ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" лютого 2022 р. справа № 300/6732/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Відповідач - 2) про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області його повідомлено про наявність переплати пенсійних коштів за період з 21.05.2021 по 31.07.2021 в розмірі 7443,65 грн., у зв'язку із чим, відповідачами прийнято оскаржувані рішення про стягнення вказаної суми в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати. Позивач стверджує, що ним не допущено жодних порушень, а тому стягнення коштів з його пенсії є неправомірним. Також, вважає, що кошти, які вже було стягнуто підлягають поверненню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
19.11.2021 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач - 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.12.2021 (а.с.36-40). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Звертає увагу суду на ту обставину, що вказана переплата виникла внаслідок недотримання позивачем вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", а саме несвоєчасного повідомлення позивачем пенсійний орган про працевлаштування. Тому вважає, що правомірно застосував до позивача наслідки передбачені статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач - 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не скористався.
29.12.2021 від позивача на адресу суду надійшло заперечення на відзив, який судом не береться до уваги в силу відсутності у позивача процесуального права на подання такої заяви по суті згідно вимог ст. 263 КАС України.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
У період з 21.09.2007 по 31.07.2010 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за віком як колишній працівник міліції.
21.05.2010 згідно наказу Державної податкової адміністрації України за №708-о ОСОБА_2 прийнято на службу у податкову міліцію (а.с.60).
У зв'язку з прийняттям на службу, 12.07.2010 ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та повідомив вказану обставину (а.с.59).
ОСОБА_1 з 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років.
Листом від 29.06.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві винесено рішення за №109 від 09.02.2021 про стягнення сум пенсій виплачених надміру за період з 21.05.2010 по 31.07.2010 в сумі 7443,65 грн., а також надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №38 від 30.03.2021 про стягнення вказаних сум пенсій (а.с. 5,8,9).
Вказаним листом також повідомлено позивача про можливість добровільної сплати вказаної переплати, та про те, що у разі відмови буде утримуватись 20% з пенсії на підставі рішення пенсійного органу.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду у постанові від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).
Як зазначалось судом вище, позивач є особою, яка отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Судом встановлено, що в порушення вказаної норми позивач, будучи обізнаним щодо такого обов'язку, повідомив пенсійний орган про своє працевлаштування, яке відбулось 21.05.2010, лише 12.07.2010 (а.с.59).
Відтак, суд доходить висновку щодо допущення позивачем порушення в частині несвоєчасного повідомлення пенсійного органу про обставини, що спричинили припинення виплати пенсії.
Як наслідок, суд вважає правомірними рішення відповідачів про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру, оскільки така виплата відбулась внаслідок неналежного виконання пенсіонером свого обов'язку щодо невідкладного повідомлення про зміну обставин за яких проводиться виплата пенсії.
Посилання позивача на положення цивільного законодавства в частині строку позовної давності є безпідставними, оскільки зазначені ним норми регламентують порядок звернення до суду з позовом про стягнення коштів, а не строків прийняття рішень пенсійними органами.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як наслідок, суд доходить висновку що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.