04 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/12938/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дії з приводу неправильного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення під час проходження служби з 01 січня 2020 року по час звільнення 16 лютого 2021 року і нарахуванні та виплаті вихідної допомоги при звільненні не за встановленими правилами законодавства; зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення, з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеним шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2020 року у 2020 році та на 01 січня 2021 року у 2021 році до 16 лютого 2021 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та здійснити нарахування і виплату вихідної допомоги при звільненні з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУ ДФС у Волинській області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнений за пунктом 64-а постанови Кабінету Міністрів України №114-1992 року з 16 лютого 2021 року.
Позивач вказує, що під час проходження служби у період з 01 січня 2020 року по день звільнення, яке відбулось 16 лютого 2021 року йому не вірно нараховувалось грошове забезпечення , що потягло невірне нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплату грошового забезпечення і вихідної допомоги відповідно до пункту 4 Постанови №704, але отримав відмову.
Так, у пункті 4 Постанови №704 вказано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими, спеціальними званнями військовослужбовців , осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно із додатками №1.12.13.14.
Таким чином передбачалось, що посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях будуть пов'язані із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи розміром мінімальної заробітної плати, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня календарного року, які щорічно змінюються в сторону збільшення.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова №103) були внесені зміни до ряду нормативних актів в тому числі і до пункту 4 Постанови №704 виклавши її в наступній редакції: Установити що розміри посадових окладів , окладів за військовим, спеціальним званням військовослужбовців , осіб рядового і начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатком №1.12.13.14..
Даною постановою пов'язано посадові оклади, осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях виключно із сталим розміром прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2018 року - 1761,00 грн та з розміру мінімальної заробітної плати - 3723,00 грн із цього розрахунку проводились та продовжувались нараховуватись і виплачуватись матеріальне і грошове забезпечення у 2020-2021 роки, що, на думку позивача, було порушенням його прав і свобод та інтересів з боку відповідача.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним пункт 6 Постанови №103, якою були скасовані і внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Таким чином, внесені зміни до пункту 4 Постанови №704 Постановою №103 скасовані за рішенням суду, яке набрало законної сили, але незважаючи на це відповідачем продовжувалась виплата заробітної плати за її правилами.
З наведених підстав позивач уважає, що під час проходження служби у податковій міліції ГУДФС України починаючи з 01 січня 2020 року по 16 лютого 2021 року відповідач не нараховував і не виплачував йому належного грошового забезпечення за порядком встановленим пунктом 4 Постанови №704 та не враховував при цьому наданих гарантій від держави, як учаснику бойових дій в зоні АТО, внаслідок чого допустив істотне порушення його прав та гарантій на отримання належного грошового забезпечення підчас служби так і при звільненні під час нарахування та виплати вихідної допомоги, з огляду на що просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник Головного управління ДФС у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 24 листопада 2021 року №2807/10/03-97-10-08 позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що скасування у судовому порядку пункту 6 Постанови №103, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, не означає автоматичного відновлення положень, що діяли до внесення змін. Суд не наділений повноваженнями відновлювати дію нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України. Визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, проходження служби яких пов'язане з присвоєнням військових/спеціальних звань, в тому числі працівників податкової міліції, належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідач також зазначив, що здійснює виплату грошового забезпечення в порядку та на умовах, визначених Кабінету Міністрів України, та в межах асигнувань, що виділяються на утримання ГУ ДФС у Волинській області. Тому зміна порядку розрахунку розміру грошового забезпечення працівників знаходиться поза межами правових та фінансових можливостей ГУ ДФС у Волинській області.
Пунктом 4 Постанови №704 розмір грошового забезпечення розраховується виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. З моменту внесення Постановою №103 змін до вказаного пункту, у тому числі після набрання законної сили рішенням суду про визнання цих змін нечинними (рішення у справі 826/6453/18), редакція вказаного пункту Постанови №704 Кабінетом Міністрів України не змінювалась. Рішення про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців та інших категорій осіб, які підпадають під дію вказаної Постанови, відповідно до змін розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Кабінетом Міністрів України також не приймалося.
