокуракинського ОУПФУ з заявою від 17.03.2020 про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 16.03.2020 № 637/20-Вих (арк. спр. 85-86).
Рішенням Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06.05.2020 № 20 відмовлено позивачеві в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 62-63).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 у справі № 360/2550/20 визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06 травня 2020 року № 20 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 17 березня 2020 року, зареєстрованої за № 614; зобов'язано Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 17 березня 2020 року, зареєстрованої за № 614, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16 березня 2020 року № 637/20-Вих, з урахуванням фактично сплачених сум (арк. спр. 29-34).
Білокуракинським ОУПФУ проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі заяви від 17 березня 2020 року, зареєстрованої за № 614, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16 березня 2020 року № 637/20-Вих в розмірі 58% суддівської винагороди (арк. спр. 51).
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 21.09.2021, в якій просив перерахувати йому довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до рішень Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 360/2550/20 та Сватівського районного суду від 16.12.2016 у справі № 426/14479/16-а, а саме в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка виникла з 19.02.2020 (арк. спр. 36).
Листом від 19.10.2021 № 4173-4197/П-02/8-1200/21 відповідач повідомив позивачеві, що частиною третьою статті 142 Закону № 1402 визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
На виконання рішення суду управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16.03.2020 № 637-20-Вих, згідно з заявою від 17.03.2020 в розмірі 58% з урахуванням фактично виплачених сум та проведено нарахування пенсії на січень 2021 року в розмірі 58519,68 грн.
Оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону № 1402 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, суму доплати, що утворилась на виконання зазначеного рішення суду за період з 19.02.2020 по 31.12.2020 обліковано в управлінні та внесено до реєстру судових рішень, виконання якого буде здійснюватися в межах відповідних бюджетних призначень за окремою бюджетною програмою (арк. спр. 38-39).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За приписами частини першої статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, в абзаці 2 пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону № 1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
За пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 окреслено, що Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 160/9739/20.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Аналогічний правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20, в якому суд зазначив, що з дня ухвалення КСУ цього Рішення Закон України Про судоустрій і статус суддів не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначила, що у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме з 19 лютого 2020 року, на наступний день після ухвалення КСУ Рішення № 2-р/2020.
Тобто у даному випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2021 року у справі № 200/9113/20-а.
Суд зазначає, що позивач при зверненні до відповідача з відповідною заявою та у своєму позові фактично просив здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII.
Як зазначалось, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VІІI у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, суд звертає увагу, що частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.
Суд зазначає, що даною нормою визначені іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку ніж ті, з яких виходив позивач.
З урахуванням права позивача на перерахунок грошового утримання та відповідного його волевиявлення щодо перерахунку на підставі статті 142 Закону № 1402-VІІI, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми цього Закону, а не вибірково з різних законів.
Крім того, встановлення рівня суддівської винагороди має бути обумовлене єдиним статусом суддів. Наведений висновок підтверджується також позиціями Конституційного Суду України щодо розуміння суддівської винагороди (утримання) як гарантії незалежності суддів, що викладені у рішеннях від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Отже, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.
Таким чином, ураховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є правильним застосування відповідачем частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII.
Як слідує з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 637/20-Вих від 16.03.2020, суддівська винагорода складає 100896,00 грн, з яких: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 37836,00 грн.
Доводи відповідача, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 роки 03 місяці 11 днів, у зв'язку з чим йому визначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд не приймає з огляду на наступне.
Згідно з матеріалами справи позивач працював на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області з 08.06.1992 по 19.09.2016, тобто 24 роки 03 місяці 11 днів.
Згідно з постановою Сватівського районного суду Луганської області від 19.12.2016 у справі № 426/14479/16-а позивачеві зараховано до стажу роботи судді службу у лавах Радянської армії з 20.11.1980 по 30.11.1982, а саме 2 роки 00 місяців 10 днів, та половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989 - 1 рік 11 місяців 2 дні. Вказаною постановою встановлено, що стаж роботи судді становить 28 років 03 місяці 03 дні.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% (20 років роботи) + 16% (8 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2% грошового утримання судді)).
Відтак, позов належить до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 29.12.2021 (арк. спр. 5).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 605,30 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вулиці Шевченка, будинок 9, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 16.03.2020 № 637/20-Вих, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,30 грн (шістсот п'ять грн 30 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун