про повернення позовної заяви
08 лютого 2022 року Київ № 320/17791/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення йому перерахунку пенсії та зобов'язання останнього здійснити перерахунок пенсії із урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи згідно довідкок за 1975-1979 рр.; 1986-1990 рр.; 1994 та 1996 рр. та довідки по заробітній платі за період 01.07.2000 по 01.06.2010; зобов'язання ГУ ПФУ виплатити різницю між перерахованою та фактично отриманою пенсією.
Ухвалою суду від 04.01.2022 позовна заява була залишена без руху, заявникові запропоновано усунути виявлені судом недоліки шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому: спірного періоду дат початку та кінця, за який відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату грошових коштів; зазначення загального розміру пенсійних виплат, одержаних заявником за спірний період та у розрізі помісячно щодо кожного року із надання суду підтверджуючих документів про одержання цих коштів (виписку по руху банківської картки; копії відомостей тчи копії квитанцій про одержані грошові перекази); надання витягу із Реєстру застрахованих осіб позивача; копії розпорядження про призначення пенсії в момент прийняття заявника на облік в ГУ ПФУ у Київській області; підстави незвернення до суду після призначення пенсії; доказу звернення позивача до органів Пенсійного фонду із відповідними заявами про перерахунок пенсії; підстави для перерахунку пенсії, відповідно до довідок, на які зроблені посилання позивачем; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням причин та підстав такого пропуску та представлення доказів, якими підтверджена поважність пропуску строку; сплати судового за третю вимогу немайнового характеру у розмірі 908 грн. та засвідчити копії всіх документів, поданих до позовної заяви у відповідності до ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
На виконання вимог ухвали була подана оновлена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду.
Вимоги суду в частині зазначення спірного періоду: дат його початку та кінця; зазначення загального розміру пенсійних виплат, одержаних заявником за спірний період та у розрізі помісячно щодо кожного року із надання суду підтверджуючих документів про одержання цих коштів (виписку по руху банківської картки; копії відомостей тчи копії квитанцій про одержані грошові перекази); надання витягу із Реєстру застрахованих осіб позивача; копії розпорядження про призначення пенсії в момент прийняття заявника на облік в ГУ ПФУ у Київській області; підстави незвернення до суду після призначення пенсії; доказу звернення позивача до органів Пенсійного фонду із відповідними заявами про перерахунок пенсії; підстави для перерахунку пенсії, відповідно до довідок, на які зроблені посилання та представлення квитанції про сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру, позивачем проігноровані.
За результатом дослідження поданих документів, суд констатує часткове виконання вимог ухвали та приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви, з огляду на таке:
як вбачається із змісту позовних вимог. ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати орган Пенсійного фонду України здійснити йому перерахунок пенсії із урахуванням заробітної плати з період з 01.07.2000 по 01.06.2010, в той час як до суду за захистом свого права він звернувся за сплином 22 років . Вважаючи, що «…встановлені законом процесуальні строки не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права», просить строк звернення до суду поновити, вказуючи, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, натомість суду надав лише одну, - від 21.08.2021.
Розглянувши подане клопотання, суд вважає, що вказані підстави для поновлення строку звернення до суду не заслуговують на увагу та вважає факт пропуску строку звернення до суду встановленим за відсутності поважних причин для його поновлення.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність порушення його права, свободи та інтересу; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення, чи в інший визначений законом строк звернення. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство унеможливлює звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, коли таке звернення виходить за розумні межі. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії, з яких складових вона утоврюється, як обрахована та, на підставі яких нормативно-правових актів, був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Отже, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він неодноразово звертався до ГУ ПФУ у Київській області із вимогою перерахунку його пенсії, оскільки відповідні докази суду не надані. До того, строк у 22 роки є нічим невиправданим зволіканням заявника у вирішенні спору з органами Пенсійного фонду.
Позивач зазначив, що на своє звернення отримав останню відповідь з ГУ ПФУ у Київській області у 2021, однак, ураховуючи правовий висновок Верховного Суду, що «... отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав», суд не приймає цей аргумент до уваги.
Таким чином, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості мати інформацію про стан своїх прав, свобод та інтересів, а тому підстави, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої та другої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 118, 122, 123, 126, 169, 248, 251, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані ОСОБА_1 визнати неповажними.
У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду,- відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, м. Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, разом з усіма документами,- повернути заявникові.
Копію ухвали направити заявникові для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Брагіна О.Є.