м. Вінниця
01 лютого 2022 р. Справа № 120/11008/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (вул. Некрасова, б. 72, м.Вінниця, 21007)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що його відповідно до наказу командира відповідача від 21.05.2020 року № 22 о/с звільнено з військової служби у запас та відповідно до наказу № 232 від 08.09.2017 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 01.06.2020 року. Проте під час звільнення з військової служби у запас йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2021 року. У зв'язку з цим позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, останній за наслідками розгляду якої листом повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати індексації грошового забезпечення, так як індекс споживчих цін не перевищував порогу індексації. Додатково вказав, що для отримання інформації з 02.06.2017 року по 31.12.2017 року необхідно звернутися до Центрального архіву Національної гвардії України. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 13.09.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно цією ж ухвалою витребувано у Центрального архіву Національної гвардії України (вул. Є. Коновальця, б. 38, м. Київ, 01133) відомості про виплату індексації грошового забезпечення позивачеві.
05.10.2021 року за вх. № 63666 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти них, з огляду на наступне. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що фінансування військової частини за період з 2016 року по 2018 рік на вказаний вид видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачеві за вказаний період, не індексувалось. Крім того, відповідач вказав, що вказівкою директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 248/3/9/1/108 та роз'ясненням Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року № 252/10/136-16 встановлено, що Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 року (далі Порядок № 1078) не передбачає черговість нарахування сум індексації, а також зазначено, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Відповідач наголошує, що здійснити нарахування та виплату позивачеві індексацію грошового забезпечення за вказані періоди не було можливим, адже такі дії не передбачені Порядком № 1078.
30.11.2021 року за вх. № 80867/21 Центральний архів Національної гвардії України листом повідомив, що карти особових рахунків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям відповідачем за 2017-2020 року на зберігання не надходили.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивача наказом командира відповідача від 21.05.2020 року № 22 о/с звільнено з військової служби у запас.
Наказом командира відповідача № 113 від 01.06.2020 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 01.06.2020 року.
Позивач звернувся до відповідача щодо проведення індексації його грошового забезпечення під час проходження служби.
За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом за вих. № 50/08/33-1343 від 24.05.2021 року повідомив, що з березня по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував порогу індексації, визначеного постановою № 1078, для здійснення індексації, тому індексація грошового забезпечення в цей період не здійснювалася. Індексація нараховувалася згідно коефіцієнтів індексації грошового забезпечення починаючи з грудня 2018 року та виплачена позивачеві у повному обсязі. Одночасно, відповідач повідомив, що надати довідку про нарахування індексації грошового забезпечення не є можливим, у зв'язку із передачею фінансових документів до Центрального архіву Національної гвардії України.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення індексації його грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч. 1-4 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення») встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями ст. 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Ст. 6 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Системний аналіз наведених норм доводить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачеві у період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась, що й стало причиною звернення його до відповідача з відповідною заявою. За результатами розгляду якої, відповідачем не заперечувався факт не здійснення індексації грошового забезпечення позивача починаючи з 02.06.2017 року. Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує посиланням на роз'яснення Міністерства соціальної політики України.
Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами, а відповідач у своїй діяльності повинен, в першу чергу, керуватись положеннями законів, що мають вищу юридичну силу.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача й на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року, оскільки відповідно до п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Крім того, не може визнаватись правомірною невиплата відповідача спірних сум індексації з мотивів відсутності «фінансових ресурсів для виплати», з огляду на наступне.
Положеннями ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.11.2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Водночас у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.06.2011 року у справі «Сук проти України» визначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, держані органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації. Оскільки останнє гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком роботодавця.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 0240/3307/18, № 806/2102/18, № 806/2190/18, № 806/1978/18, № 0640/4593/18 тощо.
Також суд враховує те, що суб'єкти владних повноважень повинні діяти у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством.
Від так, зважаючи на те, що не нарахування та не виплата індексації грошового забезпечення позивачеві безпосередньо суперечить вимогам чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року та про задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Кожна особа, відповідно до ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що визнано протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року, суд з метою захисту прав та інтересів позивача вбачає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року.
Разом з тим, з огляду на те, що ні відповідачем, ні Центральним архівом Національної гвардії України жодних належних та допустимих доказів, що свідчили б про виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року до суду не надано. Проте з матеріалів справи вбачається відсутність виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, суд з метою недопущення прав та інтересів учасників справи, вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року, з урахуванням виплачених сум індексації за вказаний період.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 року та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2017 року по 01.06.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум індексації за вказаний період.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.02.2022 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна