10 січня 2022 року Справа № 280/10604/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Артоуз О.О., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАНДАРТ» (69067, м. Запоріжжя, вул. Вроцлавська, буд. 21, кв. 1 ЄДРПОУ 32696014), Представник позивача адвокат Хмарський Роман Борисович (адреса офісу (для листування):, 69006, м. Запоріжжя, вул. Парковий Бульвар, буд. 13, прим. 14) до Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртансбезпеки (03135 м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАНДАРТ» (далі - позивач) до Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртансбезпеки (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним і скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 26 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308175.
Ухвалою судді від 10.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «АВТОСТАНДАРТ» зерєстровано як юридичну особу 10.10.2003, видом діяльності за КВЕД-2010 є: 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
07.10.2021 старшим державним інспектор Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки БАЗ-2215, номерний знакАР1775НС, у присутності водія ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. За результатами проведеної перевірки спеціалістом Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт № 304206 від 07.10.2021.
26.10.2021 на підставі Акту № № 304206 від 07.10.2021 заступником начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Романенком А.ІО. винесено постанову №308175 про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Вважаючи вищезазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування та зазначає, що відповідачем порушено вимоги зважування, а акт складено з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та не містить посилань на документи, що стали підставою для його складання.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 12 - 15 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Як слідує з матеріалів справи під час здійснення перевірки старшим державним інспектором Придніпровсьокго міжрегіонального управління Уктрансбезпеки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення пасажирів за маршрутом - на момент перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про авомобільнмй транспорт», а саме відсутні записи в індивідуальній контрольній книзі водія ОСОБА_1 за 07.10.2021. Акт підписано водієм ОСОБА_2 .
На адресу позивача відповідачем направлено Запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, відповідно до якого повідомлено, що справу з цього питання буде розглянуто 26.10.2021 о 10 год. 00 хв.
Позивач зазначає, що вказане запрошення директор Товариства отримав 26.10.2021 близько 12 години на поштовому відділенні. З телефонного звінка дізнався про те, що справу вже розглянуто, у зв'язку з чим 28.10.2021 отримав нарочно особисто в Управлінні оскаржувану постанову.
Розглядаючи спір по суті виявлених порушень, суд зазначає, що відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
У відповідності до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. № 340 (далі - Положення), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Як слідує з матеріалів справи індивідуальна контрольна книжка була наявна у водія ОСОБА_1 , проте в ній на час здійснення перевірки був відсутній записи за 07.10.2021. Долучена до матеріалів справи містить повне заповнення вказаної картки за 07.10.2021.
Як слідує з пояснень водія, що долучені до матеріалів позову, вказаний недолік у заповненні відбувся у зв'язку з тим, що 07.10.2021 о 04 год. 45 хв. Він розпочав зміну в автобусному парку ТОВ «Автостанларт», де пройшов медичну перевірку, інструктаж з техніки безпеки, отримав необхідні документи, перевірив транспортний засіб та о 05 год. 00 хв. Вирушив за маршрутом для здійснення пасажирських перевезень. Вказує що на початку зміни не встиг її заповнити у зв'язку з поломкою автотранспорту.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що на момент здійснення перевірки повний перелік документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», при цьому окремий документ, а саме індивідуальна контрольна книжка не містила вчасного заповнення коремої графи «показання спідометра - початковий, кінцевий, загальний пробіг», що не є доказом її відсутності, а відтак не може бути доказом для притягення позивача до відповідальності за абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідачем прийнята обґрунтовано, а отже вона є правомірною.
Крім того, суд зазначає, що формальні недоліки при здійсненні перевірки не можуть слугувати підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки позивачем не надано належних доказів, що спростовують сам факт порушення.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу;
Відповідно до підпункту 1-5 до статті 134 КАС України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано договір про надання правничої допомоги №125 від 28.10.2021, укладений між позивачем та адвокатом Хмарським Романом Борисовичем, предметом якого є надання правничої допомоги, розрахунок витрат на правову допомогу від 05.11.2021.
Як слідує з наданих документів адвокатом надані послуги на суму 1500 грн., а саме:
Вивчення і аналіз матеріалів спору клієнта, надання усної консультації щодо поновлення його порушених прав внаслідок ухвалення постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 26.10.2021 (0,5 год, 250 грн.);
Проведення опитування і складання в інтересах клієнта письмових пояснень водія ОСОБА_1 від 03.11.2021 (0,5 год., 250 грн.);
Складання і подання в інтересах клієнта до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви від 05.11.2021 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень (2,0 год., 1000 грн.)
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії”, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. “Суд висловлює сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах”. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі “Данілов проти України”, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як зазначено у частині 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, ціну позову, суд дійшов висновку, що вартість заявлених представником позивача послуг на правничу допомогу у розмірі 1500 грн., відповідає критерію співмірності розміру витрат з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, тому суд вважає їх такими, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як доведеними.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАНДАРТ» (69067, м. Запоріжжя, вул. Вроцлавська, буд. 21, кв. 1 ЄДРПОУ 32696014), Представник позивача адвокат Хмарський Роман Борисович (69006, м. Запоріжжя, вул. Парковий Бульвар, буд. 13, прим. 14) до Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртансбезпеки (03135 м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 26 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308175.
Стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАНДАРТ» витрати на сплату судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійоу та втрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 28 січня 2022 року
Суддя О.О. Артоуз