ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"07" лютого 2022 р. Справа № 300/667/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відділу Головного управління ДПС в смт. Рожнятів, Дубівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відділу Головного управління ДПС в смт. Рожнятів, Дубівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За змістом пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів.
Способи судового захисту визначені в статті 5 КАС України. Так, згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно частини 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить ефективний розгляд справи.
У позовній заяві ОСОБА_1 визначив відповідачем відділ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в смт. Рожнятів, зазначивши при цьому код ЄДРПОУ 43968084, однак згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 43968084 належить Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області.
При цьому, позивач не обґрунтував звернення позовних вимог саме до Рожнятівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
Зі змісту позову слідує, що позивач вважає, що порушені його права, а саме: встановлено податок на майно органами місцевого самоврядування не у відповідності до неплатоспроможності позивача; необгрунтовано не надано відповіді на звернення та заяви, порушення термінів надання дозвільних документів на зміну функціонального призначення будівель, на які були дозволи на реконструкцію, після чого будівлі не піддавались би оподаткуванню. Також, вважає його права порушено протиправними діями відповідачів відповідальних за нарахування податку на майно відповідно до податкового законодавства, а саме: необгрунтованої зміни строку, обчислення та вручення податкових повідомлень рішень за 2015, 2016, 2017, 2018 роки нараховані в 2019 році на протязі одного місяця, а три з них за 2015, 2016, 2017 в один день, не надання обґрунтованих відповідей після заяв щодо перерахування відповідно до платоспроможності позивача та інших підстав. Крім того, позивач просить скасувати усі протиправно нараховані податкові повідомлення-рішення з 2015 по 2018 роки або перерахувати у відповідності до ПК України, а також зупинити виконавче провадження №65130685 від 14.04.2021 з виконання виконавчого листа №300/489/20 виданого 11.01.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 91823,35 грн. Крім того, просить стягнути моральну та матеріальну шкоду.
Однак, в порушення пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України позивачем не сформульовано прохальну частину позову, а саме не зазначено в чому полягають протиправні дії/бездіяльність кожного із відповідачів зокрема. Також, позивач не вказав, який саме спосіб захисту передбачений статтею 5 КАС України обирає для усунення незаконних, на його переконання, дій/бездіяльності кожного із відповідачів окремо.
Водночас, позивач просить, серед іншого, скасувати податкові повідомлення-рішення за 2015-2018 роки, однак, у позовній заяві не зазначено ні дат ні номерів протиправних, на думку позивача, податкових повідомлень-рішень.
Також, позов не містить посилань на норми законодавства, які, на думку, позивача було порушено відповідачами.
Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому, копії протиправних, на думку позивача, податкових повідомлень-рішень за 2015-2018 роки ОСОБА_1 не додано до матеріалів позову.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір, згідно п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать не всі спори, а спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду завдану протидією у виготовленні документації по зміні функціонального призначення майна, що, на переконання позивача, позбавило його права користуватися та розпоряджатися майном, та шкоду завдану надмірними податковими навантаженнями, які позбавили ОСОБА_1 можливості ведення підприємницької діяльності, а також моральну шкоду завдану переживаннями з приводу можливої втрати майна.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що згідно з ч.6 ст.21, ч.4 ст.172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Одночасно, у позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. Так, згідно приписів пункту 56.1 вказаної статті, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
Аналіз статті 102 ПК України в сукупності із нормами статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що платник має право оскаржити в суді, зокрема, податкове повідомлення-рішення протягом 1095 днів.
За змістом статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу вищезгаданого строку законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Із змісту позову слідує, що позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення за 2015-2018 роки, однак, позивач не зазначає коли дізнався про існування вказаних податкових повідомлень-рішень та не надає суду доказів коли ним отримано відповідні податкові повідомлення-рішення.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
При розрахунку судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру суд виходить з формули: ціна позову х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно із частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Абзацами 1, 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», який вступив в дію з 01.01.2022 року, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн.
Згідно із пунктом 3 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не зазначено конкретної суми коштів, яку той просить стягнути з відповідачів на його користь як моральну та матеріальну шкоду, а також із матеріалів позовної заяви неможливо встановити суму грошових зобов'язань визначених контролюючим органом оскарженими рішеннями, оскільки копії останніх позивачем до позовної заяви не долучено, внаслідок чого у суду відсутня можливість визначити ціну позову та, відповідно, обчислити судовий збір за подання цієї позовної заяви.
Крім цього, враховуючи, що позивачем не сформульовано прохальну частину позову, в тому числі і до Дубівської сільської ради, суд позбавлений можливості обчислити судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Отже, позовну заяву подано без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відділу Головного управління ДПС в смт. Рожнятів, Дубівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків шляхом: приведення позовної заяви в частині позовних вимог та їх обгрунтування у відповідність до вимог статей 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України із врахуванням наведених у цій ухвалі недоліків щодо мотивувальної, прохальної частини позову, а також суб'єктного складу учасників; надання суду належним чином засвідчених копій податкових повідомлень-рішень за 2015-2018 роки та доказів їх отримання; надання суду документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.