07 лютого 2022 року № 320/1034/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправними і скасувати постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного Територіального управління МЮ (м. Київ) Писька Юрія Вікторовича від 15.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження №67521946 про стягнення з мене на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 37838, 67 грн. та виконавчого збору в сумі 3783,87 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, який є незаконним, невідомим її приватним нотаріусом. На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Відповідач своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористався; надав суду копії витребуваних доказів.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду 01.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання 13.05.2021.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 КАС України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті у за наявними матеріалами у справі.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі також - АТ «Альфа-Банк») звернувся до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 04.11.2021 про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 37838,67 грн. До заяви долучено кредитний договір від 30.04.2013 №700014412, довіреність АТ «Альфа-Банк».
Постановою головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Письком Ю.В. від 15.11.2021 відкрито виконавче провадження №67521946 з виконання виконавчого напису №13829 виданого 28.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 37838,67 грн та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 3783,87 грн.
Вважаючи протиправною постанову державного виконавця від 15.11.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, далі по тексту - Закон №1404-VIII).
За приписами статті першої Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Приписи статті 18 Закону закріплюють, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
VI. Оцінка суду
Системний аналіз наведеного правого регулювання дає підстави для висновку, що у разі надходження до державного виконавця виконавчого документа у вигляді виконавчого листа, виконавчого напису нотаріуса, який відповідає вимогам, встановленим Законом №1404-VIII до виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження та вживати заходи з примусового виконання такого виконавчого листа. Водночас, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Суд встановив, що на підставі заяви представника АТ «Альфа-Банк» (стягувача) про примусове виконання виконавчого напису, головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою від 15.11.2021 відкрив виконавче провадження №67521946 з виконання виконавчого напису №13829 виданого 28.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 37838,67 грн та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 3783,87 грн.
Обґрунтовуючи протиправність винесення цієї постанови, позивач стверджує, що державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, який є незаконним, невідомим її приватним нотаріусом.
За висновком суду, такі посилання позивача є необґрунтованими, оскільки державний виконавець встановивши відповідність виконавчого документу і заяви про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», надання усіх документів та пересвідчившись, що немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкрив виконавче провадження із примусового виконання виконавчого документа №13829 від 28.10.2021.
Суд наголошує, що до повноважень державного чи приватного виконавця не входить встановлення правомірності винесення виконавчих документів, що надходять їм на виконання.
Не знання позивача про наявність виконавчого напису №13829 виданого 28.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з неї заборгованості та припущення щодо незаконності винесення такого виконавчого документу, не можуть бути обґрунтованими підставами для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
У матеріалах справи докази, що підтверджують скасування вказаного виконавчого напису нотаріуса відсутні.
Також, суд відхиляє доводи позивача про стягнення державним виконавцем із її заробітної плати суми боргу в межах виконавчого провадження №67521946, оскільки в матеріалах вказаного виконавчого провадження наданими суду відповідачем, відсутні будь-які постанови про накладення арешту на грошові кошти або звернення на стягнення на заробітну плату боржника - ОСОБА_1 .
За такого правового врегулювання і з урахуванням встановлених судами обставин справи, суд дійшов висновку, що у цьому випадку жодних передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено, державний виконавець, отримавши виконавчий документ, діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
VII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 07 лютого 2022 року.