про залишення позовної заяви без руху
08 лютого 2022 року Київ № 320/1837/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 із застосуванням базового місяця обчислення індексу споживчих цін за спірний період-січня 2008 та березня 2018 залежно від періоду затримки.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог ст.ст.160,161 КАСУ, суд приходить до висновку про її невідповідність процесуальному законодавству, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням у ній: обґрунтованого розрахунку сум виплат, на які претендує заявник у розрізі кожного місяця спірного періоду із окремим визначенням кожної складової зробленого розрахунку, зазначення методики розрахунку та надання доказів, якими підтверджені вказані у позові обставини, зокрема, але не виключно представлення довідки про виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині за спірний період, (яке він вважає недоотриманим), та до часу звернення до суду із представленням суду доказів про розмір одержаних сум; копії картки особистого рахунку військовослужбовця по день звільнення зі служби; докази одержання виплат (довідки з в/ч; копії відомості; копії витягу про рух коштів банківської картки тощо); зазначення інформації про розмір посадового окладу станом на час звернення до суду та за посадами, на яких він перебував у період проходження служби; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із визначенням змісту порушених прав; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, подання квитанції про сплату судового збору за дві вимоги немайнового та майнового характеру у розмірі 1984,8 грн.
При визначені обов'язку позивача сплатити судовий збір, суд виходив із наступного:
відповідно до ч.3 ст.161 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 р. становить 2393, 00 грн. Ставки судового збору визначені частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, - абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір».
Так, у постанові Верховного Суду у справах №522/11262/16-а (провадження № К/9901/18884/18, К/9901/18886/18) и №522/7855/17 (производство №К /9901/5388/17, № К/9901/5385/17 Верховний Суд дійшов таких висновків: «…висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_2, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні, виплата яких здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII переліку видів грошового забезпечення». При виборі і застосуванні норм права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо права на пільгу позивача від сплати судового збору як військовослужбовця, військовозобов'язаного та/або резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, суд зазначає таке:
статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби встановлено Законом України « Про військовий обов'язок та військову службу» № 2232-XII. Частиною 1 ст. 29 Закону України №2232-XII передбачено, що військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
За даними військового обліку районні (міські) військові комісаріати здійснюють вивчення і попередній відбір військовозобов'язаних для проходження навчальних зборів без виклику їх у військові комісаріати. Сповіщення військовозобов'язаних, відібраних кандидатами для призову на навчальні збори, проводиться для перевірки їх облікових даних та проведення медичного огляду.
На військовозобов'язаних, призваних на навчальні збори, військові комісаріати подають командирам військових частин (установ) перший примірник списку військовозобов'язаних, третій залишається у військовому комісаріаті. Перший та другий примірники списків військовозобов'язаних вручаються командиром (начальником) військової частини (установи) старшому команди під особистий підпис. Список військовозобов'язаних є підставою для зарахування військовозобов'язаних на всі види забезпечення у військовій частині (установі).
Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону, - ч,4 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, для одержання права на пільгу по сплаті судового збору за вказаних обставин, позивач повинен надати наказ командира в/ч про початок та закінчення зборів та його участь у цих зборах у якості військовозобов'язаного, військовослужбовця та/або резервіста .
Крім того, право на одержання пільги щодо сплати судового збору на підстав п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» вищевказані особи мають виключно у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, заявник повинен надати суду докази, що станом на момент його звернення з позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду він є військовослужбовцем та виконує службові обов'язки в межах заявлених вимог, відповідно, належить до визначених пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суб'єктів, які звільненні від сплати збору. Оскільки таких доказів суду не представлено, позивач повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.
При зверненні до суду, позивачем не надано доказів, що він є призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і саме у цьому становищі подає позов у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Поміж іншого, судом встановлено факт пропуску строку звернення до суду позивачем.
Предметом цього адміністративного спору є стягнення індексації грошового забезпечення. Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно частини 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. На підставі частини 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, Кодекс адміністративного судочинства України, як спеціальний нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначає місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.
Як слідує із позовної заяви ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, при цьому до суду він звернувся з порушенням строку, передбаченого ст.122 КАСУ.
Про порушення своїх прав у вигляді невиплаченої індексації грошового забезпечення позивач повинен та міг дізнатись в день одержання чергових виплат грошового забезпечення. Отже, перебіг строку звернення до суду почався для нього з 01.01.2016 року. Позивач звернувся з позовною заявою 04 лютого 2022, тобто більш ніж через шість років після початку перебігу строку звернення до суду. Поважних причин пропуску строку звернення до суду, не навів. У зв'язку з цим суду необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення та докази, якими підтверджена поважність причин пропуску строку.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені неналежним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд -
позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з моменту одержання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.