м. Вінниця
31 січня 2022 р. Справа № 120/12608/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стиржавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 17 вересня 2021 року № 45, яким викладено рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання від 29 травня 2019 року № 20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в новій редакції та відмовлено мені - ОСОБА_3 в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площею1,400 га, у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки до Генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Стрижавської селищної ради № 45 від 17.09.2021 внесено зміни до рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 29.05.2019 №20 в частині зміни підстави для відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою.
Позивач вважає рішення протиправним, що порушує її права , в зв'язку з чим звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін Також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов та витребувано у відповідача та зобов'язано його надати разом з відзивом, належним чином завірені копії оскаржуваного рішення від 17.09.2021 № 45 та усі докази що слугували підставою для прийняття такого рішення.
Ухвалу суду про відкриття провадження відповідачем отримано 14.12.2021, разом з тим правом на подання відзиву останній не скористався, витребувані судом докази не надав.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 475,6 кв.м.: свинарник № 3 - «А» з прибудовами «а» та «аі», водонапірна башта - «Б» та артезіанська свердловина -№ 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 145808049 від 19.11.2018 року. Вищевказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_5 згідно договору оренди земельної ділянки від 23.10.2010.
22.03.2019 позивач звернулась до Стрижавської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га (кадастровий номером 0520655900:02:009:1256) на території Стрижавської селищної ради Вінницького району за адресою АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради № 20 від 29.05.2019 відмовлено у наданні дозволу гр. ОСОБА_6 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею: 1,4000 га, із земельної ділянки, площею 4,6164 га кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_5 згідно Договору оренди земельної ділянки з змінами та доповненнями від 23.10.2010 року у власність для введення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка враховуючи те, що рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 30.01.2019 року №21 надано дозвіл гр. ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 4,6164 га кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із земель сільськогосподарського призначення (для обслуговування господарських дворів) на пять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до Вінницького районного суду та ухвалою суду від 19.07.2021р. відкрито провадження цивільній справі №128/1534/21 за позовом ОСОБА_6 до Стрижавської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.
Разом з тим, 17.09.2021 на 22 сесії 8 скликання Стрижавською селищною радою прийнято рішення №45 «Про нову редакцію рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання від 29 травня 2019 року №20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», згідно якого переглянувши заяву гр. ОСОБА_2 про надання земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Стрижавка, та додане викопіювання, з метою приведення рішень сесій у відповідність до вимог чинного земельного законодавства України, враховуючи Генеральний план населеного пункту, наявність на частині земельної ділянки, на яку претендує громадянка ОСОБА_2 , нерухомого майна інших фізичних осіб, та розташування земельної ділянки у зоні комерційного призначення В-7, висновки постійних комісій селищної ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, гласності та регламенту; з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин; з питань архітектури, будівництва, планування територій, історичного середовища та благоустрою, селищна рада вирішила:
1. Викласти рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання від 29 травня 2019 року №20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в новій редакції.
2. Відмовити гр. ОСОБА_6 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,400 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки до Генерального плану населенного пункту та іншої містобудівної документації.
Тобто, Стрижавська селищна рада, керуючись ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 12, 81, 118, 122 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вирішила внести зміни до рішення 46 сесії 7 скликання від 29.05.2019 шляхом викладення його у новій редакції, в зв'язку із чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
Спірним питанням у цій справі є наявність чи відсутність у відповідача права та наданих йому повноважень на скасування та внесення змін у раніше прийняте ним рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вимогами чинного законодавства встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.
Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Аналогічні повноваження викладені і у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до т. 59 вказаного Закону відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно положень ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Усі акти, які рада має право приймати як орган місцевого самоврядування (ОМС), поділяються на два види: акти нормативно-правового характеру та ненормативні акти.
Актами нормативно-правового характеру є локальні документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують обов'язкові для виконання на певній території правила поведінки. Такі акти не стосуються якогось одного суб'єкта правовідносин і розраховані на багаторазове застосування. Такими актами є:
статут територіальної громади села, селища (стаття 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
регламент сільської, селищної ради (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади (пункт 49 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
Положення про помічника-консультанта депутата ради (пункт 53 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
розпорядження сільського, селищного голови (пункт 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
рішення ради (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
рішення виконавчого комітету сільської, селищної ради (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки. Такі акти стосуються конкретних суб'єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування. Ненормативними актами ОМС, зокрема, є:
про затвердження проекту землеустрою щодо відведення громадянину … земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу йому у власність відповідної земельної ділянки або відмову у затвердженні;
про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості приватному підприємству сабо відмову у наданні.
Пунктом 7 статті 59 зазначеного Закону передбачено, що у разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.
Рішення сільської, селищної, міської ради в 5-денний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою та внесено на повторний розгляд відповідної ради з обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути своє рішення. Якщо вона відхилить зауваження й підтвердить попереднє рішення 2/3 депутатів від загального складу ради, воно набере чинності (ч.4 ст.59 закону).
Положенням статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в рішенні Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009. Зокрема, в абзаці 3 пункту 3 цього акта зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що будь-яка дія з боку органу місцевого самоврядування має бути чітко передбачена тією чи іншою нормою закону, а отже, необхідно шукати повноваження щодо скасування власних рішень з надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та їх скасування.
Абзацами 5 та 6 пункту 5 рішення Конституційного Суду роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує в громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Так, з матеріалів справи слідує, що Стрижавською селищною радою прийнято рішення №45 від 17.09.2021 «Про нову редакцію рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання від 29 травня 2019 року №20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», згідно якого змінено підстави для відмови у наданні дозволу.
Однак позивач вважає такі дії протиправними, оскільки вважає що відповідач протиправно змінив підставу для відмови.
Суд також зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Орган місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органом місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Так, рішення Стрижавської селищної ради № 20 від 29.05.2019 стосується прав і обов'язків позивача, як громадянина та є актом ненормативного характеру та застосовується одноразово й після реалізації вичерпало свою дію.
У постанові від 24 липня 2019 року у справі №182/2428/16-а Верховний Суд зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Відповідно до п. 19 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб'єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об'єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб'єктами, що беруть на себе права чи обов'язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб'єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов'язки. І об'єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб'єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.
Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв'язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб'єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.
Рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради №20 від 29.05.2019 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, що зумовив виникнення певних правовідносин. Саме тому орган місцевого самоврядування не вправі приймати рішення, що буде повністю або частково змінювати дію раніше прийнятого акта індивідуальної дії.
Так, суд звертає увагу, щоФі законодавством не передбачено внесення змін в рішення, яке є реалізованим і у відповідності до якого вже виникли правовідносини.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на положення стеттей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статтей 12, 81, 118, 122 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є безпідставними, оскільки не наділяють відповідача повноваженнями на внесення змін в попереднє рішення.
В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі рішення Стрижавської селищної ради № 45 від 17.09.2021 «Про нову редакцію рішення 46 сесії Стрижавської селищної ради 7 скликання від 29 травня 2019 року №20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень правом на подання відзиву не скористався, докази не надав.
Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 45 від 17.09.2021 «Про нову редакцію рішення 46 сесії Сгрижавської селищної ради 7 скликання від 29 травня 2019 року №20 «Про розгляд питання стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею при звернені до суду судовий збір в сумі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Стрижавська селищна рада (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330007)
Рішення в повному обсязі складено: 31.01.2022 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна