ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2022 р. справа № 300/6442/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дії щодо нарахування державної пенсії, яка нижча за розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, не відповідності виплат за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статі 56 ЗУ №796-12, особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язання перерахувати із серпня 2018 року державну пенсію, яка не може бути нижчою за розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановити надбавку за 20 років понаднормового стажу від зарплати, взятої для обрахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити заборгованість, із врахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, у позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), наявне право на перерахунок пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак, відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.11.2021. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності з 11.10.2017, доповнено частину 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та викладено її в такій редакції: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як чоловіки 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які працювали за Списком № 1 чоловіки 10 і більше, жінки - 7 років 6 місяців не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а позивачу пенсія призначена на умовах частини 1 статті 27 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії на умовах частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
30.11.2021 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, де останній вказав на безпідставність доводів відповідача наведених у відзиві. Так, частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії має право на пенсію в повному розмірі із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж - для чоловіків. Окрім цього, представник позивача вказав на те, що право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати не обмежується будь-яким строком.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Згідно протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 , позивач з 2011 отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку встановленого для одержання державних пенсій згідно із пунктом 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка обчислена за нормами частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 31).
17.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо приведення пенсійного забезпечення у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки трудовий стаж позивача складає 40 років 4 місяці і 20 днів, відтак він має право на повну державну пенсію, другу пенсію - за втрату здоров'я та надбавку за понаднормативний стаж за 20 років (а.с.11).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом за № 7415-6935/Д-02/8-0900/21 від 13.09.2021, повідомило позивача що йому призначена пенсія відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка обчислена за нормами частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії позивача буде меншою від попереднього, а тому відсутні підстави для його проведення. Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням страхового стажу 40 років 4 місяці (індивідуальний коефіцієнт становить 0,80111) та заробітної плати - 4347,30 грн, в тому числі: 1753,40 грн основний розмір пенсії; 100,60 грн доплата до прожиткового мінімуму; 263,01 грн. доплата за понаднормовий стаж; 170,82 грн додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (а.с.12-13).
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
09.07.2003 прийнято Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, складається, в тому числі, з Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 року за № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відтак, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Тобто, вищевказаною нормою особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Згідно з статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
За змістом абзацу 2 пункту 13 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком із застосуванням пільг, визначених законодавством для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "2-ої категорії".
Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Відтак, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом.
Аналіз викладеного положення Закону свідчить про те, що вони визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, в тому числі в частині обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер в частині обчислення страхового стажу і визначена в частині 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як збільшення пенсії на відповідний відсоток заробітку за кожний рік роботи понад установлений мінімальний стаж роботи 20 років.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на зміст частин 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та частини 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає, що положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не суперечить статтям 27, 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону № 1058-ІV із урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії з збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В зв'язку із вищенаведеним, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" № 2148-VIII від 03.10.2017, тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.06.2008 у справі № 21-1748во07, від 07.07.2015 у справі № 21-727а15 та від 20.09.2016 року у справі № 1601/12900/12 а також в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 560/675/17 (К/9901/684/17).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, посилання відповідача на зміну правового регулювання положень частини 2 статті 56 Закону № 796-XII у зв'язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 № 2148-VIII, як на правомірність своєї бездіяльності, суд вважає необґрунтованими. Оскільки пенсія за віком призначена позивачу 16 серпня 2011 року, а зміни до частини 2 статті 56 Закону № 796-XII внесено 03.10.2017, то в силу вимог частини 1 статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII.
Крім того, у Законі України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.
Отже, зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.
Щодо заперечень відповідача про відсутність заяви від позивача про обчислення пенсії за частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Відповідач посилаючись на відсутність заяви, не зазначає, яким саме нормативним актом передбачена відповідна форма заяви. В редакції частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено за бажанням застрахованої особи, тобто своє бажання щодо визначення розміру пенсії застрахована особа може виявити шляхом написання заяви у довільній формі.
Таким чином, заява від 17.08.2021 і є бажанням позивача щодо перерахунку пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас суд звертає увагу на те, що така обставина не була підставою до відмови поновлені виплати позивачу, оскільки пенсійним органом чітко сформульовано підстави оскаржуваної відмови у листі № 7415-6935/Д-02/8-0900/21 від 13.09.2021.
Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою 19.08.2021, тобто після змін у пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно яких перерахунок проводиться у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, це не спростовує висновки суду зроблені вище, а саме, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок перерахунку має пільговий характер, який визначений в пункті другому статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З аналізу вище наведених норм діючого законодавства, вбачається, що пенсіонер якому стаж обраховувався з урахування норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" може подати заяву про перерахунок пенсії на вище зазначених умовах, у будь-який момент, відповідно з моменту звернення, відповідач повинен перераховувати пенсію.
Зміни у пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не звузили права пенсіонерів, які раніше не подавали таку заяву, а лише підтвердили вже існуючу умову для перерахунку, а саме бажання пенсіонера на проведення такого перерахунку, про що вже було зазначено у частині другій статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Будь-яких обмежень щодо подання такої заяви, або позбавлення права пенсіонера на подачу такої заяви, якщо вона не була подана до зазначених змін у статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вищенаведених нормах не встановлено. Тому відмова відповідача є протиправною та такою, що прийнята з формальних підстав, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Крім того, суд зазначає, що заява від 17.08.2021 містить чітке прохання перерахунку та виплати пенсії позивача з врахуванням частини 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Таким чином, є безпідставним твердження відповідача про те, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, яка не відповідає додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 160/7699/18.
Щодо покликання пенсійного органу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.10.2019 року у справі № 809/627/18, то суд зазначає, що спірні правовідносини не є аналогічними до тих, в яких зроблено такий висновок касаційним судом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, позивач має право на перерахунок пенсії з збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з статті 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 2-1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Водночас, чинним законодавством в імперативному порядку встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком повинен відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Із змісту висновків, викладених в п.2.3 рішення Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018р., у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014р. № 76-VIII, слідує, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини.
В аспекті наведеного суд зауважує, що для визначення відповідності розміру пенсії позивача вимогам статті 46 Конституції України слід враховувати всі отримувані ним доходи з бюджету, тобто, загальну суму пенсійних (соціальних тощо) виплат, а не виокремлювати лише розмір пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який вступив в дію з 01.01.2021, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 7 вказаного Закону такий прожитковий мінімум складає: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Із заявою про доведення пенсійного забезпечення особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, до вимог статей 51, 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області 19.08.2021, про що свідчить штамп про реєстрацію вхідної кореспонденції.
Станом на час звернення позивача із вказаною заявою, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" становив 1854,00 грн. Як слідує із рішення відповідача від 13.09.2021, загальний розмір пенсії за віком позивача призначено в розмірі 2287,83 грн.
Відтак, загальний розмір пенсії позивача за віком на час його звернення із відповідною заявою про перерахунок пенсії становить 2287,83 грн., що не є меншим розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Також із матеріалів справи слідує, що здійснення пенсійним органом регулярних перерахунків пенсії позивача з метою відповідності розміру його пенсії величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено в п.13 Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №1210 від 23.11.2011 для осіб які належать до 2 категорії з 01.01.2012 - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2012 - 18% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24.04.2014 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 в розмірі 170,82 гривні.
Суд звертає увагу, що відповідач станом на час розгляду заяви від 17.08.2021 не відмовляв позивачу у виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Більше того, як слідує із матеріалів справи, виплата позивачу додаткової пенсії, як особі віднесеній до 2 категорії з числа ліквідаторів здійснюється у розмірі 170,82 грн., що підтверджується рішенням від 13.09.2021 (а.с.12-13),
Таким чином, оскільки позивач отримує, окрім пенсії за віком, додаткову пенсію потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також доплату до прожиткового мінімуму, що у своїй сукупності призводить до отримання ним пенсії в розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому у задоволенні позовної вимоги позивача про приведення у відповідність розміру основної пенсії за віком величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановивши виплати додаткової пенсії, слід відмовити.
Стосовно дати, з якої належить відновити порушене право позивача, суд зазначає наступне.
Згідно статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 19.08.2021. Отже, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.09.2021.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи із серпня 2018 слід відмовити.
В зв'язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при нарахуванні пенсійного забезпечення позивачу протиправно не враховано доплати за стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановленого пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 1 вересня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, з врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.