про залишення позовної заяви без руху
07 лютого 2022 року м. Київ № 320/1273/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів
до суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до ОСОБА_1 (код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України кошти за 3 дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту, стягнення коштів за недослужений період контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту та стягнення коштів за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, у розмірі 14373,56 грн., з них: - 1347,75 грн. за 3 дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після дострокового розірвання контракту; - 4330,15 грн. за недослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту; - 8695,66 грн. за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником) 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Так, в силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Щодо пов'язаності вимог підставами виникнення і поданими доказами, слід враховувати, що у відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається із прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з відповідача: - 1347,75 грн. за 3 дні щорічної основної відпустки; - 4330,15 грн. за недослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту; - 8695,66 грн. за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився.
Поряд з цим, у відповідності до змісту мотивувальної частини позову, заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань згідно укладених ним контрактів з Міністерством внутрішніх справ України, останні було розірвано наказом позивача від 03.12.2021 №241, у зв'язку з чим за відповідачем сформувалась заборгованість із вказаних вище сум. При цьому, через несплату останніх відповідачем у добровільному порядку на виконання виставленої позивачем претензії від 03.12.2021 №16, позивач вирішив звернутись до суду з даним адміністративним позовом з метою стягнення з відповідача спірної заборгованості у судовому порядку.
Однак, суд зазначає, що обставини виникнення у позивача вказаної вище заборгованості є різними, а підстави їх виникнення регулюються різними нормативно-правовими актами, тобто заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача відповідних сум заборгованості є індивідуальними та мають самостійні предмети та обсяги доказування.
В свою чергу, відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, які мають різну правову та фактичну природу їх виникнення і регулюються різними нормативно-правовими актами.
Суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи, оскільки суд повинен бути надавати оцінку за спірними правовідносинами між сторонами по кожній вимозі позивача окремо, що суперечить меті досягнення процесуальної економії та ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є самостійними, утворюють окремий склад порушення та характеризуються самостійними правовими наслідками, зокрема мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Згідно ч.ч. 1 та 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, у позовній заяві позивач вказує на те, що із відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби за п.п. "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" наказом позивача від 03.12.2021 №241.
Разом з цим, як вбачається зокрема із претензії позивача від 03.12.2021 №16, контракт із відповідачем за п.п. "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було розірвано наказом Національної гвардії України від 26.11.2021 №227 о/с, якого матеріали справи не містять.
При цьому, наказом від 03.12.2021 №241 відповідача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів грошового забезпечення.
В свою чергу, як також вбачається із претензії позивача від 03.12.2021 №16, вже наказом відповідача від 03.11.2021 №219 відповідача було виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення, а чинність контракту припинено 03.11.201.
Матеріали справи також не містять належним чином завіреної копії наказу позивача від 03.11.2021 №219 (по стройовій частині).
Натомість, за змістом позову та наявних матеріалів справи, вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі контрактів, укладених позивачем із МВС України в особі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 08.07.2020 та в особі командувача Національної гвардії України від 09.11.2020.
Відповідно, позивачеві слід надати суду відповідні пояснення та докази на підтвердження обґрунтованості правомірності заявлених ним вимог, у т.ч. що спірні правовідносини за цими вимогами виникли саме між сторонами у справі, що останні є пов'язаними між собою, мають єдині підстави виникнення та їх доказування спирається на одній й ті самі докази.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2022 року, становить 2481,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, що мало місце 04.01.2022 - згідно відмітки служби поштового зв'язку на відправленні за №0304910626220, яким позовна заява разом з додатками була надіслана на адресу суду, позивачеві слід було сплатити 2481,00 грн. судового збору за реквізитами Київського окружного адміністративного суду.
Проте, в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору від 28.12.2021 №4274 в сумі 2270,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, який необхідно доплатити позивачеві за подання даного адміністративного позову становить 211,00 грн. (2481,00 грн. - 2270,00 грн.).
Також, суд зазначає, що згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина друга). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта).
З матеріалів справи вбачається, що додатки позовної заяви завірені першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України начальником штабу полковником Олександром Грошом.
Згідно підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181, право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства, положеннями (статутами) установ, положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями.
Відповідно до підпункту 7 пункту 3 Розділу ІІ цих Правил у посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.
Пунктом 10 Розділу ІІ названих Правил передбачено, що порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки “Для копій”. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка “Копія”.
Водночас, на підтвердження дотримання зазначених вище вимог законодавства позивачем не додано до позовної заяви доказів наявності повноважень у заступника командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України начальника штабу полковника Олександра Гроша завіряти копії документів та витяги з них, зокрема наразі актуальні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код: НОМЕР_2 ) не містять будь-якої інформації щодо вказаної особи.
Також суд зазначає, що згідно частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі з дотриманням вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України є, зокрема, бланк опису вкладення до листа з оголошеною цінністю, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Також, належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками може бути корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, разом з супровідним листом з якого можливо бути встановити перелік документів направлених рекомендованим листом.
Суд зазначає, що із наданого позивачем фіскального чеку АТ "Укрпошта " від 04.01.2022 неможливо встановити, що дана позовна заява разом із відповідними додатками була надіслана за адресою відповідача, вказану у позовні заяві.
Відтак суд вважає, що наданий позивачем фіскальний чек не може слугувати належним доказом, який підтверджує надіслання копії позовної заяви разом з додатками відповідачеві.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом п'яти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:
- пояснень та доказів, що заявлені позивачем вимоги мають єдині підстави виникнення та доказування яких спирається на однакові докази, або подати до суду окремі позови у загальному порядку та у відповідності до визначеного позивачем предмета спору;
- належним чином завірених копій наказу Національної гвардії України від 26.11.2021 №227 о/с та наказу відповідача від 03.11.2021 №219;
- документів (посадової інструкції, положення, довіреності, наказу про покладення обов'язків, тощо) на підтвердження наявності повноважень у заступника командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України начальника штабу полковника Олександра Гроша посвідчувати копії документів, поданих у якості додатків до даної позовної заяви;
- належних доказів надіслання екземпляру позовної заяви разом з додатками для відповідача (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення);
- у випадку надання ґрунтовних пояснень, що заявлені позовні вимоги є пов'язані між собою, тобто мають єдині підстави позову або предмет доказування, доказів сплати (доплати) судового збору за даною позовною заявою за реквізитами Київського окружного адміністративного суду в сумі 211,00 грн.;
- доказів перебування відповідача за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою “https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax”, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.