м. Вінниця
31 січня 2022 р. Справа № 120/15016/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 01.05.2021 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління від 05.05.2021 № 025050002845 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із невідповідністю дати народження в трудовій книжці запису у паспорті. Приймаючи вказане рішення, відповідач взагалі не врахував відомостей про трудову діяльність позивача, записи про яку внесені до трудової книжки.
Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивач вважає протиправним зазначаючи, що наявна у Головного управління інформація давала можливість встановити приналежність йому трудової книжки попри виявлену у ній неточність.
Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 10.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому проваджені). Цією ж ухвалою витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 або її оригінал для дослідження судом.
08.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що згідно ч. 1 ст. 26 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років.
Відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 11 років 09 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979, оскільки на титульній сторінці неправильно вказана дата його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як згідно паспорта 12.05.1961.
Копію ухвали від 10.11.2021 відповідач отримав 15.11.2021, про що свідчить розписка про отримання, однак вимоги ухвали в частині витребування доказів, Головним управлінням не виконано.
Як передбачено частиною 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може розглянути справу за наявними в ній доказами.
Виходячи із обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням відповідача від 05.05.2021 № 025050002845 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою для прийняття рішення стала недостатність страхового стажу позивача, внаслідок неврахування періодів його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979. Причиною неврахування стажу стала невідповідність інформації про дату народження позивача, запис про яку вчинено на титульній сторінці трудової книжки із відомостями його паспорта (згідно трудової книжки 21.05.1961, а згідно паспорта 12.05.1961) (а.с.17-18).
Рішення відповідача від 05.05.2021 № 025050002845 про відмову у призначенні пенсії за віком позивач вважає протиправним. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років.
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Судом встановлено, що позивач 01.05.2021 - за одинадцять днів до досягнення пенсійного віку, звернувся до відповідач із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач рішенням від 05.05.2021 № 025050002845 відмовив у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , не врахувавши відомості трудової книжки у зв'язку із невідповідністю дати народження вказаної в трудовій книжці із записом в паспорті.
Таким чином ключовим у цьому спорі є питання про наявність підстав для врахування трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком, у зв'язку із виявленою невідповідністю дати народження.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Станом на час оформлення трудової книжки позивача (19.09.1979), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п.п. 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність. Аналогічні положення містяться в п. 6 Порядок № 656.
Згідно п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 висловлена позиція, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до його страхового стажу і на призначення пенсії з його врахуванням.
Відмовляючи ОСОБА_1 при розгляді заяви про призначення пенсії у врахуванні періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979, відповідач зіслався на помилку в даті народження, запис про яку вчинено на титульній сторінці трудової книжки, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як згідно паспорта 12.05.1961.
Дослідивши копію трудової книжки позивача та копію його паспорта, суд встановив, що дійсно має місце розбіжність в інформації про дату народження ОСОБА_1 .
Зокрема, згідно запису на титульній сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 дата народження ОСОБА_1 вказана "21.05.1961", а згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (а.с.6, 25).
При наданні оцінки встановленим розбіжностям, суд зазначає, що відомості про дату народження працівника - це лише один із реквізитів його трудової книжки. Тому, у випадку наявності сумнівів у правильності цього запису, орган Пенсійного Фонду повинен врахувати інші наявні у нього відомості (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, професія, спеціальність, періоди трудової діяльності) в цілях встановлення приналежності трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 ОСОБА_1 .
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 ОСОБА_1 у період з 11.06.1996 по 25.10.2003 та з 19.09.2017 по 12.11.2018 працював на Малому приватному підприємстві «Фірма Ромекс» та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Картан» (а.с.11-14).
З наданого позивачем реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форми ОК-5 встановлено, що у період з 1999 року по 2003 рік та з 2017 року по 2018 рік працював на Малому приватному підприємстві «Фірма Ромекс» та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Картан» (а.с.19-20).
Відтак, дослідивши інші реквізити трудової книжки та інформацію внесену до реєстру застрахованих осіб про окремі періоди трудової діяльності позивача, суд дійшов висновку, що сумніви відповідача про приналежність трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 позивачу є безпідставні.
Тому, рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, підставою для прийняття якого стало неврахування трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 та внесених у неї записів, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).
Отже, перевіривши в сукупності підстави відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2021 № 025050002845, суд дійшов висновку про наявність підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При розгляді справи встановлено, що відповідач приймаючи рішення від 05.05.2021 № 025050002845 взагалі не надавав оцінки підставам врахування чи неврахування періодів роботи позивача, записи про які внесено до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979, до його страхового стажу, обмежившись не зарахуванням трудової книжки в цілому.
За таких обставин, суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про зарахування певних періодів до страхового стажу позивача та про призначення пенсії ОСОБА_1 , адже завданням суду є здійснення контролю за правомірністю рішення суб'єкта владних повноважень із цього питання, а не первинний його розгляд. Однак, як встановлено, відповідачем рішення із вказаних вище питань не приймалося.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 01.05.2021 із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення про наявність підстав для врахування трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1979 при призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2021 № 025050002845 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.05.2021 із урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Богоніс Михайло Богданович