м. Вінниця
31 січня 2022 р. Справа № 120/8175/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
22.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 07.10.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільговим умовах за Списком №2, відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004183 від 15.10.2020 року позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 та необхідного страхового стажу.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що його кількість стажу достатня для призначення пільгової пенсії, у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 28.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.01.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, вказала, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004183 від 15.10.2020 року позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 та необхідного страхового стажу.
Враховуючи вищевикладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.01.2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №360/3611/20-а.
Ухвалою суду від 09.12.2021 року за клопотанням позивача поновлено провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, Головне управління ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення №025350004183 від 15.10.2020 року, яким відмовлено в призначенні пенсії.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, позивачу не зараховано до пільгового стажу наступні періоди роботи:
- з 01.11.2004 року по 09.09.2008 року через некоректно зазначену професію, за якою фактично він працював у пільговій довідці;
- з 10.09.2008 року по 28.05.2009 року через некоректно зазначену професію, за якою фактично він працював у пільговій довідці та наявну перерву між діючими наказами про результати атестації робочих місць;
- з 29.05.2009 року по 17.04.2017 року, з огляду на некоректно зазначену професію, за якою фактично він працював у пільговій довідці та невідповідність професії, зазначеної в діючих наказах про результати атестації робочих місць, чинним на період роботи Спискам;
- з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року, з огляду на невідповідність професії, зазначеної в діючих наказах про результати атестації робочих місць чинним на період роботи Спискам.
Також, до загального стажу позивача не зараховано період роботи з 29.08.1991 року по 20.06.1992 року у зв'язку з нечитабельністю відтиску печатки підприємства.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що має достатню кількість пільгового стажу для призначення пільгової пенсії, у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ необхідний вік та стаж роботи для набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Пунктом 3 резолютивної частини, Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині визначення у чоловіків необхідного страхового стажу для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 25 років, тоді як другий - у 30 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у даних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Як вже встановлено судом, позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 та необхідного страхового стажу.
При цьому, як вбачається із оскаржуваного рішення, позивачу не зараховано до пільгового стажу наступні періоди роботи:
- з 01.11.2004 року по 09.09.2008 року через некоректно зазначену професію, за якою фактично він працював у пільговій довідці;
- з 10.09.2008 року по 28.05.2009 року через некоректно зазначену професію, за якою фактично він працював у пільговій довідці та наявну перерву між діючими наказами про результати атестації робочих місць;
- з 29.05.2009 року по 17.04.2017 року, з огляду на некоректно зазначену професію, за якою фактично він працював у пільговій довідці та невідповідність професії, зазначеної в діючих наказах про результати атестації робочих місць, чинним на період роботи Спискам;
- з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року, з огляну на невідповідність професії, зазначеної в діючих наказах про результати атестації робочих місць чинним на період роботи Спискам.
Надаючи правову оцінку підставам не зарахування пільгового періоду роботи позивача, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач у період з 01.11.2004 року по 17.04.017 року працював електрогазозварником 5-го розряду у Філіалі спецавто господарства "Інфоксводоканал". Також, в трудовій книжці зазначено, що згідно наказу №167 від 09.09.2003 року, №37/2 від 01.11.2011 року, робота на посаді електрогазозварника 5-го розряду є шкідливими умовами праці і відносить до Списку №2.
06.07.2020 року позивач переведений електрозварником 5-го розряду дільниці водопровідних мереж цеху з ремонту та обслуговування водопровідних мереж. Наказом №71-о/д від 27.05.2019 року підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Більше того, згідно довідки №3315-02 від 07.09.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач у період з 01.11.2004 року по 17.04.2017 року працював повний робочий день в ТОВ "Інфокс" Філії "Інфоесводоканал" Спецавтогосподарство, за професією, посадою - Електрозагозварника, зайнятого ручним зварюванням та різанням, із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
У період з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року, позивач працював електрогазозварником, зайнятим різанням та ручним зварюванням, що підтверджується довідкою №135 від 09.09.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому, судом з'ясовано, що займана позивачем посада відповідала чинним на той час Спискам виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Що стосується не зарахування відповідачем до пільгового стажу роботи позивача періодів його роботи у зв'язку із наявністю перерви між діючими наказами про результати атестації робочих місць, то суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі також - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №398/2728/16-а та №678/65/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача не може мати наслідком позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах у зв'язку із незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, відомості про атестацію робочого місця на якому відсутні.
Отже, займана позивачем посада у період з 01.11.2004 року по 17.04.2017 року та з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року надавала йому право на врахування цих періодів до пільгового стажу, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення в цій частині.
Що стосується не зарахування до загального стажу роботи позивача, періоду роботи з 29.08.1991 року по 20.06.1992 року, у зв'язку із нечитабельністю відтиску печатки підприємства, суд зазначає наступне.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірного періодів роботи з таких підстав, як нечитабельністю відтиску печатки підприємства є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу роботи позивача період з 29.08.1991 року по 20.06.1992 року, а період з 01.11.2004 року по 17.04.2017 року та з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №025350004183 від 15.10.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи за Списком № 2 - з 29.08.1991 року по 20.05.1992 рік, з 01.11.2004 року по 09.09.2008 рік, з 10.09.2003 року по 28.05.2009 рік, з 29.05.2009 рік по 17.04.2017 рік, з 06.07.2020 року по 05.08.2020 рік включно на посадах електрозварника та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 07.10.2020 року.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням підтверджено 22 роки 7 місяців 24 днів страхового стажу позивача.
В свою чергу, пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, навіть за умови зарахування до стажу позивача періодів роботи з 29.08.1991 року по 20.06.1992 року, страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Виходячи із обставин цієї справи, суд вважає, що позивач не відповідає усім умовам, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії за віком, а тому підстави для зобов'язання відповідача вчинити такі дії, відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу роботи позивача період з 29.08.1991 року по 20.06.1992 року, а період з 01.11.2004 року по 17.04.2017 року, з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та повторно розглянути заяву призначення пенсії від 07.10.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004183 від 15.10.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період з 29.08.1991 року по 20.06.1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 01.11.2004 року по 17.04.2017 року та з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2020 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на корить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Дончик Віталій Володимирович