10 лютого 2022 р. Справа № 120/13564/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій область про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) в якій позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачеві спеціального трудового стажу та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача педагогічний стаж 40 років 18 днів, що дає право на пенсію за вислугу років та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії мала спеціальний стаж роботи понад 40 років, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та виплаті грошової допомоги при виході на пенсію. При цьому, звернувшись в червні 2021 року до відповідача із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідач у своєму листі №10981-10384/В-02/8-0200/21 від 27.09.2021 відмовив у її виплаті виходячи із того, що позивач займала посаду викладача музичної школи, яка права на призначення пенсії за вислугу років не дає, а отже і відсутні підстави для виплати грошової допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій на день призначення. Позивач з такими діями відповідача не погоджується, вважає їх протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази, необхідні для розгляду справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, 09.11.2021 відповідачем подано до суду витребувані судом докази, а саме копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
В подальшому, 16.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. При цьому, згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, мають працівники позашкільних навчальних закладів, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій та інших форм гурткової роботи. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки посада викладача музичної школи даним Переліком не зазначена, отже відсутні підстави нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 04.04.1981 по 10.06.1981 працювала у Жмеринській музичній школі викладачем по класу скрипки та з 13.07.1981 по даний час продовжила працювати у Жмеринській музичній школі викладачем по класу скрипки.
З 23.05.2021 позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058).
04.06.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058.
За результатами розгляду такої заяви відповідач листом №10981-10384/В-02/8-0200/21 від 27.09.2021 повідомив, що оскільки посада викладача музичної школи Переліком закладів і установ освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, не передбачена, відповідно відсутні правові підстави для виплати позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, наведені приписи свідчать про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із досягненням пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Водночас, порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).
Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е”-“ж” статті 55 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Системний аналіз наведених норм доводить, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Проаналізувавши оскаржувану відмову, яка викладена у формі листа №10981-10384/В-02/8-0200/21 від 27.09.2021, суд встановив, що, на переконання відповідача, посада викладача музичної школи Переліком закладів і установ освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, не передбачена, відповідно відсутні правові підстави для виплати позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Отже, ключовим питанням у цій справі є таке: чи відноситься посада викладача Жмеринської дитячої музичної школи по класу скрипки до педагогічних посад, що дають право на отримання пенсії за вислугу років.
Разом з тим, з цього приводу, суд вказує, що як вбачається з Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугу років, зокрема: у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах відносяться учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної),навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; у позашкільних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Згідно з Приміткою 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Дорученням Уряду від 06 січня 1996 року N 397/21 дію Переліку N 909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до постанови.
Однак таке доручення було прийнято 06 січня 1996, тобто до внесення постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1436 змін у Перелік N 909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.
Таким чином, Доручення N 397/21 не поширює свою дію на Перелік N 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення N 397/21 Кабінетом Міністрів України не був урахований.
Щодо цього приводу суд враховує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України від 05.09.2017 N 2145-VIII "Про освіту" (далі Закон N 2145-VIII) позашкільна освіта, разом із повною загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами, є невід'ємним складником системи освіти та становить структуру освіти в Україні.
Пунктом 1, 7 та 12 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 N 433, до позашкільних навчальних закладів віднесені, зокрема, дитячо-юнацькі спортивні школи, палаци дітей та юнацтва, школи мистецтв.
Відповідно до частини 7 статті 14 Закону N 2145-VIII порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 1 Закону України від 22.06.2000 N 1841-III "Про позашкільну освіту" (далі Закон N 1841-III) система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає, зокрема, державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти.
Згідно зі статтею 4 Закону N 1841-III позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до статті 12 Закону України N 1841-III та пункта 6 Переліка N 433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Статтею 21 Закону України N 1841-III передбачено право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Дійсно, Переліком N 909 не передбачена посада викладача позашкільного навчального закладу, однак зауважує, що згідно з пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону N 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Також суд враховує, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (справа N 876/5312/17, провадження N 11-860апп18) відступила від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.05.2016 у справі N 419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону N 1788-XII.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років.
Отже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 дійшла правового висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону N 1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком N 909.
Подібну правову позицію було висловлено також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі N 233/4308/17. Аналогічний висновок викладений також і у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі N 756/9879/16-а.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи викладачем в Жмеринській дитячій музичній школі по класу скрипки, є педагогічним працівником і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а також на грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з положеннями статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 мала педагогічний стаж понад 30 років, який підтверджується її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та який не визнав відповідач, а саме:
з 04.04.1984 по 10.06.1981 на посаді викладача по класу скрипки Жмеринської дитячої музичної школи;
- 13.07.1981 - на посаді викладача по класу скрипки Жмеринської дитячої музичної школи по теперішній час.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач в зазначений вище період і по дату призначення пенсії за віком 23.05.2021) працювала на посаді викладача музичної школи, стаж роботи позивача на цих посадах складає понад 30 років, тому спірний період ОСОБА_1 з 04.04.1981 по 10.06.1981 та з 13.07.1981 по 22.05.2021 (до дати призначення пенсії за віком) підлягає зарахуванню до педагогічного стажу, як спеціального, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004).
Отже, за таких обставин суд, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу періоди роботи з 04.04.1981 по 10.06.1981 та з 13.07.1981 по 22.05.2021 в Жмеринській дитячій музичній школі, що дає право на нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком, станом на день призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до спеціального стажу (який дає право на отримання пенсії за вислугу років) періоди роботи ОСОБА_1 з 04.04.1981 по 10.06.1981 та з 13.07.1981 по 22.05.2021 в Жмеринській музичній школі та провести нарахування і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу періоди роботи з 04.04.1981 по 10.06.1981 та з 13.07.1981 по 22.05.2021 в Жмеринській дитячій музичній школі, що дає право на нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком, станом на день призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального стажу (який дає право на отримання пенсії за вислугу років) періоди роботи ОСОБА_1 з 04.04.1981 по 10.06.1981 та з 13.07.1981 по 22.05.2021 в Жмеринській дитячій музичній школі та провести нарахування і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10.02.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович