про залишення заяви без розгляду
09 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13785/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (далі - законні представники позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулися з позовом до Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; зобов'язання оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 адміністративний позов у даній справі задоволено повністю, суд визнав протиправними дії Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ та зобов'язав Нововолинський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 10) оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
31.01.2022 законний представник ОСОБА_1 звернулася в суд із клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., до якої долучила докази на підтвердження розміру зазначених витрат.
Зокрема, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено договір про надання професійну правничої допомоги №59//21-1 від 11.10.2021, акт здачі-приймання робіт від 12.11.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера №1/11 від 11.10.2021 на суму 2500,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у встановлених випадках. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому і розгляд питання про ухвалення додаткового рішення судом розглянуто у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що правові підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі відсутні з огляду на таке.
Підстави для ухвалення додаткового судового рішення визначені статтею 252 КАС України. Так відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, з наведеного слідує, що учасник справи має право на звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі, в тому числі й з підстави, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, позаяк рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням, з поміж іншого, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 246 КАС України і розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення законний представник позивача вказує про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., при цьому докази на підтвердження вказаних витрат позивач подала до суду 31.01.2022 після судового розгляду, тобто після ухвалення судового рішення у даній справі.
Відповідно до положень частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як встановлено частиною п'ятою статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відтак, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. Якщо такі умови дотримано, то у сторони є право подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів передбачені абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України.
У даному випадку розгляд справи відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 23.11.2021 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною першою статті 258 КАС України обумовлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами першою-третьою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі учасник справи вправі подавати заяви по суті справи, докази чи інші клопотання, після чого суд переходить до розгляду справи по суті, досліджуючи докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У позовній заяві законні представники позивача просили стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., зазначивши, що підтверджуючі документи та уточнений розрахунок буде подано у встановлений чинним законодавством строк.
Однак, після відкриття провадження і до ухвалення судового рішення доказів про понесення витрат на правничу допомогу стороною позивача суду подано не було, хоча договір про надання професійної правничої допомоги складений 11.10.2021, того ж дня адвокатом прийнято кошти на оплату послуг, а 12.11.2021 складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Тобто усі документальні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу були наявні у сторони позивача ще до подання позовної заяви до суду (16.11.2021), проте суду не подані з невідомих причин, як і не зроблена заява про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення із зазначенням поважних причин неможливості їх завчасного подання.
Таким чином, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду 25.01.2022 вказано, що заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог частини четвертої статті 134, частини сьомої статті 139 КАС України позивач не подав суду доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.
Отже, питання щодо розподілу судових витрат було вирішено судом під час ухвалення судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.04.2019 у справі №817/1889/17.
Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, враховуючи те, що стороною позивача після відкриття провадження та до розгляду справи по суті не було подано суду документів, які б підтверджували понесені витрати, хоча такі були наявні ще до подання позовної заяви до суду, а також приймаючи до уваги ту обставину, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду 25.01.2022 було відмовлено у стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн., тобто у мотивувальній частині рішення судом вирішувалося питання про розподіл судових витрат, відтак суд вважає, що звернення законного представника позивача 26.01.2022 із заявою про розподіл судових витрат є необґрунтованим, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України відсутні.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання законного представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі слід залишити без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Нововолинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю.Ю. Сорока