Щодо вимог позивача про зарахування йому до календарної вислуги період проходження служби в зоні АТО/ООС, перерахунок і виплату надбавки за вислугу років та перерахунок тривалості відпустки, зазначає, що період проходження служби в зоні АТО/ООС підлягає зарахуванню додатково до вислуги років при призначенні пенсії і не може бути зарахований до вислуги років, на підставі якої визначається розмір надбавки за вислугу у складі грошового забезпечення і тривалість відпустки.
З урахуванням наведеного відповідач уважає, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку позивачу грошового забезпечення з врахуванням всіх його складових, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2020-2021 роки та просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 47-53).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 42).
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Волинській області від 17 березня 2020 року №40-о капітана податкової міліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області переведено 17 березня 2020 року на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектору організації оперативно-розшукової діяльності оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області на умовах строкового трудового договору (арк. спр. 12).
Згідно із наказом ГУ ДФС у Волинській області від 15 червня 2020 року №67-о позивача призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу організаційно - аналітичного забезпечення (арк. спр. 13-15).
Відповідно до наказу відповідача від 31 серпня 2020 року №101-о позивачу присвоєне звання майора податкової міліції (арк. спр. 17).
Згідно із наказом відповідача від 11 грудня 2020 року №128-о ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору організації оперативно-розшукової діяльності управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у Волинській області із допуском роботи з інформацією яка становить державну таємницю та встановивши посадовий оклад за штатним розписом (арк. спр. 18).
Відповідно до пункту 40 наказу ГУ ДФС у Волинській області від 18 грудня 2020 року №60-ф позивачу з 16 грудня 2020 року встановлена надбавка до посадового окладу у розмірі 50 відсотків за роботу в режимних обмежень (арк. спр. 22-24).
Пунктом 2 наказу ГУ ДФС у Волинській області від 22 червня 2020 року №25-ф позивачу з 16 червня 2020 року скасована надбавка до посадового окладу у розмірі 15 відсотків за роботу в умовах режимних обмежень , як старшому інспектору з особливих доручень (арк. спр. 25-27).
Відповідно до наказу відповідача від 20 березня 2020 року №9-ф ОСОБА_1 встановлена надбавка до посадового окладу у розмірі 10 відсотків за роботу в умовах режимних обмежень як старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ, сектору оперативно-розшукової діяльності оперативного управління ГУДФС у Волинській області (арк. спр. 28-29).
Наказом ГУ ДФС у Волинській області від 11 лютого 2021 року №8-0 майора податкової міліції ОСОБА_1 - завідувача сектору організації оперативно-розшукової діяльності управління протидії економічним правопорушенням Головного управління ДФС у Волинській області звільнено із посади та з органів податкової міліції в запас Збройних Сил України за підпункту пунктом «а» 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, з 16 лютого 2021 року. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає - 12 років 08 місяців 06 днів, а саме служба в органах внутрішніх справ - 04 роки 01 місяць 00 днів та служба в органах податкової міліції - 08 років 07 місяців 06 днів (арк. спр. 7).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 05 травня 2021 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 6).
Відповідно до посвідчення від 22 серпня 2019 року серії НОМЕР_3 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 6).
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Волинській області із заявою від 13 вересня 2021 року, в якій просив провести перерахунок та доплату грошового забезпечення у відповідності до положень пункту 4 Постанови №704 з врахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Бюджет України» станом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року з 01 січня 2020 року по даний час з урахуванням того, що для визначення посадового окладу та окладу за спеціальне звання у 2020р. повинен був застосовуватись 50 відсотковий розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, що становить - 2361,50 грн, а у 2021 році - 50 відсотковий розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року становить 3000,00 грн. (арк. спр. 8-9).
Листом від 11 жовтня 2021 року №361/В/03-97-10-10 відповідач повідомив, що здійснює виплату грошового забезпечення в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, та в межах асигнувань, що виділяються на утримання ГУ ДФС у Волинській області, тому зміна порядку розрахунку .розміру грошового забезпечення працівників знаходиться поза межами правових та фінансових можливостей ГУ ДФС у Волинській області. Пунктом 4 Постанови №704 розмір грошового забезпечення розраховується виходячи з прожиткового мінімуму для І працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. З моменту внесення Постановою №103 змін до вказаного пункту, у тому числі після набрання законної сили рішенням суду про визнання цих змін нечинними, редакція вказаного пункту Постанови №704 не змінювалась та рішення про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців та інших категорій осіб, які підпадають під дію вказаної Постанови, відповідно до змін розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Кабінетом Міністрів України також не приймалося (арк. спр. 10-11).
Позивач, вважаючи порушеним право на належний розмір грошового забезпечення, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спір у цій справі виник щодо визначення розміру грошового забезпечення позивача працівника податкової міліції, а саме застосування розрахункової величини для обчислення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, від яких залежить обчислення щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 357.1 статті 357 Податкового кодексу України (далі - ПК України) форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 (далі - Порядок №616).
Як установлено пунктом 3 розділу І Порядку №616, грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.
За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку №616 посадові оклади особам начальницького складу податкової міліції встановлюються залежно від займаних ними посад у розмірах, установлених додатками 9-11 до Постанови №704 та визначених у штатних розписах відповідних органів ДФС, з дня призначення на відповідну посаду.
Як визначено пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №616, оклади за спеціальним званням особам рядового та начальницького складу податкової міліції встановлюються у розмірах, визначених додатком 14 до Постанови №704 (з урахуванням пункту 4 постанови № 704), з дня присвоєння спеціального звання Указом Президента України або наказом органу ДФС, або наказом навчального закладу ДФС відповідно до Указу Президента України від 21 березня 2002 року №277 «Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.
Постановою №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 (далі тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів); схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з додатком 10 (далі схема тарифних розрядів); схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В Додатках 1 та 14 до Постанови №704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»(далі - Постанова №103), пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14»
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким вносились зміни до Постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема пункт 4 Постанови №704.
Таким чином, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, зокрема, із відомостей з розрахункових листів про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2020 рік та 2021 рік, посадовий оклад позивача як у 2020 році, так і у 2021 році розраховувався із застосуванням тарифного коефіцієнта до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Отже, посадовий оклад позивача та оклад за спеціальним званням з 29 січня 2020 року і надалі визначені, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (у 2020 році, починаючи з 29 січня 2020 року) та не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (у 2021 році).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідними наказами ГУ ДФС у Волинській області позивачу була встановлена та виплачувалась надбавка до посадового окладу у розмірі 15 відсотків за роботу в умовах режимних обмежень.
Крім того, відповідно до наказу ГУ ДФС у Волинській області від 16 липня 2020 року №79-в позивачу, як учаснику бойових дій, було надано 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати та 2 дні відпочинку із збереженням середнього заробітку, як працівнику -донору (арк. спр. 16) та наказом від 06 січня 2021 року №2-в -надано 14 календарних діб чергової відпустки за 2021 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (арк. спр. 19).
Згідно із наказом відповідача від 21 січня 2021 року №18-в надавалася відпустка та дні відпочинку, як донору зі збереженням середнього заробітку (арк. спр. 20).
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Волинській області від 24 грудня 2020 року №62-ф ОСОБА_2 було надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (арк. спр. 21), яка, як стверджує позивач, вираховувалась не відповідно до пункту 4 Постанови №704, а за правилами внесених змін до неї Постановою №103.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, вказаною нормою закону законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Суд зазначає, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону №1774 та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням Закону як акту права вищої юридичної сили, оскільки відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі №240/12309/20 і суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.
Така ж правова позиція з приводу подібних правовідносин, викладена і в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суд від 27 жовтня 2021 року у справі №140/5602/21.
За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки розмір посадового окладу встановлюється Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Суд не має повноважень встановлювати розміри грошового забезпечення працівників, які є іншими, ніж передбачено чинним законодавством та фінансовим забезпеченням відповідного державного органу. Постанова №704 набрала чинності у 2018 році і нею було встановлено, що розмір посадового окладу визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, тобто розмір прожиткового мінімуму визначається станом на 01 січня 2018 року, та вказаною постановою не передбачено перерахунок розміру посадового окладу щорічно у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму. Станом на 29 січня 2020 року Кабінетом Міністрів України не приймалось жодного нормативного акту про зміну розміру грошового забезпечення працівників податкової міліції, як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку перерахунку грошового забезпечення позивача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2022 року.