про закриття провадження у справі
09 лютого 2022 рокуЛуцькСправа № 140/16305/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні з власної ініціативи питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не проведення нарахування та виплати з 27.05.2021 , підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення передбаченого статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ, зобов'язання з 27.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).
В обґрунтування позову позивач вказала, що має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), що має наслідком відновлення дії статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак відповідач протиправно не здійснює їй нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, починаючи із 17 липня 2018 року. Вважає, що така бездіяльність є порушенням її майнових та соціальних прав, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку із відсутністю законних підстав для проведення з 24.06.2021 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру в розмірі двох мінімальних заробітних плат. В обґрунтування цієї позиції вказав, що Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратила чинність, деяких законодавчих актів України" статтю 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено, а тому з 01 січня 2015 року виплату підвищення позивачу припинено.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 04 лютого 2016 року №987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №987-VIII), яким статтю 39 викладено в редакції, що передбачає встановлення в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, доплати громадянам, які працюють в зоні відчуження.
Рішенням Конституційного Суду України 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", але рішення не містить застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки Закон України від 04 лютого 2016 року №987-VIII є чинним та таким, що не відповідає Конституції України не визнавався, з 01 січня 2016 року доплата проводиться виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження. Зважаючи на те, що позивач до цієї категорії осіб не належить, то провести з 24 червня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", немає законних підстав.
З урахуванням наведеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.
Як слідує з позовної заяви, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті на території Камінь-Каширського району. Відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 25.07.1991 року “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” Камінь-Каширський район Волинської області входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17.07.2018, має право з 17.07.2018 на щомісячне підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Однак відповідач протиправно не здійснює позивачу нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, починаючи із 27.05.2021. Вважає, що така бездіяльність є порушенням її майнових та соціальних прав, а тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Разом з тим, згідно із даними автоматизованої системи документообігу “Діловодство спеціалізованого суду” встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №140/12607/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено повністю:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 23 січня 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 23 січня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Враховуючи зміст рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №140/12607/20, слід дійти висновку про те, що спір між тими самими сторонами: ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області; про той самий предмет: про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), та зобов'язання провести нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії; з тих самих підстав: у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом рішення №6-р/2018 від 17.07.2018, - вирішений.
При цьому вирішуючи спір по суті, суд у рішенні від 26 квітня 2021 року у справі №140/12607/20 встановив дату, з якої зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити позивачу нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії, та не встановлював дату, до якої таке підвищення має виплачуватися.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд звертає увагу, що законодавче регулювання спірних правовідносин не змінилось, що виключає підстави для розгляду даного спору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справ, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені положення КАС України, суд вважає, що у зв'язку із набранням законної сили рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2021 у справі №140/12607/21 провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 238, 239, 248 КАС України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю.Ю. Сорока