19 січня 2022 року 11:23Справа № 280/4069/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Войтенко Д.В. представників
позивача Воронової О.В.
відповідача Георговської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2
ОСОБА_3
про визнання відмови та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
20.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 (далі - третя особа 1), ОСОБА_3 (далі - третя особа 2), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 23.06.2021) просить суд:
визнати протиправною відмову Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради в особі відділу реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району управління державної реєстрації фізичних осіб від 11.03.2021 №476-7/04-23 в реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 09.04.2021;
зобов'язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради в особі відділу реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району управління державної реєстрації фізичних осіб зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за згоди співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до відділу реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою про зняття його з реєстрації та одночасну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, у проведенні реєстрації відмовлено з підстав ненадання письмової згоди всіх співвласників житлового будинку (сума часток яких дорівнює 1). Позивач вказує, що надав згоди усіх співвласників житлового будинку, які оформили право власності ( ОСОБА_2 , яка є донькою позивача та ОСОБА_3 ). Проте, позивачу невідомо, хто успадкував 33/100 частини вказаного житлового будинку після смерті ОСОБА_4 , оскільки право власності її спадкоємці не оформили. Позивач наполягає на достатності для реєстрації його місця проживання згоди лише тих співвласників, право власності яких оформлено в установленому законом порядку. Крім того, відповідачем не надано відповіді на заяву позивача від 09.04.2021. За таких обставин вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити.
Ухвалою суду від 25.05.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі №280/4069/21; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві (вх. від 04.08.2021 №44297) посилається на те, що пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» передбачено для реєстрації місця проживання особи, у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання у житлі, наявність згоди власника/співвласників житла. При розгляді заяви позивача встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , в який має намір зареєструватися ОСОБА_1 , перебуває у спільній частковій власності. При цьому, згоду на реєстрацію місця проживання позивача надано лише співвласником 14/25 частин вищезазначеного будинку ( ОСОБА_2 ). Враховуючи викладене позивачу відмовлено у наданні адміністративної послуги. 16.04.2021 до відповідача надійшла заява позивача з аналогічного питання, яку зареєстровано у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», та на яку листом від 13.05.2021 №П-0179 надано відповідь. Повідомляє, що відповідно до даних, що містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), право власності на 14/25 частин будинку було зареєстровано за ОСОБА_5 , після смерті якої цю частину успадковано ОСОБА_2 . 11/25 частин належало ОСОБА_4 , після смерті якої 11/100 частин успадкувала ОСОБА_6 , а 33/100 успадкував ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_7 свою частку продав ОСОБА_6 . У зв'язку з цим, у власності ОСОБА_6 було 11/100 та 33/100 частин будинку. Після чого, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_6 11/100 частин зазначеного будинку. Таким чином, відповідно до наявних даних, будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності трьох осіб - 14/25 частин у ОСОБА_2 , 11/100 у ОСОБА_3 та 33/100 у ОСОБА_6 . Просить відмовити у задоволенні позову.
09.08.2021 від третьої особи ОСОБА_2 надійшли пояснення (вх. №45287), відповідно до яких вона просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Також вказує, що вона є донькою позивача, який є особою похилого віку, потребує догляду та проживає із нею. Зазначає, що бажає надати згоду на реєстрацію його місця проживання. При цьому, їй невідомо, кому належить частина житлового будинку, і вона знає лише одну співвласницю - ОСОБА_3 . Вважає, що оскільки частина житлового будинку не оформлена, реєстрація позивача у будинку не порушує будь-чиїх прав.
11.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №45914), в якій він заперечує проти доводів відповідача. Також вказує, що зі слів ОСОБА_3 ОСОБА_6 померла, а її родичі виїхали за кордон. Крім того звертає увагу, що будинок, в якому він має намір зареєструватися, поділений в натурі між співвласниками на дві окремі квартири, що зафіксовано в технічному паспорті.
20.08.2021 від відповідача надійшли заперечення (вх. №47911), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.09.2021 призначено розгляд адміністративної справи №280/4069/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.10.2021.
