м. Вінниця
03 лютого 2022 р. Справа № 120/18760/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
17.12.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
Позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На думку позивача, виплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, здійснено у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
Позивач вважає дії відповідача протиправними і такими що суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 21.12.2021 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
31.12.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 21.12.2021, недоліків.
Ухвалою від 10.01.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”», якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Акцентував увагу також на тому, що ст. 48 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь - які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями.
Також відповідачем зазначено про пропущення позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Надавши оцінку аргументам учасників справи, що наведені у позові та відзиві, а також дослідивши подані разом із заявами по суті справи докази, суд встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та має право на пільги передбачені для учасників бойових дій.
У 2021 році позивачу виплачено грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 1491,00 грн.
Позивач із розміром вказаної виплати не погоджується та вважає, що із урахуванням рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 розмір допомоги слід визначати не на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за № 325, а керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. Відповідач із такими аргументами не погоджується, що й стало причиною виникнення спору який розглядається у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд враховує таке.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
Пільги учасникам бойових дій передбачені ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV статтю 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 4 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Незважаючи на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року, Урядом прийнято постанову від 08.04.2021 за № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що учасникам бойових дій у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у розмірі 1491,00 гривень.
Тому відповідач, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу, керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за № 325.
Визначаючись із розміром допомоги, що належить до виплати суд враховує, що цій обставині надано оцінку при розгляді зразкової справи № 440/2722/20-а рішенням Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Розглядаючи зразкову справу, Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п'ять мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата у п.п. 48-54 постанови від 13 січня 2021 року зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
У 2021 році мінімальний розмір пенсії за віком становить 1769,00 грн (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Тому, при розрахунку суми недоплаченої позивачу допомоги слід враховувати мінімальний розмір пенсії за віком - 1769,00 грн.
Отже, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2021 рік у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 відповідач допустив порушення норм ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV, яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Щодо строку звернення до суду, який на думку відповідача позивач пропустив, то суд зазначає таке.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30.09.2021 необхідно вважати встановленим законом кінцевим строком, до якого могла бути здійснена виплата спірної допомоги за 2021 рік і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж йому була фактично виплачена.
Відтак є підстави вважати, що перебіг строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати саме з 30.09.2021. Таку ж правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10.05.2018 в справі № 389/1042/17 та від 06.02.2018 в справі № 607/7919/17.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду в грудні 2021 року, відсутні підстави вважати пропущеним шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення позивачем, адже від сплати судового збору його звільнено в силу Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38782790).
Суддя Богоніс Михайло Богданович