10 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/11516/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач знаходиться на обліку в Тернопільському управлінні ГУ ДПС у Тернопільській області як платник податків, не виконує вимоги податкового законодавства щодо своєчасності сплати податків в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПК України).
За відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 26266,13 грн.
Відповідачу була сформована та надіслана податкова вимога від 11.02.2019 № 8344-54.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Позивач просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 26266,13 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 43).
Копію ухвали суду від 15.11.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі було направлено відповідачу на останню відому адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося на адресу суду із довідкою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 45).
Ухвалою суду від 26.01.2022 судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, у справі призначено судове засідання на 10:00 10.02.2022, та виклик в судове засідання відповідача ОСОБА_1 ухвалено здійснити в порядку частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а. с. 49).
03.02.2022 суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Тернопільській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а. с. 56).
До судового засідання, призначеного на 10:00 10.02.2022, від представника позивача Гукалюка Н.П. електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 60).
В судове засідання, призначене на 10:00 10.02.2022, відповідач не прибув, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав та з жодними клопотаннями до суду не звертався, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Так, суд, у порядку частини третьої статті 171 КАС України, звернувся до УДМС у Волинській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 та, як вбачається із отриманої на запит суду у цій справі інформації від УДМС у Волинській області, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.10.2011 знятий з реєстрації (попередня зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 ) (а. с. 20). Тобто, на даний час зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача ОСОБА_1 суду не відоме.
Згідно із частиною першою статті 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Відтак, оскільки копія ухвали суду від 15.11.2021 про відкриття провадження у даній справі відповідачу не вручена, на даний час зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача ОСОБА_1 суду не відоме, тому з метою забезпечення права відповідача на участь у розгляді цієї справи та інших процесуальних прав, ухвалою суду від 26.01.2022 постановлено розгляд цієї справи провести в судовому засіданні з викликом сторін, а відповідача викликати в суд у порядку частини першої статті 130 КАС України, тобто через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке розмістити не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання (а. с. 49). Оголошення про виклик до суду було розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України 27.01.2022 (а. с. 51-52), тобто з дотриманням граничного десятиденного строку, передбаченого частиною першою статті 130 КАС України.
Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини третьої статті 205 КАС України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач у порядку частини першої статті 130 КАС України належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його неявка в судове засідання без повідомлення причин неявки не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справу розглянуто за відсутності відповідача, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що станом на 23.06.2021 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 26266,13 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків (а. с. 14), довідкою про наявність податкового боргу (а. с. 6), розрахунком суми позовних вимог (а. с. 7).
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 26266,13 грн. виник внаслідок несплати відповідачем грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2018 № 0660326-1303-0318 (а. с. 12).
Позивач відповідно до статті 59 ПК України надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу за формою «Ф» від 11.02.2019 № 8344-54 (а. с. 11).
При цьому, як податкове повідомлення-рішення від 03.08.2018 № 0660326-1303-0318, так і податкова вимога від 11.02.2019 № 8344-54 були надіслані на податкову адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), проте поштові відправлення повернулися на адресу контролюючого органу як не вручені (а. с. 11, 11 зворот, 12 зворот - 13).
Суд звертає увагу, що позивач надав докази взяття відповідача ОСОБА_1 на податковий облік за податковою адресою ( АДРЕСА_1 ) - довідку управління електронних сервісів ГУ ДПС у Тернопільській області від 02.11.2021 № 960/19-00-12-01-02 (а. с. 27), а також надав копії податкових декларацій, у яких відповідач самостійно декларував вказану податкову адресу (а. с. 28-35).
За приписами пункту 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Суд враховує, що контролюючий орган дотримав приписів статті 42 ПК України при надісланні на податкову адресу відповідача податкового повідомлення-рішення від 03.08.2018 № 0660326-1303-0318 та податкової вимоги від 11.02.2019 № 8344-54 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та в розумінні пункту 42.5 статті 42 ПК України вказані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (а. с. 11 зворот, 13). Отже, суд дійшов висновку про дотримання позивачем порядку стягнення податкового боргу, передбаченого, зокрема, пунктом 59.1 статті 59, пунктом 95.2 статті 95 ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, а згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Суд враховує, що податковий борг в сумі 26266,13 грн., який заявлений до стягнення у цій справі, виник у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, яке не скасоване в адміністративному чи у судовому порядку, а тому, в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначене у вказаному податковому повідомленню-рішенню податкове зобов'язання є узгодженим та, у зв'язку з несплатою вважається податковим боргом.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 26266,13 грн., щодо наявності та розміру якого відповідач не подав до суду відзиву та не надав доказів його сплати, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття рішення про стягнення податкового боргу у вказаному вище розмірі.
Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, оскільки у даній справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2270,00 грн. згідно із платіжним дорученням від 09.07.2021 № 864 (а. с. 5) з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 26266 гривень 13 копійок (двадцять шість тисяч двісті шістдесят шість гривень тринадцять копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх