про передачу адміністративної справи
з одного адміністративного суду до іншого
03 лютого 2022 року м. Київ №320/1480/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо передачі з одного адміністративного суду до іншого адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2 .
При цьому у позовній заяві зазначено про фактичне місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 , в зв'язку з чим позов подано за фактичним місцем проживання позивача до Київського окружного адміністративного суду.
Втім, суд зауважує, що приписи частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) фізичної особи - позивача, а не за фактичним.
Так, згідно частини першої статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-ІV визначено, зокрема, що: місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».
Відповідно до пунктів 3, 4 Правил реєстрації місця проживання, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування (пункт 12 Правил).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Суд зауважує, що для застосування положень частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено альтернативну підсудність справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Отже, за висновком суду, дана адміністративна справа може вирішуватись за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Згідно Указу Президента України «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» від 16.11.2004 №1417/2004, повноваження Київського окружного адміністративного суду поширюються на територію Київської області. Водночас, на місто Київ поширюються повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва.
Пунктом 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи, що позивачем помилково подано адміністративний позов до Київського окружного адміністративного суду, повноваження якого не поширюються на територію місця проживання/перебування позивача та місцезнаходження відповідача, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Керуючись статтями 25, 29, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Передати адміністративну справу №320/1480/22 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.