04 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13834/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника; зобов'язання призначити та здійснити виплату пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у розмірі 50 % пенсії довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 02.06.2021, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживала з чоловіком ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі та вела з ним спільне господарство. Основним джерелом доходу сім'ї було грошове утримання чоловіка, який перебував на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів». ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів. Однак, листом від 30.07.2021 №7418-7502/К-02/8-0300/21 ГУ ПФУ у Волинській області відмовило їй у призначенні такої пенсії у зв'язку із тим, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого суддю не передбачено, а тому за результатами розгляду заяви від 16.07.2021 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника їй відмовлено.
Вважає, що вимога щодо призначення пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня подачі відповідної заяви є обґрунтованою та законною, а тому просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі (у письмову провадженні).
05.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відмова відповідача у переведені на інший вид пенсії приймалося виключно на підставі заяви позивача. Зазначає, що у заяві про переведення на інший вид пенсії позивач зазначила Закон України Про судоустрій і статус суддів, а базовою величиною для визначення розміру пенсії розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Однак, Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402 призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника за померлого суддю не передбачено.
Крім того, Закон України №1402 не регулює порядок пенсійного забезпечення членів сімей суддів і не передбачає можливості призначення пенсії по втраті годувальника.
Заяви ОСОБА_1 про переведення на пенсію по втраті годувальника згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до відповідача не надходило.
Відповідно до діючого Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи).
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" ;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону , навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Відповідно до пункту 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання(разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір проживання в України.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Тобто, чинним законом України передбачене досудове врегулювання спору, шляхом звернення до ГУ ПФУ у Волинській області із відповідною заявою про перерахунок пенсії, та у подальшому у разі не згоди з таким рішенням можливості його оскарження до органу вищого рівня чи суду. Тому, підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення на інший вид пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Зважаючи на вказане, у діях відповідача відсутній факт протиправної бездіяльності щодо не переведення позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №369/7555/17 (адміністративне провадження № К/9901/45730/18).
Щодо вимоги призначити пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначає, що в разі смерті судді у період перебування у відставці, непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку в втратою годувальника на умовах, у розмірі та в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначає, що виплата щомісячного довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з чоловіком ОСОБА_2 (дата реєстрації шлюбу 02.05.1981).
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
16.07.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника.
Листом від 30.07.2021 №7418-7502/К-02/8-0300/21 позивачу було відмовлено у здійсненні переходу на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки вказаний закон не регулює порядок пенсійного забезпечення членів сімей суддів і не передбачає можливості призначення пенсії по втраті годувальника. Додатково повідомлено, що відповідно до статті 15 Закону України Про звернення громадян рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтями 16, 17 Закону України Про звернення громадян, а також у судовому порядку.
Позивач, вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника протиправною, звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3гідно з положеннями статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як пенсію розуміють щомісячну пенсійну виплату в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно зі статтею 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Так, умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника регламентованістаттею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другійстатті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до вимог пункту першого частини 2 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею цього Закону.
Згідно з частиною 3статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
3і змісту частини 1 статті 37 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вбачається, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється рівними частками.
За вказаним Законом члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку в втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Таким чином, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових нормЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Як встановлено судом вище, 16.07.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно до частини 5 статті 142 зазначеного Закону, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд звертає увагу на те, що питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не врегульованоЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому,статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. Так, призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, вказаним Законом чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першоюстатті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначенимиОсновним Законом Українискладають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013).
У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Таким чином, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду зазначеній в постановах від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а та від 28.04.2020 у справі № 365/4299/17.
Частиною 3 статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, саме положеннями Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відтак, суд не заперечує що позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, однак як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 16.07.2021 про призначення/перерахунок пенсії позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області про перехід на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Проте, вказаний Закон «Про судоустрій і статус суддів» не регулює порядок пенсійного забезпечення членів сімей суддів і не передбачає можливості призначення пенсії по втраті годувальника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у складі Судової палати щодо захисту соціальних прав КАС, яким постановою від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, було зроблено висновок, що Закон № 1058 не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника, який був суддею у відставці, застосувати щомісячне грошове утримання судді до членів сім'ї цієї особи на випадок втрати годувальника. Однак суд дійшов висновку, що ч.1 ст. 37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосувати, з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на отримання пенсії за віком на підставі ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 визначається на вибір заявника, що звернувся до УПФ у зв'язку з втратою годувальника у розмірі:
1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993;
2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
За таких обставин позивач ОСОБА_1 має право на вибір розміру пенсії за віком, на яку її покійний чоловік мав право на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII або пенсії за віком визначеної на підставі Закону № 1058-ІV, шляхом звернення до відповідача з відповідною заявою.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про судоустрій та статус суддів правомірними.
Водночас, суд констатує, що позивач не зверталася до відповідача з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на підставі, у порядку та в розмірах передбаченими Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чи ЗУ «Про державну службу», з огляду на що у діях відповідача відсутній факт протиправної бездіяльності щодо не переведення позивача на пенсію по втраті годувальника.
Відтак, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич