ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог
"07" лютого 2022 р. справа № 300/704/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., перевіривши матеріали позовної заяви Дністровського басейнового управління водних ресурсів до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-
Дністровське басейнове управління водних ресурсів звернулося в суд із позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів";
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 01.11.2021 №008973/0705.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.
Предметом оскарження у даній справі, крім іншого, є наказ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів".
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками реалізації цього наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 30.09.2021 №5409/09-19-07-05/13646270.
У подальшому, у зв'язку з виявленими контролюючим органом у ході перевірки порушеннями податкового законодавства, на підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №008973/0705.
Разом з тим, пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного, такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17.
З урахуванням наведеного, даний спір не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, тому з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів" необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 5, 19, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити Дністровському басейновому управлінні водних ресурсів у відкритті провадження в справі за його позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів".
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як і того, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.