Ухвалою суду від 06.10.2021 витребувано від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради докази у справі, а саме відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_6 ; відкладено підготовче засідання до 27.10.2021.
Від відповідача надійшли витребувані відомості (вх. 20.10.2021 №59998 та від 26.10.2021 №61617).
Ухвалою суду від 27.10.2021 витребувано від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69095, м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 2) докази у справі, а саме засвідчену належним чином копію актового запису про смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відкладено підготовче засідання до 23.11.2021.
Протокольною ухвалою суду від 23.11.2021 відкладено підготовче засідання до 23.12.2021.
23.11.2021 від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли витребувані докази (вх. №68829).
Протокольною ухвалою суду від 23.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 19.01.2022.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
У судовому засіданні 19.01.2022 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності з'ясував наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 14/25 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вид власності: спільна часткова.
11.03.2021 ОСОБА_1 подано до відділу реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради заяву №476-7/04-23 про зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте того ж дня органом державної реєстрації відмовлено у наданні вказаних адміністративних послуг відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 26 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», з підстав неподання передбачених документів.
Позивач звернувся до відділу реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою довільної форми від 09.04.2021, в якій, зокрема, зазначив, що він має письмові згоди на реєстрацію всіх співвласників житлового будинку, які оформили право власності, з огляду на що просив зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 13.05.2021 №П-0179 позивачу роз'яснено, що при зверненні ним надано згоду лише одного співвласника ОСОБА_2 , а для реєстрації місця проживання потрібна згода усіх співвласників. Крім того, роз'яснено право отримати інформацію щодо решти співвласників у ТОВ «ЗМБТІ». Як зазначає позивач, вказаного листа він не отримував.
Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено йому у знятті з реєстрацію із одночасною реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулює Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно абзацу п'ятого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до абзацу одинадцятого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Згідно частини другої статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Статтею 10 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі по тексту - Правила; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Правил реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Підпунктом четвертим пункту 18 Правил передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Статтею 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання. Так, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Як вже зазначено вище, 14/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
З матеріалів справи вбачається, що співвласниками вказаного житлового будинку є: ОСОБА_2 (14/25 частин), ОСОБА_3 (11/100 частин) та ОСОБА_6 (33/100 частин).
При цьому, як вбачається із актового запису про смерть від 09.08.2012 №4552, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює надання нею згоди на реєстрацію місця проживання позивача.
Однак, як наголошує відповідач, позивачем при зверненні із відповідною заявою 11.03.2021 не надано згоди на реєстрацію його місця проживання співвласником ОСОБА_3 . Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Водночас, таку письмову згоду від 29.03.2021 позивачем направлено разом із заявою довільної форми від 09.04.2021, на що відповідачем надано відповідне роз'яснення листом від 13.05.2021 №П-0179. Як вказує відповідач, дана відповідь направлена позивачу засобами поштового зв'язку простим листом, отже підтвердити направлення та вручення його позивачу неможливо.
Враховуючи, що заява позивача від 11.03.2021 не містить згоди усіх співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 не є власником/співвласником житла за вищевказаною адресою та не має документів, що підтверджують право на проживання в житлі; приймаючи до уваги приписи ч. 3 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та підпункту четвертого пункту 18 Правил, суд доходить висновку, що органом державної реєстрації правомірно відмовлено у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою, та, як наслідок, відмовлено у знятті з реєстрації теперішнього місця проживання позивача, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 09.04.2021 слід зазначити, що листом від 13.05.2021 №П-0179 позивачу надавалася відповідь на зазначену заяву. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідь направлено позивачу простим листом, отже підтвердити направлення та вручення її позивачу неможливо. Проте, вказана обставина не є підставою для задоволення позовних вимог в даній частині. Також суд звертає увагу на те, що дане звернення було подано у довільні формі, отже не могло розглядатися як заява про зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання. Крім того, саме по собі визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на заяву, без зобов'язання вчинити певні дії, не призведе до захисту позивача у спірних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відмови та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 31.01.2022.
Суддя Ю.П. Бойченко