31 січня 2022 року Справа № 280/11252/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря Фесик А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:
-рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу №083950009949 від 06.07.2021 та дії з призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не з дня первинного звернення - 30.06.2021 визнати протиправними та рішення скасувати;
-зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.06.2021 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.06.2021 він звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058), однак у призначенні пенсії йому було відмовлено, оскільки він не надав документів, підтверджуючих, що професія «вальцювальник стана гарячого прокату», за якою він працевлаштувався, та професія «прокатник гарячого металу», за якою навчався, є спорідненими професіями для зарахування періоду навчання до пільгового стажу. 22.09.2021 позивач знову звернувся за призначенням пенсії, долучивши до свого звернення документи, що підтверджують спорідненість професій «вальцювальник стана гарячого прокату» та «прокатник гарячого металу». Відповідно до цього звернення, йому було призначено пенсії за віком на пільгових умовах, однак не з дня первинного, а з дня останнього звернення. Позивач вважає, що первинне рішення про відмову у призначенні пенсії та дії відповідача з призначення йому пенсії з дня останнього звернення, ґрунтуються на безпідставних мотивах і є протиправними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 23.11.2021 відкрито провадження у справі №280/11252/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем 09.12.2021 подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», до роботи за спеціальністю, що дає право на пільги зараховується період навчання саме за зазначеною спеціальністю. Оскільки, існують розбіжності у спеціальностях, що зазначені у дипломі та трудовій книжці позивача, то не було законних підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його навчання. Вказує, що оскільки до звернення від 30.06.2021 позивачем не було додано документів, що підтверджують спорідненість професій, його пільговий стаж був менший ніж визначено чинним законодавством для призначення пенсії на пільгових умовах згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України №1058 та відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Оскільки, до звернення від 22.09.2021 додані документи, які підтвердили спорідненість професій позивача зазначених у дипломі та трудовій, у позивача виникло право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
30.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України №1058, що підтверджується копією відповідної заяви.
Як вбачається із змісту копії розписки-повідомлення до заяви за призначенням пенсії від 30.06.2021, до звернення позивачем було долучено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.06.2001 та диплом НОМЕР_2 .
Рішенням від 06.07.2021 №083950009949 позивачу було відмовлено у призначенні, у зв'язку із недостатньою кількістю пільгового стажу. Відповідно до рішення від 06.07.2021 №083950009949 пільговий стаж позивача 19 років 2 місяці 12 днів.
Згідно листа лист ГУ ПФУ в Запорізькій області від 22.07.2021 №0800-0205-8/49496, відповідач повідомив, що період навчання ОСОБА_1 з 01.09.2000 по 22.06.2001 не зарахований до його пільгового стажу, позивач не надав документів, підтверджуючих, що професія «вальцювальник стана гарячого прокату», за якою він працевлаштувався, та професія «прокатник гарячого металу», за якою навчався, є спорідненими професіями.
22.09.2021 позивач повторно звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за ч. 3 ст. 114 Закону України №1058.
Відповідно до рішення про призначення пенсії №083950009949 від 01.10.2021, позивачу було призначено пенсію з 22.09.2021.
Вважаючи рішення відповідача 06.07.2021 №083950009949 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України №1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом досліджено копію диплома позивача та встановлено, що рішенням кваліфікаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію прокатник гарячого металу; слюсар ремонтник; стропальник 4 розряду.
Згідно із копією трудової книжки ОСОБА_1 , позивач з 27.06.2021 прийнятий на роботу за професією вальцювальника стана гарячого прокату.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, до цього звернення позивачем було долучено листи з Міністерства економіки України та з ПАТ «Запоріжсталь», з посиланнями на Класифікатор професій та інші нормативно-правові акти, підтверджуючі подібність професій «прокатник гарячого металу» та «вальцювальник стану гарячого прокату».
Відповідно до ст. 45 Закону України №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Водночас, згідно із п. 1.9 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення.
Як визнає відповідач у листі від 06.10.2021 №0800-0205-8/67124, повідомлення про необхідність подання додаткових документів позивачу не надсилалось, оскільки документ, підтверджуючий спорідненість професій, пунктом 2.1. Порядку №22-1 не передбачений та не являється необхідним для призначення пенсії за віком.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».
Так, в рішенні від 20.05.2010 у справі «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункту 58, «Ґаші проти Хорватії», № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії», № 35298/04, пункту 67).
Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означеного пенсійного спору. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».
За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач протиправно не повідомив позивача про необхідність подання додаткових документів, отже діяв всупереч вимог законодавства.
Водночас, з часу первинного звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії 30.06.2021 до звернення 22.09.2021, за яким Позивачу було призначено пенсію, пройшло менш ніж три місяці (2 місяці 22 дні), тому, відповідно до п. 1.9 Порядку №22-1, пенсія позивачу мала бути призначена з дня первинного звернення.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, про необхідність подання документів, підтверджуючих споріднений характер професій «прокатник гарячого металу» та «вальцювальник стану гарячого прокату» з листа-відповіді на адвокатський запит від 22.07.2021 №0800-0205-8/49496.
Документами, які відповідач, визнав такими, що підтверджують споріднений характер професій «прокатник гарячого металу» та «вальцювальник стану гарячого прокату», є лист ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» від 22.09.2021 №2045995 та лист Міністерства економіки України від 02.08.2021 №02/08.
Судом проаналізовано зміст вказаних вище листів та встановлено, що спорідненість професій «прокатник гарячого металу» та «вальцювальник стану гарячого прокату» визначена на підставі Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 №257, Випусків 40, 41 Довідника кваліфікаційних характеристик професій, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 18.01.2002 №28, Тимчасового переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1998 №450, тобто нормативно-правові акти та довідники які є загальновідомими.
Оскільки інформація про подібність професій, за якими позивач навчався та працевлаштувався є загальновідомою, міститься у нормативно-правових актах та довідниках, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив у ОСОБА_1 при його первинному зверненні за призначенням пенсії, чекаючи від нього подання додаткових документів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.
З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що ГУ ПФУ в Запорізькій області своїми діями мала сприяти реалізації права позивача на пенсійне забезпечення, а не протиправно обмежувати його.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 2, 3 статті 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача яка викладена у рішенні №083950009949 у призначені пенсії на підставі п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправною.
З метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернулась до суду, суд дійшов висновку про необхідність призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.06.2021.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовну заяву - задовольнити.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 06.07.2021 та дії з призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не з дня первинного звернення - 30.06.2021 визнати протиправними та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.06.2021 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова